§ 188. Відокремлені прикладки

Найчастіше прикладки відокремлюються у таких випадках:

1. Коли прикладка поширена і стоїть після власної назви: Сам Лисенко, бездоганний рицар української пісні, пре- красний композитор і піаніст, зостався в моїй па- м’яті як найчарівливіша людина (Рил.).

2. Коли прикладка відноситься до особового займенника: Благословенні ви, вітрила лазурові Життя і юності, жадоби і любові (Рил.); Однолітка з дівчатами кла- су, вона, проте, раніше за них розквітла, красовито вирівнялась дівочим станом (Гонч.).

3. Коли прикладка є видовим поняттям до родового: Ді- ти — хлопчик і дівчинка, — здивовані незвичайною об- становкою, шептались поміж себе (Коц.).

358

4. Коли прикладкою виступає власна назва, то вона відок- ремлюється лише тоді, коли має уточнювальне значення: Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені, як із тієї солом’яної стрічки бриля шити (36.) і / тільки осторонь від нього перевіряв варіаційні рядки завідувач селекційного кабінету Іван Петрович Гамалій (Івч.).

5. Коли прикладка приєднується до означуваного слова (іменника) за допомогою сполучників або, чи, тобто, як та інших уточнювальних слів, зокрема: як-от, а саме, особ- ливо, навіть, переважно, родом, на ймення, на прізви- ще тощо: Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лу- каш на ймення (Л. У.); У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (Рил.).

§ 189. Відокремлені обставини

Відокремлюватися можуть обставини, виражені дієпри- слівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, при- слівниками та іменниками в непрямих відмінках.

Відокремлюються обставини у таких випадках:

1. Коли вони виражені дієприслівниковими зворотами: Вони безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи ро- су з трав; з Ташані густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину, верби, хати, при- ташанські береги (Тют.); Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вулика- ми (Н.-Лев.).

Якщо у реченні відокремлені обставини, виражені дієпри- слівниковими зворотами чи одиничними дієприслівниками, з’єднані єднальним сполучником, то перед ним кома не ста- виться: Степ, струсивши з себе росу та зігнавши не- примітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (П. М.).

2. Коли дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом: / я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину (Т. Ш.). Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і вико- нує функцію обставини способу дії, то він комою не відокрем- люється: Кілька годин вони працювали не відпочиваючи (Соб.). Коли після дієслова є два і більше дієприслівників, які виконують функцію обставини способу дії, то і перед першим дієприслівником кома ставиться: Вогонь підбирав- ся все ближче й ближче, полохливі язики полум’я то здіймалися в повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла (Ор.).

359

3. Можуть відокремлюватися обставини, які уточнюють значення попередньої обставини: Життя клекотіло вни- зу, в глибокій долині, а тут стояла тиша (Коц.); А там далі, серед зеленого лісу на долинці, стоїть присілок в садках (Н.-Лев.); Однієї ясної днини, так коло години десятої вранці, горішньою дорогою, що йде по- над Прутом, котилося дві молдуванські каруци (Коц.); Перед ним, на крайнебі, стояли високі вогняні гори (Коц.). Обставини, виражені іменниками, відокремлюються тоді, коли їх треба виділити серед інших членів і надати їм особливої смислової ваги: 3 самого рання летять чайки в поле, углиб суходолу (Гонч.); Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться і табунами збирається птаство (Ст.); В долинах десь хатки біліють, Привітно світять- ся вогні, А тут, на горах в вишині, Провалля з скеля- ми чорніють (Ол.).

4. Завжди відокремлюються обставини з допустовим зна- ченням: Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував (Коц.).

Відокремлені означення та обставини способу дії, міри й ступеня можуть мати порівняльне значення і приєднуватися до основного речення за допомогою сполучників як, мов, мовби, мовбито, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, буцім, буцімто: На дворі сто- ять здорові, як дуби, груші та черешні (Н.-Лев.) — відок- ремлене означення; Сонце сховалось в гай за горою, Як в зачарований храм (Леп.) — обставина способу дії; Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (Н.-Лев,). — відокремлене означення.

Відокремлені члени речення з порівняльним значенням треба відрізняти від підрядних частин (вони часто за грама- тичною структурою співвідносні з неповними контекстуаль- ними реченнями з пропущеним присудком) у складнопід- рядних реченнях, які теж мають порівняльне значення: На скелях блищали кущі жовтих весняних квіток, неначе хто понатикав їх у щілини (Н.-Лев.); Розгублю в до- розі дні золотокосі, Як розгубить вітер листя у саду (Фальк.) — повні; Та чутка, як хвиля на морі, дійшла і до Вербівки (Н.-Лев.); Щасливий той, кому пером дано небачене у звичному відкрити: Його словам судилось вічно жити, з роками лиш міцніти, як вино (Заб.) — неповні.

Питання про граматичну природу синтаксичних кон- струкцій, які вводяться у речення порівняльними сполучни- ками, давно розглядається вченими, хоч чіткі критерії визна-

360

чення граматичної структури і синтаксичної функції їх ще й досі не вироблені. Одні дослідники (М. І. Греч, Ф. І. Буслаєв, В. О. Богородицький, Л. А. Булаховський та ін.) вважають їх неповними підрядними реченнями, а інші (Д. М. Овсянико- Куликовський, О. М. Пєшковський, О. О. Шахматов, О. Г. Руд- нев та ін.) розглядають їх у структурі простого речення як окремі його члени. О. Руднєв відзначає, що порівняльні зво- роти не тільки не мають своїх організуючих центрів (підме- та і присудка), а й не потребують їх, бо звороти служать лише для пояснення думки, яка закладена в основній час- тині речення. Поза нею порівняльні звороти як особлива синтаксична категорія втрачають свій смисл¹.

Доказом того, що порівняльні звороти мають тісний смис- ловий і граматичний зв’язок з основною частиною речення і тим відрізняються від неповних підрядних речень, є те, що можна зробити заміну порівняльних зворотів іншою син- таксичною конструкцією. Так, при дієслові-присудку вони можуть трансформуватися в орудний відмінок з порівняль- ним значенням.

Порівняйте:

1. Хати, немов гриби чер- Хати червоними грибами еоні, ростить під вітром буй- ростуть під вітром буй- новійним (Ант.) новійним.

2. Приходиш до мене, як мрія Приходиш до мене мрією весняна, Як срібнопромін- весняною, срібнопромін- на досвітня заграва... ньою досвітньою загра- (Карм.) вою.

На відміну від підрядного речення підрядний зворот пере- дає не відносно закінчену думку, як речення, а окремі понят- тя, йому не властива предикативність, як окремому реченню, модальність та інтонаційна завершеність. Порівняльний зво- рот знаходиться переважно безпосередньо коло того члена речення, який пояснює, бо він конкретизує, дає додаткові відо- мості про предмет, дію, ознаку. Наприклад: Осінні дні ман- друють, як черниці, І вечори нудьгують в димарях (Карм.); Ніч нерухомо тишею блищить, Морозна ніч зак- лякла, мов залізна (Малан.); Над густими зеленими ма- сами дерева подекуди повискакували вгору високі то- полі, рівні та тонкі, як воскові свічки (Н.-Лев.).

¹Руднев А. Г. Синтаксис современного русского языка. — М.: Высш. шк., 1968. — С. 169.

361