§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем

До фонологічної системи сучасної української літератур- ної мови входить 33 приголосні фонеми. Якщо при аналізі їх користуватися тими самими принципами, що й при класифі- кації приголосних звуків, то всі приголосні фонеми укла- даються в єдину класифікаційну таблицю.

Зупинімося на характеристиці кожної фонеми, погрупу- вавши їх за місцем артикуляції.

Губні приголосні \б\, \п\, \в\, \ф\, \м\

1. Фонема \б\ — приголосна, губна (губно-губна), зімкну- то-проривна, шумна дзвінка, тверда, ротова (неносова). При вимові \б\ язик участі не бере, змикаються насамперед губи, що утворюють зімкнення — перепону на шляху повітряного струменя. Перепона долається миттєво, повітря проривається назовні. Тому іноді цю фонему називають вибуховою, миттє- вою тощо.

При творенні фонеми \б\ голосові зв’язки дрижать.

Фонема |б| у сучасній українській літературній мові, як правило, тверда; тільки перед голосним [і] вона вимовляє- ться напівпом’якшено: [б'п], [б'Рлиі]. Подібна вимова \б\ спостерігається і перед голосними [а] та [у], здебільшого в словах іншомовного походження типу [б'уро^{], [б'уст], [б'аз'] і под.

У таких випадках [б'] є позиційним варіантом фонеми \б\.

2. Фонема | я | — приголосна, губна (губно-губна), зімкну- то-проривна, шумна глуха, тверда. Отже, якісна характерис-

50

Класифікаційна таблиця приголосних фонем

(за головним виявом)

Звуч- ність

Спосіб творення

Співвідношення тону (голосу) і шуму

Місце творення

Губні

Язикові

К л еЗ cd t-i Ж К CU е- £ сЧ ш о о

'S VO >> ó X >о >■

X >, т ó X VO >, u

'5 о К К о л X et CU CL CU к

m o ьс к К О Л Я е[ OJ ex CU

□з о к СО к о л В OJ со

тв.

ТВ.

ТВ.

M.

м.

ТВ.

Шумні

Зімк- нені

зімкне- но-про- ривні

дзвінкі глухі

\б\ \п\

lal

ki \m'\

ki ki

зімкне- НОтЩІ- линні (афри- кати)

дзвінкі глухі

\§l Ul, Ы

IS'1 k'l

Щілинні

дзвінкі глухі

ІУІ

ІЗІ. \ж\ W, w

Із'І И

ki

ki

Сонор- ні (со- нанти)

щілинні

\в\

l/l

носові

\м\

1*1. Ія'І

бокові

Ul. ki

дрижачі (вібранти)

ki

\p'\

тика |га| від фонеми |б| різниться лише глухістю: артику- ляційна база вимови | п| така ж, як і при вимові \б\, відсутнє тільки дрижання голосових зв’язок. Порівняймо вимову цих двох фонем у словах [6jy] — [njy], [бЧЫка] — [п'і^лка] і под. У позиції перед [і] та зрідка перед [а], [у] фонема | п \ виявляється в напівпом’якшеному варіанті [я']: [п'і¹ве^ин'], [с'л'іп'і¹], [п'упЧ^[тр], [ма^{ÿп'ач'і]. В усіх інших випадках | п \ вимовляється тільки твердо.

51

3. Фонема |в| — приголосна, губна (губно-губна), щілин- на, сонорна, тверда. Утворюється внаслідок проходження по- вітря через щілину, що виникає при наближенні верхньої й нижньої губ; водночас дрижать голосові зв’язки.

Українська фонема |в| якісно відрізняється від \в\ у російській мові: при вимові її голос переважає над шумом (ознака сонорних приголосних), завдяки чому названа фоне- ма в сучасній українській літературній мові ніколи не оглу- шується. Навпаки, фонема | в \ може виступати як позицій- ний варіант | ÿ \. Порівняйте вимову | в | у словах [ó'г'во'чш] і [д'іÿча¹], а також |в| у словах [ÿз'а^ÿ], [в'іÿ], [правда] (орф. взяв, вів, правда).

