§ 161. Сполучники сурядності і підрядності

Сполучники виражають семантико-синтаксичні відношення між граматично рівноправними одиницями (однорідними членами, частинами складносурядних речень чи супідрядни- ми однорідними в багатокомпонентному складнопідрядно- му реченні) та між нерівноправними, одна з яких підпорядко- вана іншій (у складнопідрядному реченні).

За участю у вираженні семантико-синтаксичних відно- шень між поєднуваними одиницями таких синтаксичних конструкцій сполучники поділяються на сурядні і підрядні (або сурядності і підрядності).

Сурядні сполучники поєднують однорідні члени ре- чення і частини складносурядного речення як рівноправні, граматично незалежні одне від одного. За характером відно- шень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються на єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні і приєднувальні.

1. Єднальні: і (ă), та (в значенні і), ні...ні, ані... ані, а. Наприклад: Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутав- ся в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі (Рил.); Ні птиці в повітрі, ні коника в траві; Яке було добро, продали, а гроші розкотились... (М. В.).

2. Зіставно-протиставні: а, але, та (в зна- ченні але), а втім, зате, проте, однак та ін. Наприклад: Прийде друга весна і гостю божу Зустріне знову гімн дзвінкий; вестиме ж соловейко пісню гожу, Та воює гіє ти, — другий!.. (О. Пч.); Федько вчився непогано, зате Дмитрикові доводилося допомагати (О. Д.).

3. Розділові: то (то..., то...), не то...не то..., чи (чи..., чи...), або (або..., або...), хоч..., хоч... . На- приклад: То шумів зелений лист, то в вінку мінився зло- том ряст зелений, то золотим дощем лились пісні (Л. У.); Хлопці рвали кедрові горішки або, виїхавши на тундрове плато, збирали червоні брусниці (Багм.).

4. Градаційні: не тільки... а й, не тільки... але й, не лише... а й (але й), не стільки... скільки, не те що (щоб)... але, не так... як. Наприклад: Поруч з обра- зами Шевченка й Лесі Українки образ Франка символі- зує перед світом не тільки індивідуальні риси й можли- вості велетня культури, але й нетлінне єство, красу... й життєздатність українського народу (Павл.); Не те що такий лиман... а, здається, море перемайнула б вона (Гонч.).

303

5. Приєднувальні: ай, та й, ще й, а ще й, та ще й, і навіть, також і. Наприклад: А пані не дає нічого та ще й гнівається (М. В.); Плакали від радості і звору- шення бувалі воїни..., та й Дмитро якось незручно рубом великої долоні провів по очах (Ст.); Обморозитися було дуже просто, особливо обличчя, та й руки (В. Биков).

Примітка. Між супідрядними однорідними реченнями (компо- нентами складнопідрядного) переважно використовуються єднальні спо- лучники і рідше зіставно-протиставні та розділові. Наприклад: Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (Тют.); Таки пам’ятав, як стру- мували майже під ногами хвилі веселі, чисті, а він дивився на них (Н. Бічуя); Чомусь пригадалось, як батько веде мене до школи або мати зустрічає біля воріт.

Підрядні сполучники поєднують частини складно- підрядних речень. Вони виражають з’ясувальні, обставинні та інші відношення залежності підрядного речення від го- ловного чи від іншого підрядного при послідовному підпо- рядкуванні предикативних частин:

1. З’ясувальні: що, як, ніби та ін. Наприклад: Мені здається, ніби вдалині Сивіють не тумани придо- линні, А тіні тих, що впали на війні І вже навік нале- жать Україні (Луц.).

2. Обставинні:

часу: щойно, ледве, тільки, як, як тільки, після того як, відтоді як та ін. Наприклад: Його не бачили лежачим ниць, хіба тоді, як пив з потоку воду (Павл.);

мети: щоб, для того щоб, аби. Наприклад: Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати до- рогу автомашинам (Панч);

умови: якби, коли б, аби, якщо, як, як тільки. Наприк- лад: Яка б з мене була діячка, коли б я не вчилася в Лесі (Сміл.). Якщо моє не в лад, то я з своїм назад (Нар. тв.);

допустовості: хоч, дарма що, незважаючи на те, що, хоч..., але... . Наприклад: Хоч життя і найдорожче для людини, Та все'дно людина в битві і в труді Віддає його за долю Батьківщини... (Заб.);

способу дії: як. Наприклад: Як працюєш, так і маєш (Нар. тв.);

порівняння: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ні- бито, начебто та ін. Наприклад: Громада зібралась у волость і загула, як бджоли у вулику (Н.-Лев.); Тем- нота вужчала, ніби самі гори змикалися над головою (Гонч.);

304

причини: бо, тому що, через те що, завдяки тому що, затим що, оскільки. Наприклад: Виходь у світи, бо дорога відкрита (Шп.);

міри, ступеня: аж, що аж, що й. Наприклад: Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки захиталася (П. М.);

наслідку: так що. Наприклад: / слово в Білоуса знахо- диться разюче, дошкульне, пекуче, так що об’єктам поетової уваги не можна сказати, щоб було спокійно та байдуже (О. В.).

У ролі сполучників можуть виступати самостійні сло- ва — відносні займенники та прислівники займенникового походження.

Відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки можуть стояти в називному відмінку і виконува- ти роль підмета в підрядному реченні, водночас приєдну- ючи підрядне речення до головного: Ніколи не здобуде перемоги той, хто передчасно вважає себе перемож- цем (Дм.).

У непрямих відмінках відносні займенники, що приєдну- ють підрядне речення до головного, виконують роль додатка: Живе поезія у мові, Якої мати вчила нас... (Рил.).

Сполучними словами здатні виступати прислівники, похідні від займенників: де, куди, звідки, коли, відколи, доки, як, чому. У підрядному реченні вони виконують роль обставини: Коли дзвонять черешні В медовому цвіту, Узори нетутешні Із цвіту я плету (Рил.). Де тонко, там і рветься (Нар. тв.).