§ 43. Вимова приголосних

Сучасна українська літературна мова характеризується чіткою вимовою приголосних як у позиції перед голосними звуками, так і в кінці слова. Однак вимова окремих груп приголосних характеризується певними особливостями:

І. Специфічною рисою українських губних приголосних [б], [raj, їв], [м], \ф] є їх тверда вимова; вони ніколи не пом’як- шуються в кінці слова (дуб, степ, вісім, верф). Проте ці приголосні можуть напівпом’якшуватися перед голосним [і]: [бЧ]ети, [п'і]сок, [м'і]шок, [в'і]кно, [фЧ]льм. У словах іншо- мовного походження трапляються пом’якшені губні і перед голосними [а], [у] (граф, я, ю): бюро, пюре, фюзеляж.

Крім того, кожен губний у певних позиціях може мати свої орфоепічні особливості:

а) дзвінкий шумний [б] в українському літературному мовленні, на відміну від російської мови, ніколи не оглушу- ється: дуб, куб (порівн. з російськими: [дуп], [куп]);

б) приголосний [в], ніколи не оглушуючись, може перехо- дити в нескладовий [ÿ]. Як приголосний він виступає перед голосним (вода, вечір, вірш), як голосний — на початку слова або в кінці складу чи слова (порівн.: дівочий і дівча [д'іÿча)], кривавий і кров [кроÿ], трава і травка [тра¹і/ка], [удвох], [удова¹], [ÿчо^ра], [ÿз'а^ÿ] і под.). Ця зміна графікою української мови не закріплюється, окрім тих випадків, коли [в] чергується з [ÿ] (див. § 40),

Губний приголосний [в] у кількох українських словах по- м’якшується перед [а] (граф, я): свято [с'в'а^]то], цвях [ц'в'ах], дзвякнути [p'в'айкнути*];

в) губний приголосний [ф] в українській мові вживається тільки в словах іншомовного походження (факт, фонема, фігура) та в кількох українських словах звуконаслідуваль- ного характеру (фуркати, фукати і под.). Обмежене вжи- вання його пояснюється тим, що в звуковій еистемі східно- слов’янських мов він новий і є запозиченим з неслов’ян- ських мов. До того часу, коли цей приголосний почав ужи-

90

ватися в давньоруських словах, [ф] у запозиченнях здебіль- шого заступався іншими приголосними: [п] (пляшка, Пи- лип, Йосип), [хв] (хвіртка), [кв] (квасоля), [в] (Матвій), [т] (Тадей), [х] (Хома).

Саме істотними причинами (необхідністю заміни [ф], наяв- ністю різних відповідників цьому звукові тощо) можна пояс- нити порушення орфоепічних правил, що спостерігаються в діалектному мовленні: з одного боку, в окремих говорах досі відбувається заміна [ф] (хворма, арихметика, хвонтан), а з другого — звук [ф] помилково вимовляють на місці законо- мірного звукосполучення [хв] (фороба, фала, филя, фіст) замість загальнонародних хвороба, хвала, хвиля, хвіст.

2. Літературна вимова передньоязикових приголосних та- кож характеризується певними правилами, головними серед яких є:

1) дзвінкі передньоязикові [д], [з], [ж] у кінці слова не оглушуються: лід, кіз, чимдуж;

2) приголосні африкати ре], [д] вимовляються як один звук і протиставляються звукосполученням [д + ж], [д + з].

Африката [ăс] вимовляється:

а) на початку слів перед голосним ([дк]ерело, \дк]ура) або перед приголосним (\діс]міль, [дк]гут);

б) у середині основ слів б[дк]ола, \дк]ен[дк]ик, мен[дк]у- вати та в похідних від цих основ формах;

в) у дієслівних основах перед закінченням 1-ї особи од- нини -у: хо[дк\у, са[дк]у, во[діс]у, ра[дк]у тощо; перед суфік- сами -а-, -у (ва): виря[дк]ати, виря[дк]аю, прису[дк]увати, прису[дк]уєш (порівн.: са[дк]ати, але садити; похо[дк]а- ти, але ходити);

г) перед суфіксом -єн- у пасивних дієприкметниках та -енн(я) у віддієслівних іменниках: нагоро[дю]ениŭ, від- ря[дк]ениŭ, попере[дк]ениŭ; нагоро[дк]ення, відря[дк]ення, попере[дк]ення;

д) у деяких словах іншомовного походження: [сŭє]єлі, [дк]оуль, [дк]игіт тощо.

Звукосполучення [дж] (д + ж) вимовляється в тих ви- падках, коли в слові префікс закінчується приголосним [д], а корінь починається приголосним [ж]: пі[дж]ивлення, пі[дж]арити.

У таких же фонетичних умовах вимовляється звукоспо- лучення [дз] (д + з): на[дз\вичаŭниŭ, пі[дз]вітниŭ, пере- [дз\їздівськиŭ.

