
- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 144. Категорія дієслівного стану
Категорія стану виражає відношення дії до суб’єкта і об’єкта. Суб’єктно-об’єктні відношення виявляються в ре- ченні. Дієслово є основною ланкою в реалізації граматич- них відношень між суб’єктом і об’єктом дії. Так, у реченні
274
Бригада виконує план суб’єктом дії (або носієм динаміч- ної ознаки) виступає слово бригада; дія, виконувана суб’єк- том як активним діячем, спрямована на об’єкт (план), що в реченні виступає прямим додатком.
Логічні відношення суб’єкта і об’єкта в цьому реченні збігаються з граматичними; дієслово виражає значення активної дії, спрямованої на самостійний об’єкт.
Однак ці логічні відношення можна передати в іншому граматичному оформленні, наприклад: План виконується бригадою. У такій структурі речення дієслово виступає із значенням пасивної дії. Дієслово виконується, утворене від перехідного дієслова виконувати за допомогою пост- фікса -ся, втратило значення перехідності. Логічний суб’єкт при цьому виражається залежною формою іменника — оруд- ним суб’єкта, логічний об’єкт виступає у формі називного відмінка.
Порівняйте ще: Усі вітають друга і Друзі вітаються. У першому випадку дієслово виражає активну дію, спрямо- вану на самостійний об’єкт, у другому — дія розподіляється між суб’єктами, що є водночас і об’єктами.
Значення дієслівного стану тісно пов’язане з семантикою дієслова і виявляється в синтаксичних зв’язках його з іншими словами.
Категорія стану знаходить свій вияв у способах дієслівного керування, тісно пов’язуючись з категорією перехідності/ неперехідності. Так, усі перехідні дієслова можуть виражати значення активної дії, а неперехідні ніколи не виражають. Дієслова перехідні і неперехідні, утворені від перехідних за допомогою постфікса -ся, виражають подвійні суб’єктно- об’єктні відношення, а неперехідні, що не співвідносяться з перехідними дієсловами (наприклад: іти, рости, цвісти), виражають однобічні, суб’єктні відношення. Порівняйте, на- приклад:
Суб'ектно-об'ектні Суб’єктні
відношення відношення
Учень виконує завдання. — Навколо все спить. Завдання виконується учнем. Василько йде до школи. Оленка одягає сестру. — Оленка сміється.
Оленка одягається (Оленка одягає себе).
Морфологічно-словотворчим засобом вираження окремих значень стану виступає постфікс -ся. За допомогою цього
275
Суб'ектно-об'ектні відношення Учень виконує завдання. — Завдання виконується учнем. Оленка одягає сестру. — Оленка одягається (Оленка одягає себе). |
Суб’єктні відношення Навколо все спить. Василько йде до школи. Оленка сміється. |
словотворчого афікса виражаються значення зворотної і па- сивної дії.
Співвідносні дієслова перехідні і неперехідні з постфіксом -ся різняться не тільки значенням стану, а й семантичними відтінками, порівняйте, наприклад: бороти — боротися, ко- хати — кохатися, дерти — дертися, нести — нестися. Лише при творенні дієслів із значенням пасивного стану семантичні відтінки співвідносних дієслів майже непомітні, наприклад: завод будує цехи, цехи будуються заводом; хор виконує кантату, кантата виконується хором.
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі стани дієслів: активний (або дійсний), пасивний і зворотно- середній.
Крім того, виділяють групу неперехідних дієслів, що не виражають подвійних, суб’єктно-об’єктних відношень, це дієслова нульового щодо об’єкта стану.
Примітка. У лінгвістичній науці ще з часів М. В. Ломоносова визначалася традиційна система станів дієслів. М. В. Ломоносов у «Російській граматиці» назвав шість станів: дійсний (або перехідний), зворотний, взаємний, середній, пасивний (або страждальний) і спільний.
У працях О. О. Шахматова1 названо три стани: дійсний, пасивний і зворотний, а в межах зворотного стану розглянуто різні значення його: власне зворотні, непрямо-зворотні, взаємно-зворотні та ін.
