
- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
В одному складнопідрядному реченні при одній головній частині може бути кілька (дві і більше) підрядних частин. Це багатокомпонентні складнопідрядні речення. У таких складнопідрядних реченнях можуть виступати підрядні час- тини всіх існуючих типів і застосовуватися всі засоби підряд- ного зв’язку.
Серед багатокомпонентних складнопідрядних речень роз- різняють: 1) конструкції з послідовною підрядністю (вклю- ченням); 2) конструкції з супідрядністю; 3) конструкції, що поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність.
398
1. Конструкції з послідовною підрядністю. Багатокомпонентні складнопідрядні речення з послідовною підрядністю — це такі складнопідрядні речення, в яких при одній основній головній частині виступає дві і більше підряд- них частин, залежність яких від головної побудована лан- цюжком, тобто перша підрядна частина безпосередньо нале- жить до основної головної частини, яка є абсолютно неза- лежною, друга — підрядна — до першої підрядної, третя підряд- на — до другої підрядної і т. д., причому кожна підрядна частина стосовно наступної підрядної виступає у ролі голов- ної частини, а всі підрядні частини становлять своєрідний блок підрядних частин, які всі разом перебувають у певній залежності від основної, абсолютно незалежної головної ча- стини. Так, у реченні: Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кай- дани (Л. У.) основною частиною є Не поет, а від неї зале- жить блок підрядних частин, що складається з двох предика- тивних одиниць (хто забуває про страшні народні рани і щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани), з яких друга підрядна частина перебуває в залежності від першої, що стосовно другої підрядної частини, в свою чергу, висту- пає як головна.
Схематично залежність частин складнопідрядного речен- ня з послідовною підрядністю зображується так:
головна частина
перша підрядна частина
друга
підрядна частина
Конструкції з послідовною підрядністю називають ще вклю- ченням.
Залежно від того, яке місце займає підрядна частина сто- совно основної, головної, розрізняють підрядні частини різних ступенів: першого (перша підрядна частина), другого (друга підрядна частина), третього (третя підрядна частина) і т.д. Так, у реченні: Йому було так пильно, що він не помічав навіть, як копиця свіжої трави зсувалась з гарби на спини буйволам і розтрушувалась по дорозі, коли високе колесо, зачепившись за камінь, відкидало на бігу плете- ну гарбу (Коц.), що складається з чотирьох предикативних частин, основною головною частиною є Йому було так пиль- но, в той час як наступні підрядні частини (перша, що почи-
399
нається сполучником що, друга — як, третя — коли) є підрядні частини першого, другого, третього ступеня.
Найуживанішими є конструкції з послідовною двоступе- невою і триступеневою підрядністю, тобто конструкції, в яких при одній основній головній частині виступають дві-три підрядні частини, поєднані з головною послідовною підряд- ністю; значно рідше трапляються в мовленні чотириступе- неві і зовсім рідко п’ятиступеневі конструкції.
Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень з послідовною підрядністю є речення, в яких першою виступає основна головна частина, а далі послідовно роз- міщуються підрядні частини. Проте нерідко трапляються випадки, коли підрядні частини одного ступеня, що йдуть після основної головної, розриваються підрядними наступ- них ступенів: Одного дня Ольга Петрівна виявила, що з вішалки, яка стояла в коридорі, зник старий піджак (М. Ол.).
Не так уже рідко основна головна частина переноситься на кінець складнопідрядного речення з послідовною підряд- ністю: Як засутеніло, що ткати невидно вже, Давид виліз із-за верстата (Гол.).
Зрідка головна частина міститься всередині складнопід- рядного речення з послідовною підрядністю, розриваючись на частини: Що б ви не викладали — літературу чи істо- рію, фізику чи креслення, біологію чи математику, пер- шим вогнищем захоплення, до якого ви повинні привес- ти свого вихованця (якщо тільки ви хочете бути його вихователем), має бути книжка (Сух.).
2. Конструкції з супідрядністю. Супідрядність — це такий тип підрядності, при якій підрядні частини (дві і більше) залежать від тієї самої головної частини.
Залежно від того, як у цих реченнях виражена залежність кожної з підрядних частин від головної (чи супідрядні час- тини однорідні, чи вони різні за своїм значенням), розрізня- ють два різновиди супідрядності: 1) супідрядність однорідна; 2) супідрядність неоднорідна.
Однорідна супідрядність — це така супідрядність, коли підрядні частини, що належать до тієї самої головної частини, є однорідними. Пояснюючи всю головну частину чи якийсь із її членів, за своїм значенням вони є однакови- ми, відповідають на одне й те саме питання і, утворюючи разом своєрідний блок, перебувають між собою в приєдну- вально-перелічувальних відношеннях, хоч зрідка можуть зна- ходитися і в розділово-перелічувальних.
400
Підрядні частини в однорідних супідрядних реченнях приєднуються до головної частини звичайно за допомогою однакових сполучників: 1. Нема на світі сили, яка б перепинила шлях весні, яка перешкодила б людству йти до миру (36.); 2) Мало не до самого вечора він ходив з матір’ю і все розповідав про те, як на цьому заводі робочі руки плавлять метал, як виростає і шириться місто над морем (Цюпа); 3. Там, де Личка круто в’ється, де хати в садах, де носила мене мати в поле на руках, там я знаю кожну стежку, кожен камінець, там узяв я пісню в серце із людських сердець (Павл.).