Як один звук [д] вживається на початку багатьох слів ук- раїнської мови: [§']об, [д]еркало, [д']вінок, [д\енькати і под.

91

Приголосний [дк] в сучасній українській літературній ви- мові непом’якшений. Тільки в позиції перед [і] він вимов- ляється напівпом’якшено: б[дк']ілка. Стосовно [д], то в різних вимовних умовах він може бути або твердим (постійно пе- зед [є], [и] та перед [а], [у], [о]), або м’яким (перед [í] та перед а], [у], [о] — граф, я, ю, ьо, а також у кінці слова), порівн.: д,]иґа, [с}]еркальний; [ÿíуськи — [§'у]рчать, куку- руза — кукуру[д'а]ниŭ.

3. Приголосні [ас], [ч], [ш] (шиплячі) в сучасній українській літературній мові, як правило, вимовляються твердо: ніж, піч, носиш, біжить, біжать, чомусь, чисто, широко, лоша, курча. Пом’якшена вимова шиплячих, яка спостерігається в таких фонетичих умовах в українських діалектах чи під впливом російської вимови, є порушенням літературної ор- фоепічної норми.

Пом’якшено вимовляються тільки подвоєні шиплячі в іменниках середнього (збіжжя, клоччя, піддашшя — [зб'і¹ж':а], [кло^]ч':а], [пЧд:а*ш':а]) та жіночого роду (ніччю, тушшю, подорожжю — [н'і¹ч':у], [ту¹ш':у], [по¹дорож':у]). Напівпом’якшено вимовляються [ж'], [ч'], [ш'\ перед голос- ним [і]: жінка [жЧЫка], чільний [ч'Ол'ниі], шість [шЧс'т'].

4. Приголосний [р] в українській літературній вимові постійно твердий у кінці слова і складу (вір, лікар, гіркий). Якщо ж [р] вживається на початку складу перед [а], [у], [о] (граф, я, ю, ьо), то він вимовляється м’яко: рядно, рясно, лікарю, говорю, трьох — [р'адно¹], [р'а^сно], [л'í'кар'г/], [говор'у*], [тр'ох].

Постійно тверда вимова [р] у говорах північного і рідше південно-західного наріччя і, навпаки, м’яка вимова його в говорах південно-східного наріччя є порушенням усталених орфоепічних норм українського мовлення.

5. Передньоязиковий приголосний [л] в сучасній укра- їнській літературній мові вимовляється твердо в кінці слова (стіл, віл) та перед голосними [а], [о], [у]: клас, волога, луна, але перед голосними [є] та [и] його вимова середня між твердою і м’якою, близька до напівпом’якшеної (ледве, левада, липа, млин). Проте перед [є] приголосний [л[ ніко- ли не вимовляється м’яко.

Передньоязиковий м’який приголосний [a'] вимовляється в сучасній українській літературній мові перед [і]: [л'Ото], [a'ід]; перед голосними [а], [о], [у] (граф, я, ьо, ю): [л'ашч], [л'ох], [л'убл'у¹] та в кінці слова чи складу (в таких випад- ках м’яка вимова [a'] позначається написанням м’якого зна- ка): сіль [c'U'], галька [га¹л'ка].

92

6. Передньоязикові [д], [от] вимовляються твердо в кінці слова і складу: сад, тут. Вони постійно тверді також перед голосними [и] та [є]: сиди, тиша; десь, тема.

Перед голосним [і] приголосні [д], [т] в сучасній укра- їнській літературній мові вимовляються, як правило, пом’як- шено: [д'і^[ти^е], Іт'ін'].

У позиції перед [а], [о], [у] приголосні [д], [т] вимовляють- ся твердо: дати, такий, дома, том, дума, туга. Однак перед цими ж голосними вони вимовляються і м’яко: в та- ких випадках після них пишуться букви я, ю та буквосполу- чення ьо: подяка, натяк, дюжина, тютюн, дьоготь, тьохкати — [под'а^ка], [на^]т'ак], [д'у^]жи^ена], [т'ут'у^]н], [д'о^гот'], [т'о^]хкати^е]. Вимовляються звуки [d'] і [m’] у кінці слова і складу, а також на початку складу перед твер- дим приголосним: сядь, гать, молотьба, будьмо, тьма. Як уже зазначалося при поясненні вимови голосного [і] (див. § 48), приголосні [д], [от], як і [з], [ц], [с], на межі слів чи частин абревіатур не пом’якшуються.

7. Передньоязикові приголосні [з], [ц], [с] в українській літературній вимові бувають твердими і пом’якшеними.

Твердими [з], [ц], [с] постійно виступають перед голосними [є], [и\: зима, село, цибуля. Перед голосними [а], [о], [у] при- голосні [з], [ц], [с] вимовляються твердо: завод, золото, зуб, цап, цокотуха, цупкий, сани, сонце, суть і пом’якшено (в таких випадках на письмі вживаються букви я, ю і бук- восполучення ьо): зяблик, цятка, сяйво, цюкання, сюди*, цього, сьогодні — [з'а¹бли^ек], [ц'а^]тка], [с'аЧво], [ц'у^ка- н':а], [Судії], [ц'ог&], [с'ого^д'н'і].

