§ 143. Категорія перехідності/неперехідності

У зв’язному мовленні одні дієслова самостійно виража- ють свою семантику (наприклад: дуб росте, робітник пра- цює), інші потребують доповнення свого змісту за рахунок залежної форми іменника (наприклад: Учні написали дик- тант; Хлопець слухає музику). Здатність дієслова вира- жати свою семантику самостійно або за допомогою залеж- ного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) ви- являється у категорії перехідності/неперехідності.

Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні і непе- рехідні. Цей поділ здійснюється на основі синтаксичних ознак дієслова: до перехідних належать дієслова, після яких ста- виться форма знахідного відмінка без прийменника, до непе- рехідних — дієслова, що не мають залежної форми зна- хідного відмінка без прийменника.

Категорія перехідності/неперехідності властива всім дієслівним формам: інфінітиву, особовим і родовим формам та дієприслівнику.

Порівняйте, наприклад, перехідне дієслово: прочитати книгу, прочитаю книгу, прочитайте книгу, прочитав

273

книгу, прочитала б книгу, прочитавши книгу. Тільки дієприкметникова форма не керує формою знахідного відмінка без прийменника.

Перехідні дієслова можуть керувати також формою родово- го відмінка у функції прямого додатка, коли вони вживаються у заперечному реченні з часткою не (не чув пісні, не бачив брата), а також у сполученні з іменниками, що означають збірність, речовинність (пас ягнят і ягнята, купив хліба).

До перехідних належать також дієслова бажати, зичи- ти, що керують формами родового відмінка і поєднуються з іменниками абстрактного значення: бажати щастя, зичи- ти здоров’я.

Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залеж- ної відмінкової форми) або керують будь-якою відмінковою формою іменника з прийменником чи без прийменника, крім знахідного прямого об’єкта, наприклад: іти, жити, чорні- ти; боятися (ч о г о?), дякувати (ком у?), їхати (ч и м?), лежати (на чом у?), сміятися (з ч о г о?), бігти (на- зустріч ком у?), розминутися (з к и м?).

Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехід- них. Це буває у випадку опущення при перехідному дієслові прямого додатка. Порівняйте: писати лист і вміє писа- ти; грає вальс і грає на скрипці.

Від перехідних дієслів творяться дієслова неперехідні за допомогою постфікса -ся: мити — митися, брати — бра- тися, вітати — вітатися, возити — возитися. Постфікс -ся перетворює дієслово в неперехідне, від таких дієслів не утворюються пасивні дієприкметники. Тільки одне дієслово на -ся сподіватися в українській мові належить до пере- хідних, але пасивний дієприкметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.

Примітка. Перехідність/неперехідність у сучасних лінгвістич- них дослідженнях розглядається як лексико-синтаксична категорія, що ґрунтується на ознаках валентності дієслів, які в ролі предиката можуть відкривати у реченні позиції об’єкта чи результатива або адресата, засобу, знаряддя дії, локатива тощо.

З урахуванням типу валентності виділяють одно-, дво-, три-, чотири-, рідше п’яти- і шестивалентні дієслова.