Іншим варіантом фонеми | в | є губно-зубний, що творить- ся при наближенні верхніх зубів до нижньої губи; дрижан- ня голосових зв’язок при артикуляції губно-зубного [в] не- значне. Такий [в] вимовляється досить часто перед голосни- ми [и], [є], [а], зрідка перед [о] та [у]: [вес], [вид], [ва^да] тощо.

Як правило, фонема | в | тверда; лише в тих випадках, що й фонеми | б |, | п |, вона може реалізовуватися у напівпом’як- шеному позиційному варіанті [e']: [в'Ора], [в'ікно¹], [с'в'о'то].

4. Фонема | ф | — приголосна, губна (губно-зубна), щілин- на, шумна глуха, тверда. Вимовляється при проходженні по- вітря через щілину, що утворюється зустрічним наближен- ням нижньої губи і верхніх зубів. Голосові зв’язки при цьо- му не дрижать.

Вимовляється І ф І у сучасній українській літературній мові здебільшого на початку невеликої (кількісно) групи слів іншомовного походження. Вимова | ф | тверда; тільки перед [і] та в слові фюзеляж вимовляється напівпом’якшений ва- ріант [ф'\. [ф'ыосо^хфЧ]а], [ф'іл'м], [ф'узе^ил'а'ж].

5. Фонема і лі | — приголосна, губна (губно-губна), сонор- на, тверда, носова. Артикуляційно \м\ подібна до вже про- аналізованої фонеми \б\. Вони різняться в українській мові тим, що при утворенні \б\ все повітря проривається назовні через ротову порожнину, а при утворенні |лí| язичок не прилягає до задньої стінки горла, даючи змогу струменю ви- дихуваного повітря проходити одночасно й через носову по- рожнину. У зв’язку з тим, що частина повітря при вимові І лі | проходить через носову порожнину, приголосний набу- ває носового забарвлення.

Фонема | лі | у сучасній українській літературній мові тверда.

У своєму головному вияві вона реалізується в позиції перед голосними [а], [о], [у], [є], [и], перед приголосними

52

і в кінці слова. Приклади: [ма^]ти^е], [мо^жу], [дму], [метр], [мит']; [мне], [з'іміа^ÿ], [дам]. Тільки перед [і] фонема |л| реалізується в напівпом’якшеному варіанті \м'\: [м'ід'], [м'іі], [м'Ом'іка], [ÿм'і^]н':а].

Фонема м | належить до сонорних приголосних. Однак перед глухим приголосним (на початку слова) та після глу- хого приголосного (в кінці слова) вона може оглушуватися, що позначається в транскрипції знаком [м]: [мчит'], [ритм].

Передньоязикові приголосні Передньоязикові приголосні бувають зубними і ясенними.

Зубні передньоязикові

д\, т\, з|, с\, д\, ц|, л\, н\ д'\, їв'|, з'І, с'\, §'\, ц'\, л'\, и'І

6. Фонема |д| — приголосна, передньоязикова, зубна, зімкнено-проривна, шумна дзвінка, тверда, ротова. Зімкнення утворюється шляхом прилягання передньої частини спинки язика до верхніх зубів. У момент прориву повітря зімкнені голосові зв’язки дрижать.

Фонема | д | у сучасній українській літературній мові тверда, і заміна в слові \д\ м’яким |д'| веде до зміни лексичного значення слова. Порівняйте: [рад'] — [рад]. Однак фонема | д | може в українському мовленні реалізовуватися у своє- му варіанті \д'\. Варіант |д'| виступає, як правило, перед м’якими | д' І і | їв'|, а також факультативно і перед |н'| та |л'|. Приклади: [п'ід'н'а^ти^е], [вЧд':а*чи^ети^е]; [д'л'а], [д'н'а^]ми^е], але може бути і [дл'а], [дм'а'лш⁸].

