§ 196. Загальні відомості

Складне речення, що утворюється з двох або й більше предикативних одиниць, які об’єднані між собою за принци- пом рівнозначності в єдине семантичне, граматичне й інто- наційне ціле сполучниками сурядності та іншими граматич- ними засобами, називається складносурядним.

Рівнозначність предикативних частин є однією з найха- рактерніших ознак складносурядних речень, де тісно пов’я- зане те, що в них кожна з предикативних її одиниць висту- пає як відносно самостійна, зберігає значення окремого по- відомлення і відносну синтаксичну незалежність. Щоправда, лише перша з цих одиниць будується більш-менш вільно, а друга й наступні у своєму лексичному складі і побудові зумовлені включенням їх в єдине ціле з першою.

Другою характерною ознакою речень цього типу є те, що вони свої предикативні частини поєднують між собою спо- лучниками сурядності, які завжди знаходяться тільки між цими частинами, належачи складносурядному реченню в цілому. Цим складносурядні речення суттєво відрізняються від склад- нопідрядних, в яких сполучник чи сполучне слово належить

372

підрядній частині і при зміні порядку структурних частин завжди переміщується разом з нею.

Однією із структурних ознак складносурядного речення є й те, що ніколи один з його компонентів (предикативних одиниць) не може знаходитися усередині іншого, чим також ці речення істотно відрізняються від складнопідрядних.

§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень

Найважливішими засобами поєднання предикативних оди- ниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності та інтонація.

Інтонація складається із мелодики звучання, інтенсивності, темпу мовлення, пауз. Вона може бути перелічувальною, про- тиставно-зіставною, градаційною, розділовою. Проте пов’язу- вати окремі різновиди інтонацій з конкретними типами склад- носурядних речень не можна, бо те саме речення може інто- нуватися по-різному.

Дуже важливою є роль сполучників сурядності в орга- нізації складносурядних речень, серед них, як відомо, виділя- ють єднальні, протиставні і розділові, а серед перших ще й окремі підрізновиди — приєднувальні і пояснювально-при- єднувальні. Класифікація сполучників звичайно лежить і в основі класифікацій складносурядних речень, бо вони є не тільки засобом поєднання в них предикативних одиниць, а й засобом виявлення взаємовідношень між предикативними частинами цих речень.

Важливу роль для вираження взаємозв’язку між предика- тивними частинами складносурядних речень відіграє співвідношення видових, часових і способових форм дієслів- присудків усіх компонентів речень, які звичайно відповід- ним чином скоординовані.

Зв’язок між предикативними частинами складносурядних речень може також здійснюватися: за допомогою займен- ників, які, заступаючи іменник попередньої частини у на- ступній, тим самим вказують і на зв’язок між ними, напри- клад: Рядок за рядком, поема за поемою народжувались в заповітній книжечці, і ожила в ній жахлива правда кріпацтва (Тул.); за допомогою спільних членів речення, наприклад: Земля не може жити без сонця, а людина — без щастя (Ст.); за допомогою порядку предикативних оди- ниць, який може бути як сталим, незмінним, що вказує на логічну послідовність розвитку дій у різних частинах, на-

373

приклад: I розійдуться тумани, і на світі буде ясно (Тич.); на поступове розгортання дій у часі, наприклад: У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься (М. В.).

Зв’язок між предикативними частинами складносурядних речень може бути і відносно вільним, що спостерігається звичайно в реченнях, в яких дії усіх його складових частин відбуваються водночас (Дівчина троянди поливала, і ку- дись котилась трав навала, і сміялась осінь за вікном (Coc.) або ж чергуються, замінюючи одна одну (То проне- сеться над болотами чайка, то промайне бистрий бар- кас (Шиян).

У кожному складносурядному реченні виступає щонай- менше два засоби взаємозв’язку між предикативними части- нами — сполучники сурядності та інтонація, які є найголов- нішими. Що ж до інших засобів, то їх може й не бути.