Перед голосним [і] названі приголосні, як правило, пом’як- шені: зілля, цікавий, сідлó.

У кінці складу, а також на початку слова перед приголос- ним [з], [ц], [с] здебільшого вимовляються твердо (казка, звук, міцно, цнотливий, каска, своє). У певних умовах (у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- та в поодиноких словах у початковому кореневому складі перед твердим приголос- ним) звуки [з'], [ц'], [c'] вимовляються пом’якшено: міський, козацький, запорізький; ськати, цькувати, цьвохкати.

У кінці слів [з] і [с] також частіше вимовляються твердо, хоч бувають і пом’якшеними. При цьому дзвінкий [з] не оглу- шується: мороз — паморозь, лаз — лазь, повис — повісь. Приголосний [ц'] у такій позиції в українських словах пос- тійно м’який: міць, заєць, хлопець, ниць (порівн. іншомовні палац, плац, паяц і под., у яких [ц] вимовляється твердо). Після пом’якшених [з'], [ц'], [c'] пишеться м’який знак.

93

В українській літературній вимові передньоязикові при- голосні [з], [ц], [с] та [д] (свистячі) ніколи не уподібнюються до шиплячих [ж], [ч], \ш] та [дк].

8. Середньоязиковий приголосний [/] в українській літе- затурній мові вимовляється тільки перед голосними [а] (яр jap], яма [іа¹ма], бур’ян [бі/р/а'м]); [у] (юний [/и'нш], в’юн в]'ин]); [о] (його [}ого¹], бойовий [бо/ови'í.]); [є] (своє fceo/e¹],

єдино [je“d^Ho]) та [і] (їжак [/óеа'к], твоїх [meojVx]). Для позначення звукосполучень [/' + а], [/ + у], [j' + є], [j' + í] використовуються букви я, к)* є, ї. Для позначення звуко- сполучення [/ + о] в українській графіці використовується буквосполучення йо. Буква й позначає [/] тільки в сполу- ченні йо; в усіх інших випадках (після голосного в кінці слова або складу) вона позначає нескладовий голосний [і], разом з яким становить дифтонг: дай [дáі], бій [б'īі], військо- вий [в'íІс'ко^виІ], взуй [рзуі]. Як нескладовий Ц] вимов- ляється буква ŭ на початку слова перед приголосним: йдеться [іде^{ц':а\, ймення [улеЫ'.а].

9. Задньоязикові приголосні [к], [х] додаткових вимовних особливостей не мають. Зате задньоязиковий проривний [ґ] у вимові часто змішується з глотковим (фарингальним) щілинним [г\. [грати] (дієслово) — [ґра^]ти^е] (іменник), [гніт] (насильство) — [ґн'іт] (у лампі).

Щілинний [г] вживається, як і в деяких інших слов’янських, мовах, у багатьох українських і запозичених словах. Він вимовляється як дзвінкий фрикативний надгор- танний: [г]аŭ, [г]ýсто, [г]орíх, [г]ичка, [г]орá, [г]ýси, [г]винт, [г]енерáл, а[г]éнт, педа[г]ó[г], а[г]ронóм, бі[г], сні[г] тощо.

Проривний [ґ] наближається вимовою до латин- ського [g]. Такий приголосний часто вимовляється в ро- сійській мові. В сучасній українській літературній мові його вживання обмежене: він вимовляється в невеликій групі слів, здебільшого іншомовного або звуконаслідувального ха- )актеру. Частіше вживаними серед них є: а[ґ]рус, [ґ]ава, ґ]авити, [ґ]азда, [ґ]ала, [ґ]ан, [ґ]андж, [ґ]анджувати, [ґ\анок, ґ]ахкати, [ґ]едзь, [ґ]ел[ґ]отати, [ґ]ел[ґ]іт, [ґ]и[ґ]нути, ґ]ирли[ґ]а, [ґ]ніт, [ґ]рати, [ґ]речниŭ, [ґ]ринджоли, [ґ\уля, джи[ґ]ун, дзи[ґ]а, дзи[ґ]лик, дри[ґ]нути, реми[ґ]ати, ри- мувати, снови[ґ]ати, фи[ґ]и-ми[ґ]и, ху[ґ]а, хурди[ґ]а та похідні від них утворення.

Задньоязикові [к], [х] та глотковий (фарингальний) [г] не здатні пом’якшуватися. Відступом від колишньої постійно

94

твердої вимови названих приголосних є обмежена лексично і граматично напівпом’якшена вимова їх у сполученні з го- лосним [і], що походить з етимологічного [о]: гість, кіт, кінь, тхір; тихій, сухій або з прикметникового закінчення -ьіі {тихі, вузькі).