Фонема | д | співвідноситься з фонемою | їв |, однак у су- часній українській літературній мові не замінюється нею: перед глухим приголосним і в кінці слова |д| не оглушується.

7. Фонема |т| — приголосна, передньоязикова, зубна, зімкнуто-проривна, шумна глуха, тверда, ротова. Артикуляція | їв | різниться від артикуляції | д \ тільки тим, що при тво- ренні | їв | голосові зв’язки не дрижать.

У головному варіанті фонема | т \ виявляється перед го- лосними [а], [о], [у], [є], [и], перед твердими приголосними, крім [з], [с], [ц], [d'], [ж], [ч], [tu], наприклад: [так], [тут], [та}то], [тре^]ба\, [кв'і^тка], [с'е'гів] і под.

Фонема | т \ в українському літературному мовленні має ряд позиційних варіантів:

а) варіант |ів'| вимовляється факультативно перед |«'| та \л'\: лі[т'н']іŭ і лі[тн']іŭ, на [т'л']і і на [тл']і;

53

б) |ч| перед африкатою |ц| і зубним щілинним [с], на- приклад: бага[ц]тво, ми[ц]цем (граф, багатство, мит- цем);

в) \ц'\ перед [ц'\ та [c']: бра[ц']киŭ, ті[ц']ці (граф, брат- ський, тітці);

г) [ч] перед [ч], [ш\. закві[ч]чана, коро[ч]шиŭ;

д) [дк] перед [ж]: отже — [о'дке^и].

8. Фонема | и | — приголосна, передньоязикова, зубна, со- норна, тверда, носова. Перед творенням \н\ відбувається зімкнення в результаті прилягання передньої частини спин- ки язика до верхніх зубів (подібно до артикуляції |д\). При творенні І н І струмінь повітря прориває це зімкнення, але, як і при творенні І л І, язичок не перекриває шлях повітрю до носової порожнини, тому одночасно з проривом зімкнення в ротовій порожнині частина повітря вільно проходить че- рез носову порожнину, а утворюваний при цьому звук набу- ває носового забарвлення.

У своєму головному вияві, що характеризується твердою вимовою, приголосна | н | реалізується перед голосними [а], [о], [у], [є], [и], в кінці слова та перед твердими приголосними: [нога¹], [махну*ти^е], [воно¹], [ке"сг/'], [з ним]; [ванта^[ж], [син].

Перед м’якими і пом’якшеними передньоязиковими при- голосними ІнІ реалізується в своєму варіанті \н'\: ва[н']ні, украі\н']ськиŭ, спи[н']ці, кома[н']ді і под.

9—10. Фонеми \з\ і \с\ —приголосні, передньоязикові, зубні, щілинні, шумні тверді, ротові. Розрізняються вони тим, що фо- нема І з І дзвінка (при творенні її голосові зв’язки дрижать), а \с\ — глуха (при творенні голосові зв’язки не дрижать).

Названі фонеми відрізняються від інших приголосних су- часної української літературної мови своїм специфічним забарвленням: вони сприймаються як свистячі. Шум, подібний до свисту, створюється при проходженні повітря через специфічну щілину між язиком і верхніми зубами.

Фонема І з І реалізується в своєму головному вияві перед голосними [а], [о], [у], [є], [и], перед твердими дзвінкими приго- лосними (крім шиплячих) та послідовно в кінці слова: [зал], [е'ізо'/с], [веРзу¹], [зеРршА, [зи^ема!], [зна^]ÿ], [зробл'у¹], [зли¹ва], [р'Озко], [о^браз], [в'із] тощо.