В академічній граматиці української мови2 розглядаються тільки два стани: активний і пасивний, підкреслюється, що категорія стану властива тільки перехідним дієсловам; вона ґрунтується на двох взаємопов’язаних корелятивних граматичних значеннях — активному і пасивному. Актив- не значення виражається морфологічними формами, пасивне — морфоло- гічними і синтаксичними.
У розгляді дієслівного стану спостерігається різний підхід учених до цієї категорії: одні беруть до уваги семантико-граматичні відтінки суб’єкт- но-об’єктних відношень, що виражаються в дієсловах; інші ототожнюють стан з категорією перехідності/неперехідності; деякі вчені спираються тільки на граматично виявлену кореляцію суб’єктно-об’єктних відношень, лишаючи поза увагою суб’єктні відношення з нульовим об’єктом.
1.Активний стан. Дієслова активного (або дійс- ного) стану виражають активну дію суб’єкта, спрямовану на самостійний об’єкт. Це значення мають лише пере- хідні дієслова, що керують формою знахідного відмінка без прийменника. Наприклад: Косар на луці косу дзвінко клеп- ле (Рил.); Дівчата вгляділи на леваді кущ калини (Н.-Лев.).
ЧІІахматов А. А. Синтаксис русского языка. — Л., 1941. — С. 476— 481.
2Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Бі- лодіда. — К., 1969.
276
Формальне вираження прямого об’єкта залежним імен- ником (або займенником чи іншим субстантивованим сло- вом) і є граматичним показником активного стану дієсло- ва. У структурі речення з дієсловом активного стану грама- тичні суб’єктно-об’єктні відношення відповідають логічним суб’єктно-об’єктним відношенням.
2.Пасивний стан. Дієслова пасивного стану про- тиставляються дієсловам активного стану за відношеннями суб’єкта до об’єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб’єкт при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, вира- жаючи цим самим відношення пасивного суб’єкта і пасив- ної дії. Об’єкт дії при дієслові пасивного стану виражається формою називного відмінка (займенника чи субстантивова- ного слова), що виступає в ролі підмета, наприклад: Пісня виконується всіма учасниками концерту.
Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса -ся. Співвідносні за значен- ням стану дієслова виступають відповідно в активних або пасивних зворотах мови, наприклад: Співак виконує арію. — Арія виконується співаком.
Форми словозміни дієслів пасивного стану дещо обме- жені вживанням: при орудному суб’єкта частіше ставиться дієслово в 3-й особі, рідше в 1-й або 2-й особі чи в минуло- му часі. Значення пасивного стану може також виражатися формою пасивного дієприкметника, наприклад: Ти дума- ла — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (Тич.); Енеєм кинута я бідна (Котл.).
Відсутність орудного суб’єкта при дієслові нівелює зна- чення пасивності дії, і дієслово набуває значення зворотно- середнього стану. Порівняйте: Фільм переглядається ко- місією і Фільм переглядається вдруге.
3. Зворотно-середній стан. Дієслова зво- ротно-середнього стану виражають дію суб’єкта, що не пе- реходить на самостійний об’єкт, а зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує його через не- названий об’єкт, наприклад: дитина взувається (взуває себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); соба- ка кусається (може вкусити когось).
