СУЧАСНА

УКРАЇНСЬКА

ЛІТЕРАТУРНА

МОВА

За редакцією М. Я. П л ю щ

7-ме видання,стереотипне

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів

Київ

•Вища школа•

2009

УДК 811.161.2(075.8) ББК 81.2(4Укр)-923 С 91

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (рішення колегії від 29 вересня 1999 р. № 10/2-18)

Автори: М. Я. Плющ — «Вступ», «Морфемна структура слова», «Словотвір», «Граматика» («Морфологія», «Частини мови», «Словосполучення»); С. П. Бевзенко — «Складне речення»; Н. Я. Грипас — «Графіка і орфографія», «Лексикологія», «Фра- зеологія», «Лексикографія», «Пунктуація»; Г. О. Козачук — «Просте ускладнене речення»; О. І. Леута — «Речення», «Просте речення»; В. В. Лобода — «Фонетика і фонологія», «Орфоепія».

Рецензент: доктор філологічних наук професор К. Г. Горо- денська (Інститут української мови НАН України).

Редактор Н. А. Симоненко

© М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас, Г. О. Козачук, О. І. Леута, В. В. Лобода, 1994

© М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас, Г. О. Козачук, О. І. Леута, В. В. Лобода,

ISBN 978-966-642-429-Х 2000, із змінами

ВСТУП

§ 1. Зміст і завдання курсу

Курс сучасної української літературної мови тісно пов’я- заний з професійною підготовкою в Україні вчителя укра- їнської мови і літератури та іноземних мов, учителя початко- вої школи та вихователя дошкільних закладів, учителя допо- міжної школи та будь-якого спеціаліста-гуманітарія.

Завдання цього курсу — дати основні відомості про фоне- тичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучас- ної української літературної мови, допомогти студентам опа- нувати її літературні норми.

Поняття «сучасна українська літературна мова» слід розу- міти як унормовану літературну форму загальнонародної ук- раїнської мови від часів І. П. Котляревського, Т. Г. Шевчен- ка і до нашого часу. Лінгвістичну основу цього курсу ста- новлять теоретичні питання української мови на сучасному етапі її розвитку.

Курс складається з таких розділів: 1) фонетика і фоноло- гія, орфоепія (вчення про звукову систему мови); 2) графіка і орфографія (вчення про передачу звуків на письмі та прави- ла написання слів і частин їх); 3) лексикологія і фразеологія (вчення про словниковий склад і фразеологічні одиниці мови); 4) морфеміка і словотвір (учення про будову і способи тво- рення слів); 5) граматика — морфологія і синтаксис (учення про частини мови, форми слів і словозміну, про будову сло- восполучення і речення); 6) пунктуація (вчення про систему розділових знаків, їх типи та правила вживання, які розгляда- ються побіжно й у зв’язку з вивченням формально-синтак- сичної структури простого і складного речення).

§ 2. Українська мова — національна мова українського народу

Українська мова є національною мовою багатомільйонно- го українського народу. Вона належить до високорозвине- них мов із давніми писемними традиціями.

3Переважна більшість українців проживає в Україні. Крім того, українською мовою розмовляють українці в Молдові, Казахстані, Киргизстані, в Росії (Воронезькій, Ростовській областях, Краснодарському і Ставропольському краях, По- волжі, на Алтаї, Далекому Сході), у Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Сербії, Хорватії, Канаді, США, Бразилії, Австралії та інших країнах.

Українська мова входить до групи слов’янських мов (індо- європейської сім’ї), яку складають три підгрупи: східно- слов’янська (українська, російська, білоруська мови), півден- нослов’янська (болгарська, македонська, сербська, хорват- ська, словенська мови) і західнослов’янська (польська, че- ська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови). Спорідненість їх виявляється в лексиці й граматичних сис- темах, у способах словотворення та звукових співвідношен- нях слів і морфем.

Найближче споріднена українська мова з російською і біло- руською, з якими утворює східнослов’янську підгрупу сло- в’янських мов. У цих мовах багато спільного у фонетичній і граматичній будові, зокрема у формах словозміни, в будові словосполучень і речень. Багато спільного і в словниковому складі: досить порівняти звучання загальновживаних слів:

українські: мати, сестра, ячмінь, берегти, учитися, осінній, один, ніде, учора, хтось, же (ж);

російські: мать, сестра, ячмень, беречь, учиться, осен- ний, один, нигде, вчера, кто-то, же {ж);

білоруські: маці, сястра, ячмень, берегчы, вучыцца, асенні, адзін, нідзе, учора, хтосьці (хтось), жа (ж).