§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами

До безсполучникових складних речень з однотипними частинами належать такі безсполучникові складні речення однорідного складу, що характеризуються перелічувальною та протиставною інтонацією, за допомогою якої об’єднують- ся в одне ціле їхні предикативні частини. Предикативні частини у цих безсполучникових складних реченнях одно- рідно незалежні, семантично скоординовані, співвідносні із частинами складносурядних речень. Та й взагалі своєю бу- довою і значенням безсполучникові складні речення з од- нотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвідносні із ними.

З погляду значення, семантики безсполучникових склад- них речень з однотипними частинами серед них можна ви- ділити два різновиди: 1) з перелічувальними відношеннями; 2) із зіставно-протиставними відношеннями. Різниця між цими двома основними різновидами безсполучникових складних речень із однотипними частинами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і своєю структурою: безсполучни- кові складні речення з перелічувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикатив- них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлю- вання, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично є не- обмеженою; безсполучникові складні речення з зіставно-про- тиставними відношеннями є реченнями закритої структури, кількість предикативних частин у їх складі обмежується двома компонентами.

Серед складних безсполучникових речень із перелічу- вальними відношеннями можна виділити два різновиди: 1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ; 2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що означають одночасність перелічуваних

390

явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-при- судків в їхніх предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у преди- кативних частинах таких складних безсполучникових ре- чень можуть бути виражені формами теперішнього і мину- лого часу недоконаного виду, формами минулого часу доко- наного виду із значенням початку дії чи результативності, формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попередніми: Шелестить пожовкле лис- тя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь курив- ся синій димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гу- лом котився грім (Коц.); порівняйте також випадки, коли дієслова-присудки виражені формами наказового способу: Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, над прахом царських коругов, Цвіти над нами веселково, як мир, як щастя, як любові (Рил.).

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характеризуються також ста- лим порядком компонентів, а дієслова-присудки їхніх преди- кативних частин можуть бути виражені формами минулого або майбутнього часу доконаного виду, хоч іноді виража- ються й формами теперішнього часу: Настало літо, на- стали й жнива (Н.-Лев.); Пригріло сонечко, обсохла зем- ля, потягло орача в поле (Коц.); Сонце сховалось за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась одлига (П. М.); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ян.).

Для підкреслення часової послідовності іноді в безспо- лучникових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й прислівники відповідної семантики: Спочатку при- мовкли коники, тоді шелеснуло листя, потім знову за- пала тиша (См.).

Безсполучникові складні речення із зіставно-протистав- ними відношеннями є поєднанням в одне ціле предикатив- них частин, протилежних своїм змістом, причому граматич- ними засобами вираження зіставних і протиставних відно- шень у таких реченнях виступає звичайно своєрідна інтона- ція, яка характеризується поступовим підвищенням тону

391

у першій частині і поступовим його зниженням — у дру- гій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колис- ки, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (Коц.); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Гуц.).