§ 12. Наголос

Наголос — це виділення фонетичними засобами од- ного із складів фразового такту.

Як відомо, в різних мовах склади чи цілі такти наголошу- ються різними засобами, а отже, бувають і різні типи наго- лосів.

Наголос у словах української мови характеризується од- ними й тими самими особливостями, що і в російській та білоруській мовах: він динамічний (силовий), різномісний (вільний, не закріплений, рухливий).

Динамічним (видихувальним, експіраторним, сило- вим) у сучасній українській літературній мові наголос є тому, що наголошений склад виділяється з-поміж ненаголошених складів у межах цього ж такту більшою напруженістю

21

артикуляції складотворного голосного і більшим напором видихуваного повітря.

Різномісним (вільним) він є або кваліфікується тому, що позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад, отже, мо- жуть наголошуватися різні морфологічні компоненти слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення). Так, у двоскладових сло- вах сучасної української літературної мови може наголошу- ватися перший (добре, вада, дев’ять) і другий {вода, вікно, один) склад; у трискладових — перший (озеро, вúношц, наголос, борошно), другий (оскільки, робота, виношу), третій (боротьба, мотузок, бойовий); у чотирискладо- вих — перший (виносити, моторошно), другий (виносити, морозиво), третій (трактористів, Шепетівка), четвертий (непроїзний, переворот) склад тощо.

Рухливим наголос називається тому, що в різних формах одного слова він може змінювати своє місце (гу- ба — губи, добір — добору, школяр — школяра).

Місце наголосу в слові зумовлює найрізноманітніші зміни звуків у потоці мовлення, зокрема позиційні чергування го- лосних, сполучуваність фонем у межах складу, складоподіл.

Водночас наголос виконує морфологічну функцію, більше того, може виступати засобом вираження різних граматич- них значень (виносити — виносити, дружка — дружка, вікна — вікна і под.).

З цього погляду наголос у певних формах того самого слова повинен бути закріпленим, а порушення місця його може Привести до зміни лексичного (коса — коса, гори — гора від горіти, плакати — плакати) чи граматичного значення (забігати — забігати, гаряче — гаряче),

У сучасній українській літературній мові кожне слово має наголос для будь-якої своєї форми.

В одних словах зміна форми не веде до зміни наголосу (такі слова можна назвати словами з Постійним наголосом): відмова, відмови, відмов, в Інших — зміна форми супро- воджується зміною місця наголосу (такі слова називаються словами з рухливим наголосом); глядач, глядача, глядачі. Однак є слова з паралельними наголосами, при цьому зміна наголосу не змінює значення слова: беззахисний — беззахйсний, доповісти. <-* доповісти, оповідач — оповідач, помилка — помилка, усмішка — усмішка тощо.

В українській мові є й такі слова, що мають, крім головно- го, побічний наголос. Це переважно складноскороченІ слова типу педінститут, сільськогосподарський.

22

У межах фрази може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення певного слова називається смисловим, або фразовим, наголосом.