Фонема | з | за певних фонетичних умов може реалізува- тися у таких варіантах:

а) І з'| перед м’якими приголосними [з'], [c'], [d'], [d'], [ц'], [«']: ро[з']зявляти, ро[з']сідланиŭ, і{з']дять, у ка[з']ці, а також у слові [з'в'ір] і похідних від нього — перед напів- пом’якшеним [e'];

54

б) І с'I перед м’якими глухими приголосними [c'] і [ц'\. [с']цідити, [c'] сім’єю, ро[с']сівся (граф, зцідити, з сім’єю, розсівся);

в) | ж | перед шиплячими [ж], [ч], [ш], \дк]: бе[ж]честя, ро[ж]чищениŭ, [ж]джерела (граф, безчестя, розчищений, з джерела);

г) | ш | перед [ш] і [ч], коли у вимові поєднуються прий- менник (префікс) з і початковий кореневий [ш] або [ч\. зши- ти [ш:и^]ти^е], з чогось [шчо^гос].

Фонема | с |, як і | з , реалізується у своєму головному вияві перед голосними а], [о], [у], [є], [и], перед більшістю твердих приголосних та в кінці слова: [сад], [сом], [суд], [се^ило*], [си^еди*т']; [квас], [просте*], [смола*], [ceoji¹] і под.

В інших позиціях \с\ має такі варіанти:

а) | c'| перед м’якими передньоязиковими та перед напів- м’яким [e']: у мі[с']ті, [с']тяг, [с']лід, [с']люда; [с']вітло, [с']вято;

б) \ш\ перед шиплячим [ш\. прині[ш]ши, варі[ш]ши.

11. Фонема |л| — приголосна, передньоязикова, зубна, напіввідкрита, бокова, сонорна, тверда, ротова. Таку характе- ристику має |л| у головному своєму вияві. Проте в україн- ській мові поширений варіант так званого середнього, чи ясенного [А]. На відміну від |л| ясенний [А] утворюється при зімкненні передньої частини спинки язика не з верхні- ми зубами, а з яснами, а то й з передньою частиною твердого піднебіння; струмінь повітря в обох випадках проходить боками.

12. Фонема \§'\ — приголосна, передньоязикова, зубна, зімкнуто-щілинна, шумна дзвінка, тверда, ротова. Крім того, вона належить до злитих приголосних, або афри- кат. При артикуляції | д | передня частина спинки язика зімкненням із верхніми зубами утворює перепону (як при артикуляції |д|), а потім, трохи відсуваючись назад, утворює невелику щілину (як при артикуляції |з|). Цей перехід здійснюється моментально, а тому розриву в утворюванні звукового комплексу немає і вимовляється один злитий звук, а не звукосполучення |д\ + \з\.

Африката [§>] у сучасній українській літературній мо- ві трапляється нечасто, здебільшого в початковому складі звуконаслідувальних слів типу [ден'], [dyc’], [ди^ежча*ти^е] і под.

13. Фонема \ц\ — приголосна, передньоязикова, зубна, зімкнуто-щілинна, африката, шумна глуха, тверда, ротова. Як глухий відповідник фонеми | § | фонема | ц \ має однакову

55

артикуляційну базу з нею. Різняться вони тим, що при ви- мові \ц\ голосові зв’язки не дрижать.

Такий головний вияв фонеми \ц\ у позиції перед го- лосними [а], [о], [у], [є], [и], твердими приголосними і в кінці слова: [цап], [цо^кало], [цех], [цим], [цу*пи^ет'], [цмо'- кати^е], [плац]. Перед пом’якшеними приголосними зрід- ка може виявлятися варіант \ц'\: [ц']вях, [ц']вітуть і под.

14-17. Фонеми |д'|, Іяі'І, |з'|, \с'\, |д'|, |ч'|, \л'\, \н'\ мають такі ж артикуляційні характеристики, як і парні їм тверді; відрізняються вони від своїх твердих відповідників тільки палаталізацією, що утворюється внаслідок підняття тіла язика вгору до піднебіння.

