
- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
В українській мові слова переносяться з рядка в рядок за складами. Якщо склад закінчується на приголосний чи наяв- ний збіг приголосних різних морфем, тоді слід:
1. Не розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук: гу-дзик, ра-джу.
114
Росій- ські букви |
Переда- ються в україн- ській мові як |
У таких випадках |
Приклади |
є и и и и и ы |
О і ї и і и и |
1) після м’якого знака 2) після літер ч, ш, щ, які познача- ють звуки [ч], [ш] 1) на початку слова 2) після літер на позначення приго- лосних, крім [ж], [ч], [ш], [ц] 1) після букви, якою позначається голосний звук 2) при роздільній вимові 3) після м’якого знака 1) після букв, якими передаються зву- ки [ж], [ч], [ш], [ц] 2) у префіксі при- 3) у прізвищах, утворених від слів, що мають спільний корінь в україн- ській і російській мовах у прізвищах, утворених від росій- ських імен у суфіксах -ик-, -ич-, -иш- росій- ських прізвищ, а також з інших слов’янських у російських словах та словах ін- ших слов’янських мов |
Кльонов Щотов, Сичов 1 Ігнатов Гагарін, але Брицин, Рощин Ізмаїлов Гур’їн Ільїн Шишков, Жилін, Чичиков, Ципін Пришвін Борисов, Курилов, Грибанов Нікітін, Ніколаєв Беликов, Гнєдич, Засулич Циганков, Пташин- ський |
2. Зберігати значущі частини слова, не відривати одну букву від кореня, префікса: роз-кидати, а не ро-зкидати, пре-красний, а не прек-расний.
3. Не залишати в попередньому рядку і не переносити в наступний одну букву: олі-вець, а не о-лівець, ра-діо, а не раді-о.
4. Не можна розривати односкладні частини складноско- рочених слів: пед-рада, а не пе-драда, зокрема й ініціальні і комбіновані абревіатури: АПН України.
5. Не можна відривати ініціали від прізвища (повні іме- на та імена по батькові можна розривати для переносу): Т. Г. Шевченко, а не Т. Г.-Шевченко.
6. М’який знак і апостроф залишати біля попередньої букви: пред'-явити, п’ять-ма.
7. Однакові букви, якими фіксуються довгі звуки, внаслі- док збігу їх, розриваються: від-дати, осін-ній.
8. Не розриваються цифрові записи і скорочені слова при них, а також будь-які скорочення слів: 1998 р. (а не 19 — 98р. чи /995 -р.), і т. д. (а не і — т. д. чи і т. — д.).
У словах, де подовжений звук виник у результаті асимі- ляції, букви, якими позначається цей подовжений звук, мож- на розривати або переносити разом: знан-ня і зна-ння, сіл- лю і сі-ллю.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ
§ 57. Предмет лексикології
Лексикологія (від грец. lexikós — словесний, словниковий і lógos — учення) — розділ мовознавчої нау- ки, який вивчає словниковий склад мови.
Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує зако- номірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або опи- сову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.
Групування слів української мови
Розрізнення слів Групи слів Приклади
За значенням однозначні суфікс, краков’як
багатозначні земля, вільний
подібні (синоніми) думати — міркувати
протилежні (антоніми) високий — низький
За звучанням омоніми коса (знаряддя праці) і
або написанням коса (заплетене волосся)
омографи приклад — приклад
омофони сонце — сон це
За віднесеністю загальновживані людина, жити, миска,
до мовного специфічно побутові, на- шафа, пунктограма,
стилю укові терміни та профе- теорема, шов, стібок,
сіоналізми, ділові штам- нижчепідписаний, хмар- пи, образно-художні ки-лебеді
За емоційним нейтральні ранок, ліс
забарвленням емоційні величний, красень
За сферою літературні півень
вживання діалектні когут (півень)
знижені тріснути (вдарити)
За активністю активного вжитку палець
вживання пасивного запасу перст (палець)
За походжен- незапозичені означення
ням запозичені епітет
1 і
116
Розрізнення слів |
Групи слів |
Приклади |
За значенням За звучанням або написанням За віднесеністю до мовного стилю За емоційним забарвленням За сферою вживання За активністю вживання За походжен- ням |
однозначні багатозначні подібні (синоніми) протилежні (антоніми) омоніми омографи омофони загальновживані специфічно побутові, на- укові терміни та профе- сіоналізми, ділові штам- пи, образно-художні нейтральні емоційні літературні діалектні знижені активного вжитку пасивного запасу незапозичені запозичені |
суфікс, краков’як земля, вільний думати — міркувати високий — низький коса (знаряддя праці) і коса (заплетене волосся) приклад — приклад сонце — сон це людина, жити, миска, шафа, пунктограма, теорема, шов, стібок, нижчепідписаний, хмар- ки-лебеді ранок, ліс величний, красень півень когут (півень) тріснути (вдарити) палець перст (палець) означення епітет |
До завдань описової лексикології української мови вхо- дить вивчення лексичних значень слів і їх типів (одно- значність і багатозначність, пряме і переносне, конкретне і абстрактне значення, омоніми і пароніми, синоніми і антоні- ми), стилістичної диференціації лексичного складу сучасної української літературної мови та інших шарів лексики і шляхів формування і розвитку лексики, визначення її актив- них і пасивних шарів на сучасному етапі функціонування мови.
Лексикологія як учення про словниковий склад мови тісно пов’язана з багатьма іншими розділами мовознавчої науки, що трактують слово: семасіологією, яка вивчає внутрішній зміст слова; етимологією — з’ясовує первин- не значення слова, його походження; ономатологією — вивчає власні назви; фразеологією — досліджує стійкі сполучення слів, або фразеологізми; лексикографією — ученням про укладання різних типів словників — та ін- шими.