§ 10. Склад як частина фразового такту

Склад (рос. слог) — це частина фразового такту, що має переважно кілька звуків, об’єднаних навколо складо- творчого центра (голосного звука), і вимовляється при віднос- ному зростанні м’язового напруження мовних органів.

18

У сучасній українській літературній мові залежно від аку- стичних і анатомо-фізіологічних характеристик склади по- діляються на відкриті й закриті, наголошені і ненаголошені. У такті стільки складів, скільки складотворчих голосних звуків.

Відкриті склади закінчуються складотворчим ком- понентом: люди [л'уí-ди^е], минає [ми^е-на'-]е^и], Золотоноша [зо-ло-то-ноі-ша].

Закриті склади закінчуються нескладотворчим ком- понентом: шумним або сонорним приголосним, а також не- складотворчим голосним [ÿ], [і]: можна [мо'ж-на], прий- дешній [приі-де'ш-н'п], правда [пра'ÿ-да], алтайський [ал- та'|-с'кш], гарбуз [гар-бу'з]. З історичного погляду закриті склади в українській мові, як і в інших східнослов’янських мовах, є явищем новим. У сучасній українській мові закриті і відкриті склади характеризуються певними фонетичними особливостями, зокрема історичними чергуваннями, змінами якості голосних і под.

У такті не всі склади вимовляються однаково. Один із складів кількаскладових тактів має найбільшу силу зву- чання, тобто виступає наголошеним. Усі інші скла- ди в такті ненаголошені.

Наголошений і ненаголошений склади протиставляються не тільки силою звучання, а й іншими фонетичними ознака- ми. Так, у наголошених складах голосні вимовляються чітко, а в ненаголошених складах набувають варіантних виявів, наприклад: [те'-ма] — [те^и-ма-ти'ч-ниі], [зо'-зул'] — [зоУ-зу¹- л'а].

Крім того, виділяються ще склади прикриті і неприкриті. Прикриті починаються нескладотворчим звуком, тобто при- голосним, а неприкриті — складотворчим, тобто голосним. У сучасній українській мові переважають прикриті склади. Більше того, в українській мові спостерігається тенденція до прикриття початкових і середніх неприкритих складів, що починаються або починалися голосними. Прикладами цього процесу можуть бути випадки появи протетичних приголос- них (улиця — вулиця, онъ — він, овьця — вівця, отьчиз- на — вітчизна, арба — гарба, Анна — Ганна, орЪхъ — горіх, остръ — гострий; діалектно: Гандрій, гармія, ги- наче, гартист і под.), а також епентетичних приголосних, здебільшого при освоєнні нових слів іншомовного похо- дження (арміа — армія, Індіа — Індія, розм.-побут. ра- діо — радіво, Ларіон — Ларивон тощо).

19

§11. Український складоподіл

Склади виділяються в процесі мовлення, а межами між ними служать моменти найбільшого затухання звучання. Ці межі в одних випадках (наприклад, при уповільненому темпі мовлення) сприймаються на слух чітко, в інших (при швид- кому темпі мовлення) — майже не сприймаються, отже, межа між складами може змінюватися при зміні темпу мовлення, інтонації, наголосу, розширенні фонетичної фрази тощо. Крім того, чіткіше простежуються межі між складами, коли між складотворчими вимовляється один приголосний.

У сучасному українському літературному мовленні скла- доподіл підпорядкований прояву двох головних тенденцій. По-перше, в сучасній українській мові продовжує діяти за- гальнослов’янська тенденція наростаючої звучності в ме- жах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з цим українські склади повинні закінчуватися голосними — звуками найвищої сонорності. По-друге, сучасній українській мові властива тенденція до милозвучності, що зумовлює усу- нення груп приголосних у межах одного складу, уникнення різких перепадів між наростанням і послабленням звуч- ності в межах складу і на межі складів тощо.

На основі цього можна встановити такі головні правила поділу слів на склади¹:

1. Приголосний будь-якої якості, якщо вимовляється між двома голосними, належить до наступного складу: [во-да¹], [о-го-ло'-шу^'е"].

2. Нескладотворчі [ÿ], Ц], якщо вони вимовляються після голосного перед іншим будь-яким приголосним, завжди відно- сяться до попереднього складу: війна [в'п-на¹], вовна [во'ÿ-на].

3. Приголосні [р], [л], [м], [н] після голосного перед приго- лосними також відносяться до попереднього наголошеного чи ненаголошеного складу: мирний [ми'р-нш], алтайці [ал-та'і-ц'і].

4. Якщо між голосними вимовляється двочленна група приголосних, у якій першим виступає не [р], [а], [м], [«], то межа між складами залежить від характеру приголосних у звукосполученні та місця наголосу:

а) сполучення [ст], [ск], [ся] належать до наступного складу незалежно від місця наголосу: [мо'-ло-до-с'т'і], [ве'-ре^и-ску];

¹ Правила українського складоподілу не збігаються з правилами пере- носу слів з рядка в рядок (це правила орфографії), а також із визначен- ням морфем у слові (це правила морфології).

20

б) подвоєні фонетичним і морфологічним шляхом приго- лосні завжди відносяться до наступного складу: [п'і-д:а'-ш':а], [о-б:и^е-ва'-н':а]. Це стосується і подовжених приголосних, що утворилися в результаті повної асиміляції: [c’M’i-je’-c’ta], [д'іЧе^и-ц':а];

в) інші звукосполучення здебільшого не розпадаються, якщо вживаються після ненаголошеного голосного, і розпадають- ся, якщо вживаються після наголошеного голосного: [ба-шта'н], але [ба'ш-та]; [ро-зти^е-на'-ти^е], але [ро'з-ти^ен].

5. Якщо між голосними вимовляються тричленні звуко- сполучення приголосних, першим у яких не виступає [р], [л], [м], [н], то розподіл їх між складами теж зумовлюється місцем наголосу і характером приголосних.

а) у переднаголошеній позиції перший шумний приголос- ний може закривати попередній склад (особливо тоді, коли відноситься до префікса): [бе^из-при'к-ла-дниí]; [се^истра'] і [се^и-стра'];

б) у післянаголошеній позиції група розпадається, якщо кінцевим у ній виступає шумний (делегатський [де^и-ле^и- га'тс'кш], кістка [к'і'с-тка]), і не розпадається, якщо кінце- вим у ній виступає сонорний (гострий [го'-стрш], настрій [на'-стр'п], затхлий [за'-тхлш], заздрісний [за'-здр'і-снш] тощо).

Ці правила поширюються на чотиричленні звукосполучення приголосних, що трапляються в сучасній українській літера- турній мові дуже рідко: абстрактний [аб-стра'-ктниі], розстріл [ро'з-стр'іл], розстріляти [ро-зстр'і-л'а'ти^е] і [роз-стр'і-л'-а'-ти^еІ.