Так, фонема \з'\ — приголосна, передньоязикова, зубна, щілинна, шумна дзвінка, м’яка, ротова; фонема |с'| — приго- лосна, передньоязикова, зубна, щілинна, шумна глуха, м’яка, ротова; фонема \д'\ — приголосна, передньоязикова, зубна, зімкнуто-щілинна, африката, шумна дзвінка, м’яка, ротова; фо- нема \ц'\ — приголосна, передньоязикова, губна, зімкнуто- щілинна, африката, шумна глуха, м’яка, ротова. Ці фонеми у своєму головному вияві реалізуються перед голосним [і] та іншими голосними, а також у кінці слів. Фонеми \з'\ і \с'\, крім свого головного вияву, можуть мати додаткові позиційні варіанти.

Варіанти фонеми |з'|:

а) |зи;| перед шиплячими приголосними. Такий варіант має факультативний характер, можливий при швидкому темпі мовлення на межі слів, що належать до одного такту: скрі[ж] живуть;

б) |з'| або \з\ перед [і] з давнього [о] та [-ьіі]. Цей ва- ріант факультативний з обмеженим поширенням (у півден- но-західних говірках, а також у вимові окремих носіїв літе- ратурної мови).

Варіанти фонеми | с' \:

а) | з'| перед дзвінкими несонорними приголосними: про[з']ба, о[з']де (граф, просьба, ось де);

б) \ш\ перед шиплячими: о[ш] чому (граф, ось чому). 18. Фонема | d'| — приголосна, передньоязикова, зімкне-

но-проривна, шумна дзвінка, м’яка, ротова. При утворюванні | d' | кінчик язика прилягає часом до ясен над верхніми зу- бами, часом до початку твердого піднебіння, а спинка язика наближається до піднебіння, залишаючи невеликий простір для проходження повітря: [д'а^{д'ко], [д'0ти^е], [м'ід'í, [д'о^]гот'], [д'у^]жи^ена].

56

19. Фонема \т'\ — приголосна, зімкнуто-проривна, шум- на глуха, м’яка, ротова: [т'ік], [т'агти \ ], [т'о*хкати^е], [т'у^]п- ки^е], [знат'].

Фонема |/та'| є глухим відповідником фонеми |д'| (при творенні \т'\ голосові зв’язки не дрижать) та водночас і м’яким відповідником фонеми \т\. Відмінність між |т'| і |тп| і в тому, що \т\ — зубна, а |т' — ясенна.

Фонема | т' | має позиційний варіант д'\, який виявляється перед дзвінким [б]: боро[д']ба, моло[д']ба і под. Крім того, перед приголосним [c'] ця фонема реалізується у своєму додатковому варіанті \ц'\, який при швидкому темпі мов- лення асимілює дальший [c'], в результаті чого вимовляє- ться здвоєний [ц':\: робиться — роби[ц'с']а і роби[ц':]а; візьміться — візьмі[ц'с']а і візмі[ц':]а.

20. Фонема |«'l — приголосна, передньоязикова, на- піввідкрита, сонорна, м’яка, носова. Артикуляційно фонема |н'| подібна до фонеми \н\. Різняться вони тим, що \н\ — зубна, а \н'\ — ясенна. Утворюється фонема | н' | подібно до утворювання \д'\ чи \т'\, але при артикуляції |д'\ або \т'\ струмінь повітря повністю проходить через ротову по- рожнину (язичок щільно прикриває вхід у носову порожни- ну), а при вимові |н'| потік повітря роздвоюється: частина повітря проходить назовні через ротову, а частина — через носову порожнину.

Фонема \н'\ реалізується в літературному мовленні у своєму головному вияві в усіх позиціях: перед голосни- ми, іншими твердими і м’якими приголосними та в кінці слова: [н'ух], [н'а^]н'ка], [си*н'е^и], [знан':а¹], [к'ін¹], [змага^]н'] тощо.

