§ 69. Поняття морфеми

Кожна одиниця мови має свою структуру, яку утворюють взаємопов’язані і співвідносні елементи значення і вира- ження (крім фонеми).

Слово як морфологічна одиниця-конструкція являє со- бою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, які утворюють його.

Морфема (від грец. тогрпē — вигляд, форма) — це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема ви- ступає як носій певного лексичного чи граматичного значен- ня і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат, братів, брататися, братство; друга — властива прикметникам відіменникового творення типу муж-н-ій, друж-н-ій (від друг), а третя — функціонує в усіх прикметниках м’якої групи у називному відмінку.

Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном морф (морфа).

Морф (морфа) — конкретний вияв морфеми, най- менша значуща частина, що виділяється у складі певної кон- кретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми.

Аломорф (аломорфа) — це морф певної морфеми, що зазнав фонетичної модифікації, зумовленої зву- ковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. Наприклад, морфема з в українській мові може ви- ступати у звукових варіантах з-, зі-, із-, с-: збити, зійти, ізняти, спитати. Виявом однієї кореневої морфеми є ало- морфи род- і рід- у словах родити, родина, рід, рідня.

Кореневі аломорфи слід відрізняти від суплетивних ко- ренів. Суплетивними є корені двох слів, від яких творяться суплетивні форми одного слова. Наприклад: поганий — гірший, найгірший; брати — взяти; я — мене, мені; ми — нас, нам; він — його, йому та ін.

145

§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня

За значенням і функцією в структурі слова морфеми поділяються на кореневі і службові.

Корінь — це основна, стрижнева морфема, що вира- жає загальне (поняттєве) лексичне значення слова.

Корінь є носієм речового значення слова, що відображає елемент об’єктивної дійсності, а тому є обов’язковою части- ною кожного слова. Як поняттєва морфема корінь об’єднує усі споріднені слова. Повторюючись у споріднених за по- ходженням словах, коренева морфема об’єднує ціле гніздо похідних слів. Наприклад, корінь весн- об’єднує спільним поняттєвим змістом слова, належні до різних частин мови: весна, провесна, весніти, весняний, навесні.

Значення кореня в словотвірних рядах слів видозміню- ють і конкретизують словотворчі афікси — суфікси і пре- фікси, які завжди пов’язані з коренем і без нього вживатися не можуть. Корінь порівняно з афіксами характеризується більшою автономністю. У незмінюваних словах, особливо службових, корінь не виявляє здатності поєднуватися з афік- сами. Наприклад, у словах амплуа, так, про, хай, ага ви- діляється тільки коренева морфема.

У змінюваних словах, крім кореня та словотворчих афіксів, які уточнюють його значення, наявні також морфеми, що виражають граматичні значення слова і утворюють його форми — закінчення та формотворчі афікси.

На відміну від афіксів корінь не має чітко закріплено- го за ним місця у слові. З кореня може починатися слово (міст-о, рід-н-ий), він може стояти після префікса чи двох префіксів (на-род, воз-з'-едн-а-ти) або поєднуватися з іншим коренем у складному слові (криг-о-лам).

За особливостями вияву в споріднених словах розрізня- ють незв’язаний і зв’язаний корені.

Незв’язаний (вільний) корінь — той, що має здатність до вільного вияву свого морфемного статусу як у непохідному, так і в похідному слові. Наприклад, корінь ліс- здатний виступати у слові ліс, що осмислюється у зв’яз- ку з нульовим, або фонетично не вираженим, закінченням у називному відмінку однини, і в похідних словах лісок, лісовий, узлісся, пролісок, лісник, лісництво та в інших споріднених, до складу яких входять, крім кореня, слово- творчі афікси й закінчення. Більшість слів мають вільні корені.

146

Зв’язаний корінь — той, що в сучасній мові не може виявляти себе самостійно, а лише в поєднанні зі службови- ми, афіксальними морфемами. Наприклад, слова відняти, підняти, розняти сприймаються як похідні, але корінь цих слів зв’язаний, він не може виявити себе самостійно, без префікса, і виступає тільки в похідних словах.