§ 80. Морфологічні способи словотвору

Залежно від матеріальних засобів вираження розрізня- ють морфологічні і неморфологічні способи словотвору.

До морфологічних належать усі способи творення про- стих слів за допомогою афіксальних морфем, а також тво- рення складних і складноскорочених слів.

Морфологічні способи словотвору поділяються на афік- сальні, основоскладання та абревіацію.

До афіксальних способів словотвору належать префіксаль- ний, суфіксальний, постфіксальний, змішані — суфіксально- префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально- постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний та флексійний.

Префіксальний спосіб словотвору, або пре- фіксація, — це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати — розказати, звичайний — надзвичайний, зелень — прозелень.

Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, тому похідні слова, утворені префіксальним способом, належать до однієї й тієї самої частини мови, що й мотивуючі. Внаслідок при- єднання префікса лексичне значення мотивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад: пливти — спливти; гнати — (когось, кудись) — погнати, відігнати, підігна- ти, розігнати, перегнати, зігнати, загнати.

На межі префіксальної морфеми і мотивуючого слова не спостерігається помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси української мови мають варіантне вираження у зв’язку з вставкою голосного перед приголосним твір- ної основи: мліти — зомліти (з — зо), брати — зібрати

160

(з — зі), рвати — розірвати (роз — розі), гнати — обігнати {об — обі) тощо. У ряді випадків префіксацію супроводжує зміна місця наголосу, наприклад: бігти — вибігти, смак — присмак, весна — провесна.

Префіксація є активним способом внутрішнього дієслівно- го словотвору, менш поширена вона в інших частинах мо- ви — іменниках, прикметниках, прислівниках.

Суфіксальний спосіб словотворення, або с у - фіксація, — це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига — криж-ин-а, криця — криц-ев-ий, ясний — ясн-і-ти.

Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у сучасній українській мові. Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксальних морфем, особ- ливо розвинена вона в іменниках і прикметниках.

При додаванні суфіксальної морфеми до твірної основи часто спостерігаються звукові зміни: чергування голосних або приголосних у корені (село — сільський, крапати — крапля), накладання морфем (Одеса — одеський) тощо.

Суфіксально-префіксальний спосіб сло- вотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються од- ночасним приєднанням до словотвірної основи префікса і суфікса: ліс — пролісок, нога — обніжок, робити — не- робство.

Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.

Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть з’являтися похідні слова в межах того ж розряду слів, до якого належить твірна основа (дорога — подорож- ник, танцювати — пританцьовувати), але частіше твірна основа переходить в інший розряд слів (сніг — засніжи- ти, стіл — настільний, наш — по-нашому).

Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою набли- жений до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси, тісно пов’язані з словотвірною основою і флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова. Так, у словах нарукавник, оздоровити ви- ступають префікси на-, о-. Перше з них належить до імен- ників, як і мотивуюче слово рукав, а друге — до дієслів, хоч твірна основа прикметникова.

До суфіксально-префіксальних похідних зараховують слова, утворені від прийменниково-іменникових сполук, наприклад:

161

без безмежний, при дорозі — придорожний, за

містом — заміський, при Дніпрі — Придніпров’я, за лі- сом — залісся.

У дієсловах широко використовуються також суфіксаль- но-постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксаль- ний способи словотворення.

Суфіксально-постфіксальні дієслова тво- ряться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних основ.

Іменникова або прикметникова основа приєднанням дієслівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції: 1) граматичну — вираження дієслівного стану; 2) словотворчу — вираження словотвірного значення.

У творенні дієслів суфіксально-префіксаль- но-постфіксальним способом беруть участь імен- никові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рід- ше — прислівникові, а також основи службових слів. На- приклад: каблук — викаблучуватися, рука — заручити- ся, милостивий — змилостивитися, щедрий — розще- дритися, бідний — прибіднятися, двоє — роздвоїтися, дивитися — видивлятися, моргати — розморгатися, танцювати — розтанцюватися, ні — розпікатися.