21. Фонема \л'\ — приголосна, передньоязикова, на- піввідкрита, бокова, сонорна, м’яка, ротова. Артикуляційно |л'| є м’яким відповідником фонеми ілі. Різниця між ними така сама, як і між |т'| і |ж|, |д'| і \д\, \н'\ і |«|: фонема \л\ твориться при наближенні кінчика язика до верхніх зубів, а |л'| — при наближенні кінчика язика до ясен верхніх зу- бів, порівняйте вимову початкових приголосних у словах: [лом] — U’ojc], [лак] — [л'ак], [лу^тка] — [л'упг¹], [ли^[ска], [л'існи^к] і под.

Ясенні, або альвеолярні (піднебінно-зубні), передньоязикові

|ж|,|«|,|ш|,|ас|,|р|,И

У сучасній українській літературній мові до передньоязи- кових ясенних, або альвеолярних (при утворюванні яких пе-

57

редня частина спинки язика прилягає до ясен, альвеол), на- лежать фонеми | ж |, | ч |, | ш |, \дк |, | р |, | p' |.

22. Фонема \ж\ — приголосна передньоязикова, ясенна, щілинна, шумна дзвінка, тверда, ротова. Утворюється | ж | при проходженні струменем повітря щілини між передньою час- тиною язика і яснами. Водночас середня частина спинки язика, вигинаючись, утворює невелику заглибину, змінюючи таким чином форму резонатора чи створюючи додатковий резонатор. Це, в свою чергу, викликає особливий шум (ши- піння). Тому \ж\ разом із \дк\, \ч\, \ш\ називають за слу- ховим сприйманням шиплячими приголосними.

Усі шиплячі в слов’янських мовах нові; утворені свого часу в результаті палаталізації (першої, у сполученнях «при- голосний та [/]» та в звукосполученнях «задньоязиковий приголосний і м’який [т'\ь) шиплячі приголосні дуже довго існували тільки як м’які.

Фонема | ж | у своєму головному вияві в сучасній україн- ській літературній мові постійно тверда. Крім головного вияву, | ж | має ряд позиційних та комбінаторних варіантів:

а) | ж': | перед [а] (граф, я) в початковій формі і перед іншими голосними в похідних формах іменників середньо- го роду. Як уже зазначалося, такий [ж':] є результатом аси- міляції з дальшим [у] (в російській мові в таких словах зберігається сполучення [ж']]). Такий самий [ж':] наявний перед М (граф, ю) в іменниках жіночого роду (рос. [ж'}]); збі[ж':]а, у збі[ж':]і, подоро[ж':]у;

б) після приголосного в наведених формах наявний ва- ріант \ж'\, як і перед [t']: [пово^лж'а], [ж']інка, у хи[ж']і.

в) | з'| перед [з'] і [c']: у кни[з'ц']і, зва[з'с']а (граф. у книжці, зважся).

23. Фонема | ш | — приголосна, передньоязикова, ясенна, щілинна, шумна глуха, тверда, ротова. Названа фонема є глу- хим відповідником \ж\ і відрізняється від неї тільки тим, що при творенні І ш І голосові зв’язки не дрижать. У своє- му головному вияві фонема | ш \ виступає перед голосними [а], [о], [у], [є], [и], перед приголосними (крім свистячих) та в кінці слова: по[ша\на, [шо]вк, [шу]бовсть, зно[ше]ниŭ, [ши]рокиŭ, [шк]ола, [шм]аток, [шл]ак, ва[ш].

Фонемі І ш І властиві додаткові варіанти:

а) | c'| перед [c'] і [ц'\. сміє[с']ся, у пля[с']ці (граф. смієшся, у пляшці);

б) \ш'\ перед голосним [і]: гро[ш']і, ва[ш']і;

в) \ш':\ перед [а] (граф, я) в іменниках середнього роду (в непрямих відмінках і перед іншими голосними) та перед

58

[у] в іменниках жіночого роду. Такий варіант виник у ко- лишньому сполученні [ui’j]: підда[ш':а], розкі[ш':у].