Зворотні дієслова можуть мати різні відтінки зворотно- середнього стану, по-різному характеризувати відношення між суб’єктом і об’єктом дії:
а) власне зворотні дієслова виражають дію, суб’єктом і об’єктом якої виступає та сама особа. Сюди належать дієсло-
277
ва: умиватися, одягатися, взуватися, роззуватися, ку- патися, митися, пудритися, голитися, наряджатися. Наприклад: За матерньою поміччю хлопчик не забарився умитися, прибратися (П. М.);
б) взаємно-зворотні дієслова виражають дію, виконувану кількома суб’єктами, кожний з яких виступає водночас і об’єктом дії. Сюди належать дієслова: зустрічатися, зма- гатися, вітатися, обніматися, цілуватися, листувати- ся, спілкуватися, радитися. Наприклад: Це ж тоді... в селі, увечері, коли з Гаврилом познайомилися, те- бе бачив. А тепер бач, де зустрілись, — пригадав Жер- дяга (Скл.);
в) непрямо-зворотні дієслова виражають дію, здійснювану для самого суб’єкта. При дієсловах із значенням непрямо- зворотного стану може стояти непрямий додаток або обста- вина, наприклад: готуватися до екзаменів, збиратися до поїздки, лаштуватися в дорогу. Ці дієслова відрізня- ються від власне зворотних тим, що логічний прямий об’єкт при них не виражається. Порівняйте: Дівчина вмивається (дівчина вмиває себе) і дівчина збирається в дорогу (дівчина збирає речі в дорогу); Батько взявся за картуз: — Зби- райся, сину, ходімо (П. М.) (означає «збирай речі»);
г) загально-зворотні дієслова виражають дію, що зосере- джується в самій діючій особі, або виражають внутрішній стан суб’єкта. Сюди належать дієслова із значенням став- лення виконавця дії до об’єкта: милуватися, турбувати- ся, дивуватися, злитися, сердитися, заспокоюватися, журитися, трястися, мучитися і под. Наприклад: Там три верби схилилися, мов журяться вони (Гл.);
д) активно-безоб’єктні дієслова виражають властивість суб’єкта поза зв’язком його з об’єктом. Сюди належать дієслова із значенням динамічної ознаки істот: кусатися, битися, дряпатися, хвицатися (собака кусається, ко- рова б’ється, кішка дряпається, кінь хвицається) або неживих предметів: жалитися, колотися (крапива жа- литься, будяк колеться);
є) пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета. Сюди належать дієслова типу рватися, гнутися, битися, лама- тися, кришитися, колотися, м’ятися, топитися (тану- ти, переходити в стан рідини), плавитися і т. ін. Порівняй- те у словосполученнях: залізо гнеться, ситець мнеться, віск топиться, олово плавиться, лід колеться, хліб кришиться, скло б’ється;
278
є) зворотно-пасивні дієслова виражають дію, приписувану пасивному суб’єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують формою давального відмінка (давальний суб’єкта), що ви- ступає непрямим додатком. Логічний об’єкт при дієсловах зворотно-пасивного стану виражається формою називного відмінка і виступає в реченні підметом. Наприклад: / зга- дується Улянці дідова казка (О. Д.).
Якщо прямий об’єкт не виражається у формі називного відмінка, то дієслово перетворюється на безособове з нульо- вим значенням стану щодо об’єкта, наприклад: не їсться хліб — мені не їсться.
Дієслова зворотно-пасивного стану творяться від пере- хідних дієслів за допомогою постфікса -ся, в якому пев- ною мірою збереглося значення зворотного займенника, особ- ливо в групі власне зворотних дієслів.
Нульовий стан щодо вираження об’єкта мають усі непе- рехідні дієслова без постфікса -ся (летіти, дзвеніти, пла- кати, стати, бігти і под.), а також безособові дієслова з постфіксом -ся (не спиться, не сидиться, не лежиться).
Неперехідні дієслова без постфікса -ся означають дію, замкнену в самому суб’єкті, тобто ними виражається тільки суб’єктне відношення (відношення дії до суб’єкта), напри- клад: Літо збігло як день, і з невлежаного туману ви- йшов синьоокий, золоточубий вересень (Ст.).
Безособові дієслова з постфіксом -ся також виражають однобічні відношення дії до логічного суб’єкта у формі да- вального відмінка (давального суб’єкта). Дія, виражена без- особовим дієсловом з постфіксом -ся, приписується суб’єкту як незалежний від нього внутрішній стан (мені не спало- ся; дівчині не сидиться в хаті; йому не лежалося).
Отже, категорія дієслівного стану виражає подвійні відно- шення: основне відношення дії до суб’єкта і об’єкта і пов’я- зане з ним — відношення між суб’єктом і об’єктом.