§ 22. Фонетична транскрипція

Під фонетичною транскрипцією розумі- ють так зване звукове письмо (запис звуків), яке позначає на письмі найкоротші звукові одиниці мови в усьому ба- гатстві їх фізіолого-акустичних властивостей.

Фонетична транскрипція ніби «фотографує» реальну ви- мову, з максимальною докладністю графічно фіксує всі мовні звуки, що вимовляються у певному відрізку мовлення.

Користуючись фонетичною транскрипцією, треба домага- тися, аби певному звукові відповідав тільки один знак, який, у свою чергу, позначав би тільки один звук.

Для фонетичного запису українських текстів здебільшо- го використовують букви українського алфавіту. Оскільки мовних звуків дуже багато і для позначення усіх їх не вис- тачає букв, використовують додаткові букви і позначки: '] — після голосного позначає наголошеність голосного; '] — після приголосного — м’якість приголосного; ] — після приголосного — напівпом’якшену вимову при- голосного, що позначається також крапкою над бук- вою [*]; [:] — (двокрапка) після приголосного — подовжену ви- мову приголосного; М — над у або í чи під ними — нескладотворчу вимову

голосних; е^и] — нечітку вимову ненаголошеного [є]; и^е — нечітку вимову ненаголошеного [и]; oĄ — нечітку вимову ненаголошеного [о] перед складом з наголошеним [у]. У точній транскрипції (при записах у діалектологічних експедиціях, у спеціальних роботах з фонетики) використо- вуються й інші численні позначки².

'Докладніше про вживання подвоєних приголосних у словах іншомов- ного походження йдеться в параграфі «Правопис слів іншомовного по- ходження».

Див. також: Український правопис. — 4-те вид. — К., 1993. — С. 104.

²Див.: Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда. — К., 1969. — С 421.

42

Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

Орфографічний запис:

Відскрипіли осінні вози, відскрипіли осінні ключі, і тільки тихими ночами чутно, як поскрипує земля, по- вертаючи нас і себе ближче до хуртовини. Звісно, то скрипіли охоплені полум’ям осені дерева, до їхньої зажу- ри приєднувався водяний млин, та думалось про більше, та думалось про більше! В душу, як гості в хату, захо- дили образи, і надійно, і тривожно було бродити з ними по шелестких вечорах. І з цього вечора він приносить незакінчений вірш та й мерщій до книг, до конспектів, бо завтра ж у тебе відкритий урок для мовників усього куща (М. Стельмах. «Дума про тебе»).

Спрощений фонетичний запис:

[в'щскри^епЧ'ли^е ос'і'н'л вози¹ | в'ідскри^еп'і'ли^е ос'і'н':і кл'уч'і¹ | і т'і'л'ки^е ти'хи^еми^е ноча'ми^е чу'тно | jaK поскри'пу|'е^и зе^имл'а^| | пове^ирта'іучи^е нас і се^ибе' бли'жче" до хурто- ви'ни^е П з'в'і'сно І то скри^еп'і'ли охо^!пле^ин'і no^yMJaM о'се^ин'і де^ире'ва | до ji’xH’oji зажу'ри^є при^е'днуваÿс'а вод'ани'і млин | та ду'малос' про б'і'л'ше" | та ду'малос' про б'і'л'ше¹¹ 11 ÿ ду'шу | jaK го'с'т'і ÿ ха'ту | захо'дили о'брази^е і над'і'шо І І тр^во'жно було¹ броди'ти^е з ни'ми^е по ше^иле^ист- ки'х ве^ичора'х П і з ц'о'го ве'чора в'ін при^ено'си^ет' не^изак'і'н- че^иниі. в'ірш | та і ме^иршч'Ш до книг | до конспе'кт'іÿ | бо за'ÿтра ж у те'бе" в'ідкри'тш уро'к д'л'а мо'ÿни^ек'іÿ ÿс'о'го кушча П ]

ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