§ 134. Групи займенників за значенням

За своїми значеннями займенники поділяються на дев’ять груп: особові, особово-вказівні, зворотні, присвійні, вказівні, питально-відносні, означальні, заперечні та неозначені.

1. До особових займенників належать: я (ми), ти (ви).

Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співбесідника, того, до кого звернена мова. Займенники ми і ви відповідно виражають також вказівку на кількох мовців — хто говорить і тих, до кого звернена

255

мова. Семантика займенників ми і ви неоднозначна. Ми — це не тільки кілька я, сюди включається я і ти; я, ти і він і т. д. Тому займенникові пари я — ми, ти — ви певною мірою умовно сприймаються як суплетивні форми однини і множини.

Займенники ми, ви можуть вказувати на одну особу, якщо вони заступають слова я і ти, я і він сполученням ми з тобою або синонімічним сполученням ми плюс іменник в орудному відмінку: ми з батьком, ми з Данилом, ми з Тетяною; По полях ми з Вишнею бродили восени, шукаю- чи зайців (Рил.).

Із вказівкою на одну особу виступає також авторське ми, дуже поширене в науковому мовленні. Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню (так звертались до народу царі, королі, імператори), науковому, спостерігається також у мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.

Займенник ви може вказувати і на кількох осіб, і на одну. Вживається як форма пошанної множини замість займенни- ка ти.

Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальне- но-особового значення, наприклад: Тільки-тільки що літо настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (П. М.).

Займенники я і ти значення граматичного роду формаль- но не виражають.

2. До особово-вказівних належать займенники він, вона, воно, вони. Займенник він (вона, воно) вказує на третю особу — ту, про яку говорять, або на предмет, про який йде мова. Займенник він як вказівне слово співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона — з іменниками жіночого роду, а воно — з іменниками середнього роду. Займенник вони є спільною формою множини для всіх трьох родів.

Вживання займенника він замість ти надає відтінку зне- важливого ставлення до особи, наприклад: / де ти, Чіпко, ходиш?.. Ні корова, ні кобила не наповані, а він блукає... (П. М.).

Форма вони в українському розмовно-побутовому мов- ленні може вживатися як пошанна стосовно однієї особи або набувати неозначено-особового значення, наприклад: Гаї Вже воно так довго не буде!.. Вони [пани] як візьмуть у свої руки, то швидко пустять пару! «Пани» — були німці чи чехи, а може євреї, що перед шістьма роками при- їздили оглядати згорілу сахарню (Коц.).

256

3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (су- б’єкта) зворотної дії, наприклад: примусив себе, запитала себе, заспокоїли себе. Зворотний займенник не має форми називного відмінка, постійно вживається у формах непрямих відмінків і виступає у ролі додатка: поглянь на себе збо- ку, купив собі книгу, хизується собою.

Граматичного значення роду і числа зворотний займен- ник не має. Вказівка на стать особи і кількісний вияв по- дається в реченні через синтаксичні зв’язки з іншими сло- вами, наприклад: Хлопець переміг себе й посміхнувся; Роздуваючи ніздрі, як козуля, дівчина жадібно втягу- вала в себе хвилюючий солодкий дух гарячого жита (З тв. О. Донченка).

У формі давального відмінка зворотний займенник може переходити до розряду часток, наприклад: Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, і нічиїм його не зруйнувать рукам (М. Рильський); Чіпка сидів собі в хаті мовчки, наче зажурився (П. М.).

4. Присвійні займенники вказують на належність предме- та особі: мій (наш) — першій особі, твій (ваш) — другій особі, свій (свої) — будь-якій особі, що є суб’єктом дії: я записую свій план, ти записуєш свій план, він (вона, воно) записує свій план, вони записують свій план. Вка- зівка на приналежність третій особі виражається за допомо- гою форм родового відмінка особово-вказівних займенників його, її, їх: його книжка, її вдача, їх пісня.