24. Фонема \дк\ — приголосна, передньоязикова, ясенна, зімкнуто-щілинна, африката, шумна дзвінка, тверда, ротова. При вимові \дк | злито вимовляються ясенні | д І і | ж |, од- нак це не сполучення двох приголосних, а єдиний цілісний звук. Як і африката \§\, вона утворюється в результаті про- риву зімкнення між передньою частиною спинки язика і яснами над верхніми зубами. Після цього язик швидко відсу- вається трохи назад, утворюючи щілину.

Африката \дк\ вимовляється тільки твердо в кількісно обмеженій групі слів сучасної української літературної мови: \&се^ире^ило^[],[д<см'іл'], [ходку^]] і под. Зрідка \дк\ реалізується у варіанті \дк'\: б[āс']ілка.

25. Фонема \ч\ — приголосна, передньоязикова, ясенна, зімкнуто-щілинна, африката, шумна глуха, тверда, ротова. Вона є глухим відповідником африкати \dlc |, утворюються обидві вони подібно (тільки при артикуляції \ч\ голосові зв’язки не дрижать).

У вимові африкати \ч\ злиті в неподільну цілість ясен- ний [пі] та ясенний [ш].

Фонема | ч | у сучасній українській літературній мові має один головний вияв — вона вимовляється твердо (у давньо-

?>уській мові |«|, як і інші шиплячі, була тільки м’якою): ч]ого, [ч]умак, [ч]есниŭ, помі[ч], [ч]лен, [ч]ваниться.

Фонема \ч\ може реалізуватися, крім головного вияву, в таких варіантах:

а) І ч' І перед [і]: клю[ч']і, у пе[ч']і;

б) \ч':\ між голосними в іменникових формах середнього і жіночого роду: кло[ч':]а, у кло[ч':]і, ні[ч':]у;

в) |ц'| перед [c'] і [ц'\. у рі[ц']ці, не моро[ц']ся (граф. у річці, не морочся);

г) \дк\ перед дзвінким приголосним [б]: лі[дк]ба, хо[дк]би (граф, лічба, хоч би).

26. Фонема \р\ — приголосна, передньоязикова, ясен- на, напіввідкрита, дрижача, сонорна, тверда, ротова. Арти- куляційно \р\ відрізняється від усіх названих фонем; вона вимовляється в результаті дрижання голосових зв’язок і кінчика язика; він то прилягає до ясен, то відривається від них (при середньому темпі мовлення відбувається 3—4 такі дрижання).

У сучасній українській літературній мові головним вия- вом фонеми є твердий [р], якому протиставляється само- стійна фонема | p' |.

59

27. Фонема І p' І — приголосна, передньоязикова, ясенна, напіввідкрита, дрижача, сонорна, м’яка, ротова. Відрізняється від фонеми | р | лише наявністю палаталізації, ступінь якої набагато слабший, ніж у вже розглянутих \з'\, \с'\, \§'\

і ІЧ'І- . .

М’яка фонема \р'\ у сучасній українській літературній мові виступає тільки перед голосними [а], [у] та перед [і]: [р'ад], [р'уЫсати^е], [тр'ом], [р'ік], [р'і^[дниі\ тощо. Правда, в літературному мовленні фонема | p' | може мати факульта- тивний варіант | p' |, що вимовляється перед [і]: [p'ід], [р'ік] і под. Напівм’якість фонеми \р'\ перед [t'] підтримується тим, що вона у формах цих же слів чергується з фонемою \р\, наприклад: [р'ік] — [ро^ку], [р'ід] — [ро^ду], [р'іч] — [peWi].

