§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку

В одному складному реченні, до якого входить кілька пре- дикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв’язку. Одні частини таких речень з’єднуються сполучниками су- рядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними словами, ще інші — взагалі безсполучниковим зв’язком. Це в основному так звані сурядно-підрядні складні речення, що властиві переважно мові художньої літератури та публі- цистичному й науковому функціональним стилям мов- лення. Вони досить різноманітні з погляду можливих у них поєднань їхніх предикативних частин, проте серед цих синтаксичних конструкцій можна виділити кілька типів: 1) з сурядністю і підрядністю; 2) з сурядністю і безсполуч- никовим зв’язком; 3) з підрядністю і безсполучниковим зв’язком; 4) з сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком.

Найпоширенішими із відзначених конструкцій є так зва- ні сурядно-підрядні складні речення, в яких одні преди- кативні частини поєднані сурядним зв’язком, а інші — під- рядним.

Серед сурядно-підрядних складних речень відзначається три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширю- ються однією, спільною для всіх них підрядною частиною; б) з двох чи кількох сурядних частин лише одна має при собі підрядні частини; в) кожна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.

Перший із відзначених різновидів сурядно-підрядних складних речень, коли дві чи кілька сурядних частин мають одну спільну для всіх них підрядну частину, що пояснює їх, трапляється порівняно рідко. Так, у реченні: Така там була температура, так мене парою проймало, стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ян.) підрядна частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою по- в’язана із кожною з трьох сурядних частин, які стосовно підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин виступає одна чи кілька підрядних частин: / день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. III.); Ідуть од шахти шах- тарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом

404

(Coc). У першому реченні, що має три сурядні частини, лише при третій із них виступають підрядні частини, а в другому реченні, до складу якого входить дві сурядні частини, підрядні виступають лише при другій із них.

Нерідко також зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких при кожній сурядній частині є одна чи кілька підрядних частин: Коли мені кажуть «Київ», я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяж- ним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, роз- пластавши руки-крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, яким лежить унизу (Загр.).

Схема цього речення буде така:

У художній літературі, щоправда зрідка, трапляються випадки вживання складних синтаксичних конструкцій з сурядністю і безсполучниковим зв’язком: / всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки та відривки ска- ли: Ми з силою розпуки раз по раз гримали о кам’яне чоло (Фр.).

У наведеному реченні до останньої з трьох частин, пов’я- заних між собою сполучниками сурядності і — і — і, при- єднується безсполучниковим причиновим зв’язком четвер- та предикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між со- бою підрядністю й безсполучниковим зв’язком: Коли вона проснулась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче били- ся дзьобиками в скло ластів’ята, шукаючи, де б погрітись (Гонч.).

У наведеному реченні перша підрядна частина, яка стоїть на самому початку розглядуваної складної синтаксичної кон- струкції, пояснює всі три наступні головні частини, пов’я- зані між собою однорідною безсполучниковістю, до третьої з головних частин приєднується друга підрядна частина спо- лучником підрядності наче, а до неї вже й третя підрядна

405

частина сполучним словом де. Схема цього речення буде мати такий вигляд:

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст- рукцій з різними типами зв’язку, в яких предикативні час- тини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком, також зустрічаються порівняно рідко — переваж- но в художньому структурному стилі мовлення. За типом цієї конструкції, наприклад, можна побудувати цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (Ол.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного речення поєднані безсполучниково, третя предикативна частина кож- ного речення приєднується до попередніх частин за допомо- гою сполучників сурядності і, а, а остання частина, що ви- ступає в кожному з речень як присубстантивно-предика- тивна частина, приєднується до третьої підрядним зв’язком за допомогою сполучного слова що.

§ 223. Період

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові худож- ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні, відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як своїм змістом, так і інтонаційно чітко розпадається на дві взаємно врівно- важені частини і характеризується єдністю змісту й інто- нації. За своїм складом це звичайно багаточленне складне речення, хоча зрідка трапляється й ускладнене просте, яке характеризується вичерпною повнотою змісту й гармоній- ністю синтаксичної структури. З інтонаційного погляду період

406

характеризується ритмічною завершеністю інтонації, тобто закономірним підвищенням і зниженням голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різно- вид існуючих типів речень, який відзначається деякими спе- цифічними ознаками своєї будови й особливою вимовою. При читанні періоду утворюється певна ритмічність висло- ву: його починають читати спокійним голосом, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після пау- зи знову знижується до первісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову і характеризується наростанням інтонації, називається підви- щенням, а друга, заключна — зниженням. У великих за обся- гом періодах підвищення і зниження за допомогою невели- ких пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період являє собою закінчене структур- не ціле. Семантичні відношення між частинами періоду ті самі, що й між частинами складного речення — часові, при- чинові, умовні, протиставні, розділові тощо.

За своєю будовою період найчастіше — це багатокомпо- нентне складнопідрядне речення, що складається з головної і кількох однорідних підрядних частин, які звичайно містять- ся у першій частині періоду. Характерною ознакою періоду, що являє собою складне речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так 'і за змістом: перша частина періоду — підвищення, в якій пере- лічуються окремі явища, зіставляється з другою, заключною, яка містить у собі висновок, узагальнення, наслідок. Періо- дові властивий постійний порядок розміщення його частин: перша частина містить у собі ряд звичайно однорідних еле- ментів, які і за своїм змістом, і граматично залежать від другої частини, причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що створює за- вершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шляху знайду, Чи до мети я повної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев’ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п’ятде- сят років тому на Хрещатику були тільки шинки й ви- нокурні, коли згадаємо, що дев’ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам’яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді

407

побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (Загр.); Коли глухого генія музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гар- монії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (Рил.). В основі наведених періодів лежать складні речення: у пер- шому — з кількома сурядними частинами, у другому — з кількома підрядними умови, у третьому — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утво- рюють складні речення ускладненої структури. Чітке розме- жування першої й заключної частин періоду, який звичайно має структуру складнопідрядного речення, на письмі здійснюється й за допомогою розділових знаків: між пер- шою і другою частинами такого періоду, як це видно і з наведених прикладів, ставиться кома і тире.

Зрідка, як уже відзначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами одно- рідних членів речення у першій частині: Микола Дем’яно- вич побудував собі трохи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з при- будовою, хату на дерев’яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з телевізором — все як у людей (Лев.). Друга, висновкова частина в цьому періоді, як бачимо, зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, друга, заключна частина починається звичайно з узагальнюючого слова, перед яким ставиться тире.

КОНСТРУКЦІЇ З ЧУЖИМ МОВЛЕННЯМ