§ 61. Омоніми

Омоніми (від грец. homos — однаковий і опута — ім’я) — це слова, які однаково звучать, але мають різне зна- чення. Омоніми принципово відрізняються від багатознач- них слів.

Між значеннями полісемантичного слова існують зв’яз- ки; вони об’єднані спільним поняттям. Значення омонімів не пов’язані між собою.

Омоніми з’являються внаслідок звукових змін слів у про- цесі розвитку мови, випадкового збігу звучання слова рідної

122

мови і засвоєного з іншої мови, а також випадкового збігу звучання форм різних слів. Наприклад: ліра (музичний інструмент) і ліра (грошова одиниця); жати (серпом) і жати (тиснути); за в’яз — зав’яз; не з граба — незграба.

Розрізняють омоніми абсолютні (або повні) і неповні. Повні омоніми бувають в межах однієї частини мови. Звуковий склад абсолютних омонімів збігається в усіх граматичних формах: двір (господарська ділянка, на якій розміщені будівлі та місце біля них) і двір (монарх і його оточення); деркач (невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, що має характерний скрипучий крик) і деркач (стертий віник); сага (давньоскандинавське чи давньоірландське епіч- не сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками) і сага (річко- ва затока); бігун (той, хто може швидко і легко бігти, бігати), бігун (полюс) і бігун (один із двох спарованих каменів для розтирання зерна, подрібнення каміння тощо в дробильній машині).

Неповні омоніми — це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах, наприклад: самка (особина жіно- чої статі у тварин) — слово, що має однину і множину, і самка (від дитячої хвороби) — слово, що вживається тільки в однині; биток (шматок свинцю, палиця тощо, взагалі пред- мет, яким б’ють у грі) і форма родового відмінка однини слова битки (круглі котлети з посіченого або відбитого м’я- са). Називний відмінок множини першого слова і другого також збігаються.

Неповні омоніми називаються омоформами. Різно- видами омонімів є омофони і омографи. Омофони — слова, що збігаються своїм звуковим складом, але різні за значенням і написанням: сон це (мені сниться) і сонце (світить); шию (1-а особа однини тепер, часу дієслова шити) і шию (Зн. в. однини іменника шия).

Омографи — слова, що пишуться однаково, але відрізняються значенням, а у вимові — наголосом: сáпа (окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для непомітного наближення до нього) і сапá (ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування ґрун- ту й знищення бур’яну); гладкий (без загинів, виступів, рівний) і гладкий (який має повне тіло, вгодований, ситий).

У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокре- ма використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів, образності вислову, наприклад: Погана та мати, що не хоче дітей мати; Три разів три — дірка буде.

123

У словнику абсолютні (повні, лексичні) омоніми та омо- графи реєструються як окремі (різні) слова. Омофони та неповні (граматичні омоформи) омоніми спостерігаються в мовленні і словниками не фіксуються.