Середньоязикова фонема |/|

28. Фонема І/1 — приголосна, середньоязикова, щілинна, сонорна, м’яка, ротова. При вимові |/| середня частина спин- ки язика наближається до твердого піднебіння, утворюючи з ним вузьку щілину, при проходженні через яку повітря утворює незначний шум. Така артикуляція простежується, коли далі вимовляється голосний: [ja^]Ma], [jix], [jy^ltUKa], []ого^]], [лíо/e¹]. Коли ж голосний вимовлявся раніше (повітря проходило че- рез ротову порожнину вільно), щілина між середньою части- ною язикової спинки і твердим піднебінням значно ширша. У таких випадках вимовляється варіант фонеми І/І — нескладотворчий [і]: [в'ііс'ко^виī\, [м'іі], [краЧн'іі] тощо.

Задньоязикові приголосні |ґ|, |к|, \х\

29. Фонема |ґ| — приголосна, задньоязикова, зімкнуто- проривна, шумна дзвінка, тверда, ротова. При творенні |ґ| задня частина спинки язика прилягає до м’якого піднебіння, внаслідок чого утворюється зімкнення. При артикуляції |ґ| голосові зв’язки дрижать.

Фонема | г | має в сучасній українській літературній мові близько 500 вживань: [га'ва], [ґа'но/с], [ґи^ерли^]ґа] тощо.

30. Фонема | к | — приголосна, задньоязикова, зімкнуто- проривна, шумна глуха, тверда, ротова. Артикуляція \к\ по- дібна до описаної вище артикуляції |ґ|, різниться тільки відсутністю голосу, оскільки голосові зв’язки в момент ви- мови \к\ розхилені й не дрижать.

Отже, фонема | к | у сучасній українській літературній мові є глухим відповідником 11" І, але вживається набагато час- тіше, ніж |ґ|.

60

У головному вияві фонема |к| виступає перед голосними [о], [а], [у], [є], [«]: [icoUo], [кадр], [кут], [кедр], [тонки'і]; пе- ред більшістю приголосних: [крах], [квас], [км'ітли'виі], [вЧкнсї], [Окса)на] та в кінці слова: [так], [гак], [смак] тощо.

Фонема | к | може реалізуватися в кількох варіантах:

а) |/c'| перед [і]: [к'іт], [г'íрк'г¹], [с/го'к'г'і];

б) |ґ| перед дзвінкими: во[ґз]ал, я[ґж]е, я[ґб]и і под.

31. Фонема |jc| — приголосна, задньоязикова, щілинна, шумна глуха, тверда, ротова; твориться в момент проходження струменем повітря щілини між задньою частиною спинки язика і м’яким піднебінням. Голосові зв’язки при цьому не дрижать.

У своєму головному вияві | х | реалізується перед голос- ним (крім [і]), перед більшістю приголосних та в кінці сло- ва: [халва*], [хоч], [ви'хо], [мо¹ху], [хи^]ба], [ли^ехе^]]; [хто], [хро- пе^[], [xeuWa]; [дах], [jix] і под.

Крім головного вияву, фонема |х| може реалізуватися в додатковому варіанті \х'\, що виступає перед [і]: [ли^ех'і^]], [х'іба*] тощо.

Глоткова приголосна |г|

32. Фонема \г\ — приголосна, глоткова, щілинна, шумна дзвінка, тверда. Утворюється в порожнині глотки при про- ходженні повітря через щілину, утворювану звуженням глот- ки, сильним відтягненням назад кореня язика та наближен- ням середньої частини язикової спинки до м’якого піднебін- ня. У момент творення \г\ голосові зв’язки дрижать.

Головним виявом фонеми І г І у сучасній українській літе- ратурній мові є твердий звук [г\. [нога^{], [гук], [ген], [гну] і под. Однак перед голосним [і] вживається напівпом’якше- ний варіант [г'\. [г'іс'т'], [сто^гЧн], [дорог'і¹]. Крім того, пе- ред глухими [к], [т] на місці [г] вимовляється приго- лосний [х], що є наслідком регресивної асиміляції за глу- хістю: ле[хк]о, ні[хт]і, во[хк]о (граф, легко, нігті, вогко) і под.