- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
Речення, що входять до складу складного синтаксичного цілого, поєднані між собою насамперед змістом. Семантична пов’язаність речень, єдність їх змісту — це та основа, на якій побудовано складне синтаксичне ціле як окреме синтаксич- не утворення, найбільша синтаксична одиниця. Проте, крім
414
змістового зв’язку, речення поєднуються у складне синтак- сичне ціле за допомогою різних структурних засобів, зокре- ма лексичних, морфологічних, синтаксичних, ритмомелодій- них, хоч одночасне використання їх у кожній окремо взятій конструкції складного синтаксичного цілого не є обов’язко- вим. Обов’язковим в усіх випадках є лише семантичний зв’язок між компонентами складного синтаксичного цілого. Що ж до інших структурних засобів зв’язку, то в одних конструкціях можуть використовуватися одні з них, а в ін- ших — інші.
У ролі лексичних засобів поєднання окремих речень у складне синтаксичне ціле може використовуватися повто- рення окремих слів з попереднього речення, вживання осо- бових і вказівних займенників, займенникових прислівників тощо: В перші дні після від’їзду дітей Чайчиха не зводи- ла погляду з невеличкого, на чотири крихітні шибки віконця, мовби воно приворожило її. До віконечка, при- сідаючи на полінце, тулилась молода вишня, занизана набухлими лапками бруньок. Стара не раз бачила, як вони затікали, запікались льодком або волохатились памороззю, а в полудень тримали кетяшини сліз, в яких голубіло небо і червонів одсвіт тужавої, багатої на цвіт брості (Ст.). У наведеній конструкції друге речення при- єднується до першого шляхом повторення іменника віконце (до віконечка), а третє поєднується також з першим за допо- могою займенника вони, вжитого замість іменника шибки.
Як морфологічний засіб зв’язку між реченнями, що вхо- дять до складного синтаксичного цілого, може виступати єдність, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків: Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. В склад- ках моєї одежі приносив запах полів, мов старозавіт- ний Ісав. Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку по- рожнього дому й дивився, як будувалася ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсува- ла й підносила вгору непевні тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось і темніло, склепляла над ними зоря- ну баню (Коц.). У цій конструкції присудки всіх речень виражені дієсловами минулого часу недоконаного виду, чим і досягається взаємопов’язаність цих речень. Крім того, п’я- те речення пов’язується з четвертим за допомогою займен- ника вона, що замінює іменник ніч попереднього речення.
Для пов’язання речень у складне синтаксичне ціле мо- жуть використовуватися і синтаксичні засоби, зокрема по-
415
рядок слів і речень, сполучники з приєднувальним значен- ням, паралелізм побудови речень, неповнота окремих речень тощо: Мене втомили люди. Мені докучило бути заїз- дом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, мету- шаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрити осе- лю! Викинуть разом із сміттям тих, що смітять. Не- хай увійдуть у хату чистота і спокій (Код.). У наведе- ному прикладі як засіб зв’язку широко використовується паралелізм структури речень: однотипність речень, зокрема, з одного боку, першого — третього, що починаються з особо- вого займенника я, мене, мені, а з другого — четвертого — сьомого, що є спонукальними, четверте — шосте з яких ма- ють присудки, виражені формами інфінітива, а сьоме — при- судок, виражений у формі наказового способу.
В усному мовленні для поєднання компонентів складного синтаксичного цілого широко використовуються ритмо- мелодійні засоби, виявом яких є інтонація. Ритмомелодійна оформленість складного синтаксичного цілого, як уже відзна- чалося, проявляється, зокрема, в тому, що паузи між окреми- ми реченнями, з яких воно складається, відчутно коротші від пауз, що відокремлюють складні синтаксичні цілі одне від одного. Крім того, роль при цьому відіграє підвищення й пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного ціло- го спостерігається значне пониження голосу, водночас як початок наступного складного синтаксичного цілого харак- теризується більшим підвищенням голосу.
