§101. Предмет граматики. Розділи граматики

Термін граматика (від грец. grammatike — письмовий, gramma — буква) у лінгвістичній літературі вживається: а) в значенні граматичної будови мови, тобто системи об’єк- тивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни слів, творення їх та сполучення у реченні; б) у значенні вчен- ня про граматичну будову мови.

Граматика як наука про граматичну будову мови скла- дається з двох розділів: морфології — учення про граматичну природу та будову слова — і синтакси- су — вчення про сполучення слів у реченні та речення. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотво- ру, зокрема питання про способи морфологічного словотво- рення — афіксацію і основоскладання, — що тісно пов’язу- ються з ученням про частини мови.

Центральним у граматиці є вчення про граматичні зна- чення, граматичні форми і граматичні категорії.

§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія

Смислова структура повнозначного слова являє собою єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абст- рактних значень, які характеризують видозміни його у зв’яз- ках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супрово- дять лексичне значення повнозначного слова в конкретно- му випадку його вживання, називаються граматичними зна- ченнями.

Граматичне значення не є приналежністю одного слова, воно об’єднує граматично цілі групи або й класи слів. На- приклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні значен- ня: Називного відмінка, числа однини, виражають належність

194

до чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об’єднуються також в одному класі слів із загальним значенням пред- метності. Отже, граматичне значення відноситься до лексич- ного як загальне до окремого.

Граматика оперує тільки загальними, граматичними зна- ченнями, що формуються в кожному класі слів на основі можливих видозмін слова в конкретних умовах уживання його у зв’язному мовленні.

Слова, що не виконують номінативної функції, або так звані неповнозначні слова, є носіями граматичних значень. На- приклад, частка би (б) виражає значення умовного способу, зв’язка бути виступає для вираження особи і числа в дієсло- вах недоконаного виду майбутнього часу {буду робити, бу- деш робити, буде робити, будемо робити, будете роби- ти, будуть робити).

Граматичні значення слова формально виражаються че- рез афікси, службові слова, зміну наголосу та інші засоби.

Граматична форма слова — це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Слово в різних формах здатне виражати одно або кілька граматичних значень. Кілька гра- матичних значень можуть виражатися за допомогою яко- гось одного формального показника. Наприклад, у слові лег- кий формальний показник -иă водночас виражає значення роду, числа й відмінка. І навпаки, для кожного граматичного значення в слові може бути окремий формальний показ- ник. Наприклад, у дієслівній формі принесли значення ми- нулого часу виражається суфіксом -л-; значення множи- ни — закінченям -и; видове значення завершеності дії — префіксом при-.

Граматичні форми є морфологічні і синтаксичні. Морфо- логічні форми — це видозміни повнозначного слова для ви- раження властивих певному класу слів відношень до інших повнозначних слів або для вираження різних абстракцій (завершеності/незавершеності дії, інтенсивності виявлення ознаки і т. ін.). У синтаксичних формах знаходять своє ви- раження різні типи поєднуваності слів.

Часткові граматичні значення слів, що знаходять своє ви- раження у відповідних формальних показниках, об’єднують- ся у граматичні категорії.

Граматична категорія (від грец. kategoria — судження, визначення) — це найзагальніше поняття, що об’єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.

195

Поняття граматичної категорії ґрунтується на розумінні об'ктивно існуючих взаємозв’язків між мовними системами і підсистемами. Граматична категорія є поняттям родовим щодо цілого ряду однорідних граматичних значень. Дієслівна категорія особи, наприклад, об’єднує ряд співвідносних гра- матичних значень, що виявляються у відповідних граматич- них формах 1-ї, 2-ї і 3-ї особи; в категорії відмінка іменників узагальнюється вся різноманітність значень семи відмінків і система відмінкових форм.

Отже, граматична категорія є тим загальним, що знахо- дить свій вияв у частковому — в граматичному значенні, в конкретних граматичних формах.

У мовознавчій літературі термін «граматична категорія» має і більш широкий зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вжив- ши цей термін, до складу таких граматичних категорій, як рід, число, відмінок, зараховував і поняття частини мови.

Однак частини мови (див. § 105) характеризуються не тільки спільністю співвідносних граматичних значень. Вони самі визначаються за категоріальними ознаками, тобто по- няттями родовими, вищого ступеня абстракції.

У сучасній українській літературній мові наявна чітка система граматичних категорій, що визначаються її грама- тичною структурою. Це категорії роду, числа, відмінка, сту- пенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності, стану, виду, способу, часу, особи.

Якщо категорія знаходить вияв у морфологічних формах, вона належить до морфологічних категорій. Морфологічні категорії властиві змінюваним частинам мови.

Деякі граматичні категорії тісно пов’язані з лексико-се- мантичними значеннями слів. Семантико-граматичні кате- горії узагальнюють семантичні ряди слів з граматичними характеристиками їх, наприклад, категорії істот/неістот, влас- них і загальних назв, збірності/одиничності, конкретності/ абстрактності тощо.