§ 173. Поняття про речення

Основною синтаксичною одиницею є речення. Форму- вання речення як комунікативної одиниці, зумовлюється взає- модією трьох чинників: особливостями мовних форм, форм мислення та навколишньої дійсності. Залежно від того, який з цих чинників береться за основу, всі різноманітні варіанти опису речення можна звести до трьох основних підходів: структурного, логічного й семантичного.

Структурний підхід. При такому варіанті опису речення розглядають як мовну одиницю певної конструкції безвідносно до явищ навколишньої дійсності, що є значеннє- вою основою речення (денотата).

Логічний підхід. У цьому випадку речення зістав- ляють із структурою логічного судження — формою думки. У навколишній дійсності людська свідомість виділяє насам- перед предмети та їх можливі ознаки, дії, стани, відношення. Конкретна форма аналізу речення при цьому залежить від того, яка логічна теорія лежить в основі. Це може бути: 1) класична логіка (Арістотеля), що базується на вченні про атрибутивне судження і виділенні у ньому двох основних членів: предиката і суб’єкта; 2) логіка відношень, що набула популярності у кінці XIX — початку XX ст., за якою основу простого судження становить сукупність субстанцій, пов’я- заних між собою певними відношеннями.

Семантичний підхід. При такому розгляді структуру речення зіставляють із структурою відрізка дійсності, про яку йдеться у кожному конкретному реченні, бо семантика є виразником відношення мовної форми до позамовних чинників.

Три перераховані підходи взаємопов’язані і доповнюють один одного. Будь-який зміст виражено відмінностями мов- них форм, тому не можна пояснити особливості синтаксич- них явищ без детального аналізу їх формальної сторони. З іншого боку, мовні форми неможливо детально вивчити без урахування форм мислення і факторів позамовної дійсності.

Речення відповідно аналізується на трьох рівнях: семан- тичному, логіко-комунікативному і синтаксичному.

Семантичний рівень речення відображає значен- нєву структуру того відрізка ситуації, про яку йдеться у ре- ченні. Одиницями семантичної структури є суб’єкт, преди- кат, об’єкт. Семантичний суб’єкт означає реального вико-

322

навця дії чи носія стану ознаки. Семантичний предикат виражає дію, стан, ознаку суб’єкта, а об’єкт означає того, на кого ця дія спрямована, хто є результатом чи продук- том дії.

Дослідження семантичної структури речення набуло особ- ливого поширення у мовознавчих працях останнього часу, бо такий підхід дає можливість аналізувати будову синтак- сичних одиниць у безпосередньому зв’язку з їх значеннє- вим наповненням, бачити смислові відношення між синтак- сичними компонентами. При цьому дослідники сходяться на тому, що головним компонентом структури речення є пре- дикат, найчастіше виражений дієсловом. Дієслівний пре- дикат не лише є виразником певного значення, а й містить у собі макет майбутнього речення. Маючи певну валентність, він відкриває місця або позиції, які повинні заповнюватися одиницями, значимими для побудови граматично та змістов- но повного речення. До таких належать суб’єкт, об’єкти і для деяких дієслів обставини; означення не є значимими, вони можуть вільно входити до структури речення на пра- вах факультативних членів, не порушуючи загальної семан- тики. Залежно від кількості необхідних поширювачів дієслова поділяються на:

— авалентні (нульвалентні) — світати, темніти, мо- росити, вечоріти: Насупило (Кост.);

— одновалентні — бідувати, вагатися, висіти, дріма- ти: Висять рої, як кетяги пахучі (Рил.);

— двовалентні — благоговіти, заздрити, звисати, сни- тися: Він трохи заздрив Михайлові (Мушк.);

— тривалентні — гордитися, пишатися, прилягати, сердитися: Брянський дорожив своїм старшиною і пи- шався ним перед іншими командирами рот (Гонч.).

Логіко-комунікативний рівень (актуальне членування) відображає інформативну сторону речення, виз- начаючи, з якою метою воно вживається. Логічний суб’єкт (або тема) означає предмет висловлення; логічний преди- кат (або рема) означає новий аспект інформації, ознаку да- ного суб’єкта. Логічний суб’єкт і логічний предикат мають різні засоби мовного вираження (форма слів, порядок їх, інто- нація та ін.).

Синтаксичний рівень відображає зовнішню і внутрішню структуру речення, характеризуючи його будо- ву. Синтаксичний суб’єкт (підмет) і синтаксичний предикат (присудок) завжди мають певні морфологічні і синтак- сичні засоби вираження.

323

У простому двоскладному реченні, яке є базовою одини- цею синтаксичної системи, усі ці рівні представлено відпо- відними одиницями:

синтаксичний підмет присудок

комунікативний тема рема

семантичний сем. суб’єкт сем. предикат