Присвійні займенники за значенням і граматичними озна- ками співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і числами. Вжиті без імен- ника присвійні займенники субстантивуються і набувають предметного значення, наприклад: мій, твій у значенні «чо- ловік» (рос. муж) або «наречений»; моя, твоя у значенні «жінка» (рос. жена) або «наречена»; наш, наші в узагальне- ному значенні осіб, близьких по крові, по духу, за соціальною чи національною ознакою тощо. Наприклад: Земля вже наша. Скоро почнуть ділити (Коц.); Помагай Бог нашим! — А которі ж ваші? — Которі подужають! (Нар. тв.).

5. Вказівні займенники цей (заст. сей), той, такий дають вказівку на один предмет з ряду однорідних: цей день, той випадок, такий олівець. Займенники цей і той семантич- но позначають ступінь віддаленості предмета: той — це більш віддалений у просторі (в часі) предмет, уже згадува- ний раніше, а цей вказує на ближчий предмет, наприклад: Тільки весною цього року я побував у Солоницях (См.);

257

Мар’ян вскочив у човен і навстоячки подався на той берег (Ст.).

Займенник такий вказує на узагальнену ознаку або вжи- вається для підсилення вираженої прикметником ознаки, наприклад: Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав... (Гл.); Лан, довгий такий та широкий дуже, що оком зіздріти не можна (Стеф.).

Вказівні займенники цей, той, такий за значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і чис- лами.

Займенник стільки вказує на невизначений або невизна- чено-великий кількісний вияв предмета, наприклад: Ніколи ще земля не почувала на собі стільки дбайливих рук (Бойч).

За морфологічними ознаками займенник стільки подібний до кількісних числівників: у називному й знахідному відмінках він керує формою іменника родового відмінка однини або множини, а в непрямих відмінках узгоджується з іменником у формі множини: стільки весен, стількох весен, стілько- ма веснами.

6. Означальні займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний (кожен), жоден, інший узагальнено вка- зують на ознаки предмета.

Займенник сам виражає значення «самостійно, без сто- ронньої допомоги»: Добрий товар хвалити не треба, він хвалить себе сам (Нар. тв.).

Займенник сам вживається з іменниками, що позначають осіб, істот, або з особовими займенниками і має форми роду і числа: Павло сам заспівав; Марина сама прийшла; Ягня само звелося на ніжки; Діти самі готували вечерю.

Займенник сам може виступати із значенням «один», тоді наближається до частки тільки і виражає виділення предме- та чи особи, наприклад: У хаті сам Тарасик (рівнозначно: удома тільки Тарасик). Час, мабуть, і збиратись, мамо, — кажу задумливо, а самому так не хочеться кидати теп- лої хати, не хочеться розставатись з ненькою (36.).

Займенник самий вживається із вказівними займенника- ми: той самий, такий самий, ця сама.

Займенники сам і самий можуть вживатися при іменни- ках, вказуючи на крайню межу просторової чи часової пер- спективи (в самі жнива, в самий кінець села), тоді вони наближуються за значенням до часток якраз, саме, аж

258

(в самі жнива — якраз у жнива, в самому кінці села — аж у кінці села).

Займенник весь (увесь), пов’язуючись з іменником, вка- зує на охоплення предмета ознакою або дією сукупно, на- приклад: Увесь Дніпро був ніби помальований ще ясніше й блискучіше, ніж небо (Н.-Лев.); Там подвигами брата пишається маля, там чуємо: Про тата говорить вся земля (Рил.).

Займенники кожний і кожен, усякий (рідше — усяк) дуже близькі за значенням: вони виражають виділення пред- мета з сукупності однорідних предметів, більшою мірою це виявляється в значенні займенника кожний (кожен) і мен- шою мірою — в займеннику всякий (всяк): І в кожнім колосі тяжкім весняне сонце й майський грім, і літній дощ, і ночі сині (Рил.); Командир підняв на всякий випа- док зброю (Ян.).