У першому з наведених речень дві однорідні підрядні час- тини приєднуються до головної за допомогою сполучного слова яка, у другому — за допомогою як, у третьому засо- бом приєднання однорідних підрядних частин до головної виступає сполучне слово де.
Схеми розглянутих вище речень будуть такими:
Іноді однорідні підрядні частини приєднуються до голов- ної за допомогою різних сполучників чи сполучних слів, але сполучники і сполучні слова при цьому обов’язково є одно- типними, а самі підрядні частини відповідають на однакові питання: Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди йти (Коц.).
Однорідність підрядних частин у супідрядних складних реченнях нерідко веде до випущення другого чи взагалі нас- тупного із сполучників підрядності, а зв’язок між підрядни- ми частинами у таких випадках виражається за допомогою або сполучників сурядності, або безсполучниково: Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом (Коц.); Аркадій Петро- вич прислухався, як стукали чиїсь каблуки, пересували- ся стільці, тонко дзвеніла склянка (Коц.).
Якщо у першому з наведених речень друга підрядна час- тина з випущеним підрядним сполучником як поєднується з першою підрядною частиною за допомогою сполучника сурядності і, то в другому реченні друга і третя підрядні частини з випущеним сполучником підрядності як поєдну- ються з першою підрядною частиною безсполучниково.
Неоднорідна супідрядність — це така супідрядність, у якій кілька підрядних частин, пояснюючи одну й ту саму
401
головну частину, належать до різних слів головної части- ни або ж до того самого слова, але відповідають на різні питання.
Неоднорідна супідрядність, при якій підрядні частини по- яснюють різні члени головної частини, називається різно- членною супідрядністю: 1) Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! (Фр.); 2) Щоб бути гідним продовжувачем справедливої справи батьків, дідів і прадідів, треба насамперед знати свою батьківщи- ну, той край, у якому ти народився і виріс (Цюпа).
У першому з наведених речень перша підрядна частина є присубстантивно-атрибутивною до слова головної частини сили, а друга — мети — пояснює всю головну частину; у другому реченні перша підрядна частина мети пояснює всю головну частину, а друга, присубстантивно-атрибутив- на — лише одне її слово край.
Схеми цих речень будуть такими:
Неоднорідна супідрядність буває й одночленною — тоді, коли дві й більше підрядних частин пояснюють те саме слово голов- ної або й усю головну частину, але ці підрядні частини, будучи за своїм значенням різними, неоднорідними, відповідають на різні питання: Я жив би двічі і помер би двічі, Якби було нам два життя дано, Щоб ворогові глянути у вічі, Не зганьбленим зберігши знамено (Баж.). Якщо перша підрядна частина у наведеному реченні, відповідаючи на питання з а якої у м о в и?, є підрядною умови, то друга, відповідаючи на питання з якою мето ю?, є підрядною мети.
Поряд з однорідною й неоднорідною супідрядністю ви- ступає й супідрядність змішаного типу, коли в одному склад- нопідрядному реченні поєднуються обидва різновиди супід- рядності, як однорідної, так і неоднорідної: 1. Коли пацієнт задрімав, Інна вийшла, присівши на східцях вагончи- ка, стала дивитися, як трудився тік, як дівчата та жінки, закутані хустками до очей, шугають з лопата- ми в руках серед ворохів пшениці, горнуть і горнуть, вантажачи очищене зерно в кузови машин (Гонч.); 2) Ми будем слухать мову щиру, що в хвилях принесе ефір, що всі народи хочуть миру і що війну здолає мир (Coc).
402
Якщо в першому з наведених речень перша підрядна ча- стина часу, приєднуючись до головної за допомогою сполуч- ника коли, належить до неї повністю, а решта дві, будучи однорідними з’ясувальними, пояснюють лише одне слово дивитися, то в другому — перша підрядна присубстантив- но-атрибутивна частина, приєднуючись до головної за допо- могою сполучного слова що, пояснює іменник головної час- тини мову, а решта дві, приєднані сполучником що (знову- таки однорідними, з’ясувальними), пояснюють дієслово бу- дем слухать.
Схеми цих речень будуть такими:
3. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю. Конструкції з послідовною підряд- ністю і супідрядністю — це такі багатокомпонентні склад- нопідрядні речення, що поєднують у собі послідовну підрядність і супідрядність. В одних з цих конструкцій пе- реважає послідовна підрядність, в інших — супідрядність: 1. / знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть (Фр.); 2. Лише той гідний світлого майбутнього, хто свято шанує минуле, пи- шається героїчною історією свого народу і все робить для того, щоб сучасне було не менш славне, щоб уписалося воно золотими сторінками на скрижалі історії (Цюпа).
Якщо в першому із наведених речень, що складається з чотирьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (три із них є однорідними), то в другому реченні, що скла- дається з трьох підрядних частин, переважає послідовна підрядність (дві з них поєднані послідовною підрядністю).
Схеми цих речень будуть такими:
403