§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників

Прикметники твердої і м’якої груп розрізняються кінце- вим приголосним основи. Відмінкові форми обох груп ма- ють основні флексії у твердій групі: -иŭ, -є; -ого, -ому, -им, -ому в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій — у жіночому роді; -і, -их, -им, -ими, -их — у множині для всіх родів.

У формах прикметників м’якої групи виступають у не- прямих відмінках (крім знахідного й орудного) ті самі флексії, але після попереднього м’якого приголосного, що на письмі позначається м’яким знаком (порівняйте: чорн-о-го і синь- ого; чорн-ою і синь-ою). Якщо основа прикметника закін- чується на приголосний й [/], то м’який знак не ставиться, а графічно цей звук основи передається разом з голосним флексії буквами я, ю, є, ї, наприклад: безкра-ĭй, безкра-я, безкра-є, безкра-ī. Перед о приголосний й [/] записується своєю буквою: безкрай-ого, безкрай-ому, безкрай-ою, у безкрай-ому.

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (вірного друга, приємне враження).

242

н. Р. д. 3. 0. м.

білолиц-ий білолиць-ого білолиць-ому як Р. (зрідка як Н.) білолиц-им (на) білолиць-ому, (на) білолиц-ім

білолиц-я білолиць-ої білолиц-ій білолиц-ю білолиць-ою (на) білолиц-ій

білолиц-е білолиць-ого білолиць-ому білолиц-е білолиц-им (на) білолиць-ому, (на) білолиц-ім

В орудному відмінку однини чоловічого і середнього роду м’якої групи флексія -ім вказує на м’який приголосний основи (торішнім снігом, вранішнім сонцем).

У формах множини виступають флексії, спільні для всіх трьох родів.

У називному відмінку множини прикметники твердої і м’якої груп мають закінчення -і (-ї): гарний — гарні, мо- гутній — могутні, довговіїй — довговії.

В інших непрямих відмінках множини прикметники твер- дої групи мають флексії, що починаються з голосного -и (гарн-их, гарн-им, гарн-і (-их), гарн-ими, на гарн-их), а прикметники м’якої групи — флексії, що починаються з голосного -і (-ї) (могутн-іх, могутн-ім, могутн-і (-ix), могутн-іми, на могутн-іх; довгові-īх, довгові-їм, дов- гові-ї (-їх), довгові-їми, на довгові-їх).

ЧИСЛІВНИК

§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки

Числівником називається частина мови, що означає аб- страктно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі.

Називаючи абстрактно-математичне число (наприклад: сто ділиться на п’ять) чи позначаючи кількість однорідних пред- метів (наприклад: три доби), числівники виражають ці зна- чення в граматичній категорії відмінка. Віднесеність до гра- матичного роду властива тільки окремим словам, що познача- ють кількість предметів (наприклад: один, одна, одно; два — дві, обидва — обидві; порівняйте також — мільйон і тисяча). Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретно виявлену кількість предметів, не виражають гра- матичного значення роду, а так само числа.

Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, виражають ці значення в граматичних категоріях роду, числа і відмінка: шостий клас, шоста група, шосте червня, шості уроки, шостого класу, шостої групи, шостого червня.

Усі числівники в реченні пов’язані з іменниками або ви- ступають як назва числа без іменника. Такі синтаксичні сполучення числівника з іменником у формах називного і знахідного відмінків функціонують як один член речення — підмет або додаток.

243

У непрямих відмінках числівники, що позначають кіль- кість, є узгодженими означеннями: у семи (скількох?) студентів, з п’ятнадцятьма (скільком а?) грив- нями.

Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, завжди виступають узгодженим означенням: десятий (яки й?) літак; до четвертого (я к о г о?) класу.

Числівник може виконувати також роль іменної частини складеного присудка, наприклад: Серце в нас одно, і шлях єдиний, тож прийми цей голос з України, братня Польще (Рил.).