Займенник інший вказує на предмет чи особу, виражаючи відокремлення, відмежування його від подібних йому або раніше названих, наприклад: / трактори, в ріллі загрузши до колін, встеляють світло фар до іншої планети (А. Малишко).

За своїм значенням і граматичними ознаками означальні займенники співвідносні з прикметниками, вони змінюються, як і прикметники, за відмінками, родами і числами.

7. Питально-відносні займенники вживаються для оформ- лення питання про осіб (хто) чи предмети (що), про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий), а в струк- турі складнопідрядного речення пов’язують підрядне речен- ня з головним (як сполучні слова) і відносно якогось його члена є уточнюючими словами (той — хто, те — що, такий — який, стільки — скільки). У підрядному'реченні відносний займенник виступає членом речення (підметом, додатком, іншою частиною складного присудка):

Питальні займенники Відносні займенники

1. А хто ж там за голов- 1. Хто хоче щастя зазна- них мисливців? — запитав ти, той повинен свій край Микола Іванович (О. В.). шанувати (Нар. тв.).

2. Котра з сих двох нам су- 2. Сонце ховалось за межи- диться дорога? (Л. У.). гірський бір, котрий од

того став ще чорніший (Н.-Лев.).

259

Питальні займенники 1. А хто ж там за голов- них мисливців? — запитав Микола Іванович (О. В.). 2. Котра з сих двох нам су- диться дорога? (Л. У.).

Відносні займенники 1. Хто хоче щастя зазна- ти, той повинен свій край шанувати (Нар. тв.). 2. Сонце ховалось за межи- гірський бір, котрий од того став ще чорніший (Н.-Лев.).

Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий можуть давати вказівку на невизначену особу, предмет або якість, наприклад: Василь Іванович зупинився зразу, мов його хто сіпнув за полу (Вас); Часом несподівано кото- ра дівчина вбіжить до мене з будинку (М. В.).

Питально-відносні займенники за граматичними ознака- ми неоднакові: хто, що співвідносні з іменниками, який, чий — з прикметниками, займенник стільки співвідносний з кількісними, а котрий — з порядковими числівниками.

Займенники хто, що змінюються за відмінками, не мають роду і числа, хоча контекстуально така вказівка може бути: хто такий? хто така? хто такі? що таке? Із займенни- ком що пов’язуються слова у формі середнього роду: що упало? що наше?

Займенники який, чий, котрий змінюються за відмінка- ми, родами і числами. Займенник скільки у називному й знахідному відмінках пов’язується з іменником у родовому відмінку {скільки літ}), а в усіх інших відмінках узгоджує- ться з іменником {у скількох дівчат? скількома мовами говорить?).

8. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки утворені від питальних займенників за допомогою частки ні (ані).

Вони виражають ті самі значення стосовно осіб, предметів, ознак, кількостей і порядку предметів, що й питальні займен- ники, але в заперечній формі мають одні й такі самі грама- тичні ознаки.

Відмінність у формі вираження відношень до осіб, пред- метів, ознак їх і кількостей у питальних, відносних і запереч- них займенниках виявляється у тому, що перші вживаються в питальних реченнях, другі — в розповідних, а треті — в заперечних реченнях.

Заперечні займенники в українській мові є другою фор- мою вираження заперечення при основному запереченні, що здійснюється за допомогою частки не, наприклад: Ніщо не віщувало дощу (Скл.); Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало, найкращою розвагою для нього було приходити з батьком у цех (Ваш).

9. Неозначені займенники також творяться від питальних займенників за допомогою часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, що вносять відтінок невизначеності особи, предмета або його якості чи кількісного вияву: аби- хто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна- хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось; аби-

260

який, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна- скільки, скількись, котрийсь.

Неозначені займенники мають такі ж граматичні ознаки, як і відповідні їм питальні займенники.