§ 149. Безособові дієслова

Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи (діяча), називаються безособовими, наприклад: світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі тематичні групи. Вони виражають: а) явища природи: ве- чоріє, дніє, розвидняється, дощить, мрячить, смеркає; б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться; в) мо- дальні значення необхідності, буття — небуття: належить (вам належить оцінити), не було, немає, не стало; г) значення випадковості, незалежного від особи стану: ща- стить (не щастить), таланить; д) значення міри наяв- ності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.

Безособові дієслова ніколи не пов’язуються з підметом, що позначає особу діяча, а тому значень особи і числа не виража- ють. Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за числами, ні за родами. Вони виступають (крім інфінітива) тільки у формі теперішнього (рідко майбутнього) часу дійсного способу, історично спорідненій з 3-ю особою однини (світає, бракує, дощить), та у формі минулого часу (світало, браку- вало, дощило), спорідненій із формою середнього роду.

Безособові дієслова можуть творитися від особових за допомогою постфікса -ся: лежати — не лежиться, ходи- ти — не ходиться, спати — спиться (не спиться), їсти — їсться (не їсться).

Безособового значення можуть набувати і особові дієслова у формі 3-ї особи однини, вжиті в реченні без підмета, на- приклад: Пахне морем і озоном від притихлої землі (Рил.).

Синтаксичне вживання особових дієслів без формально вираженого підмета сприяє тому, що дієслово втрачає здатність вказувати на конкретну особу і набуває значення:

а) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множи- ни, рідше — у формі 1-ї особи множини): Ідеш і слухаєш, і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом, а й думками, піснями і звичаями... (Довж.); Посієш вчас- но — вродить рясно (Нар. тв.); Що маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. тв.).

Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи вказує на означену особу, наприклад: О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! (Ол.).

б) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі множини минулого часу), наприклад: Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють... (Т. Ш.); Сіяли всю ніч (Гонч.).

289

§ 150. Дієприкметник

Дієприкметник — це відмінювана дієслівна фор- ма, що передає дію або стан як динамічну ознаку предмета, виявлену в категоріях виду і стану. Як і інші форми дієсло- ва, дієприкметник має значення виду, часу (теперішнього і минулого), стану (активного і пасивного), може керувати фор- мою залежного іменника і означатися словами, що виража- ють ступінь вияву ознаки та різні обставини, наприклад: написаний чорнилом, посинілий від холоду, давно за- бутий, злегка затягнений.

Дієприкметник, подібно до прикметників, узгоджується з пояснюваним іменником у роді, числі і відмінку, наприклад: довго не стихаючий вітер; пісня, виконана хором; за- росле споришем подвір’я; затужавілі стежки.

Дієприкметникові форми зберігають значення того виду, який має дієслово в початковій формі, наприклад: зітхаю- чий — недоконаний вид (початкова форма — зітхати), за- везений — доконаний вид (початкова форма — завезти).

Дієприкметники поділяються на активні і пасив- н і. Активні дієприкметники творяться від неперехідних дієслів і рідше — від перехідних, пасивні — тільки від пе- рехідних дієслів.

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів або пере- хідних, вжитих у неперехідному значенні, за допомогою суфіксів -уч- (-ЮЧ-) або -ач- (-яч-).

Наприклад: терпнути — терпн(уть) + уч-ий — терпну- чий; кипіти — кипл(ять) [кипл'-am’] + -яч- (-ач-)-иŭ — киплячий.

Форми активних дієприкметників можуть утворюватися тільки від тих семантичних груп дієслів, що виражають дію поза об’єктними відношеннями, наприклад: квітучий сад, благаючі очі, в’януча краса, жевріюче вугілля, палаю- чий огонь, мертвіючі звуки, несуча курка, пануючий погляд, ріжучий інструмент.

Активні дієприкметники в сучасній українській мові об- межені вживанням. Так, дієприкметник, що пов’язаний із назвою особи, замінюється зворотом «той, що + дієслово в 3-й особі однини теперішнього часу». Наприклад: замість працюючі на заводі робітники краще сказати робітники заводу; замість робітників, перевиконуючих план, пре- мійовано: робітників, що перевиконують план, премійо- вано.

290

Зовсім не утворюються в українській мові дієприкметни- ки від дієслів з постфіксом -ся. Порівняйте рос: учащий- ся, светящийся — укр.: той, що навчається; той, що світиться.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-. Наприклад: змарніти — змар- ні(ти) + -л-ий — змарнілий.

При творенні активних дієприкметників минулого часу в основі дієслів VII класу суфікс -ну- випадає. Так само випадає в основі приголосний [с] перед суфіксом -Л-: від- пасти — відпалий, осісти — осілий.

У сучасній українській мові не творяться активні дієпри- кметники минулого часу за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Цей суфікс зберігся лише в кількох давніх дієприкметниках, як от: перемігший, здолавший, бувший, минувший (діал.).

Пасивні дієприкметники мають значення доконаного або недоконаного виду. Вони творяться тільки від перехідних дієслів, виражаючи динамічну ознаку щодо об’єкта при неназваному логічному чи пасивному суб’єктові, наприклад: запорошені снігом вулиці; прочитане вголос оповідання; вишита на полотні троянда; шлях, пройдений туристами; вікно, пофарбоване маляром; книга, прочитана учнем.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива (інакше — основи минулого часу) за допомогою суфіксів -«- (-єн-, -єн-) або -т-, наприклад: бажати — бажаний, вибрати — вибраний, забути — забутий, підтягнути — підтягнутий і підтягнений, озброїти — озброєний.

При творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -н- суфікси основи -и-, -і- змінюються на -є- (-є-), наприклад: бачити — бачений, топити — топлений, на- поїти — напоєний, заспокоїти — заспокоєний.

Від дієслівних основ із суфіксом -ува- або -овува- тво- ряться пасивні дієприкметники недоконаного виду, що мо- жуть виступати із значенням теперішнього часу. Порівняй- те, наприклад: написати — написаний, надписувати — надписуваний; розвідати — розвіданий, розвідувати — розвідуваний; застосувати — застосований, застосову- вати — застосовуваний.

У суфіксі -ува- голосний [у] зберігається, якщо наголос падає на корінь слова, а в наголошеному суфіксі на місці [у] виступає [о], наприклад: показувати — показуваний, виношувати — виношуваний, опрацювати — опра- цьований, відшкодувати — відшкодований.

291

За допомогою суфікса -т- творяться форми пасивних дієприкметників від двох структурних класів дієслів — VII і VIII. Зокрема, суфікс -т- приєднується до дієслівних односкладових основ, що закінчуються голосними [«], [і], [а (я)], [у] або на -ер: бити — битий, подіти — подітий, вижати — вижатий, дерти — дертий. Від більшості дієслів VII і VIII структурних класів пасивні дієприкметни- ки утворюються як суфіксом -т-, так і суфіксом -«- (-єн-), наприклад: посунути — посунутий і посунений, коло- ти — колотий і колений, пороти — поротий і порений, вернути — вернутий і вернений.