9.3. Оцінка вартості машин та обладнання

Особливості оцінки вартості машин та обладнання, що являють собою рухоме майно, визначаються за такими умовами:

• кількість об’єктів оцінки на підприємстві може досягати десятки тисяч видів машин і обладнання, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками;

• в сфері оцінки вартості машин та обладнання немає узагальнюючих техніко-економічних показників, що широко використовуються на практиці та полегшують процес оцінювання;

• в сфері оцінки вартості машин та обладнання є актуальною проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного та економічного старіння засобів праці, а також пов’язаного з цим їх знецінення;

• оцінку вартості машин та обладнання ускладнює наявність на підприємстві імпортного обладнання у складі машинного парку, яке необхідно порівнювати з вітчизняними зразками.

Машини та обладнання являють собою рухоме майно, а їх специфічні риси визначаються характеристиками, що наведені на рис. 9.1.

М ашини та обладнання визначають технічну та технологічну базу потенціалу підприємства в умовах ринкової економіки

Т ермін «машини та обладнання» має широке значення і не обмежується типовою класифікацією основних фондів, яка використовується системами бухгалтерського обліку та статистики

Я к об’єкт оцінки, машини та обладнання є рухомим майном, можуть бути пересунуті без завдання фізичної шкоди об’єктам нерухомості та об’єктам рухомості на підприємстві

С пецифічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за типами, марками, моделями, технічними характеристиками, конструкторськими рішеннями та функціональним призначенням

Машини та обладнання є об’єктами оцінки вартості майна на підприємстві, представлені комплексами технологічних машин та допоміжних пристроїв, об’єднаних в єдину систему або технологію виробництва кінцевої продукції

Рис. 9.1.Характеристика специфічних рис машин та обладнання

Специфічною рисою машин та обладнання є їхня різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, моделями, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями. Тому, приступаючи до оцінки, слід визначитися з первинним об’єктом оцінки [8,c.141].

Інвентарний об’єкт - це закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями, що належать до нього. Інвентарні об’єкти класифікуються за такими видами:

- передавальні пристрої – це самостійні пристрої, які не є складовою будинку чи споруди;

- силові машини та обладнання  - це силові машини з фундаментом та всіма пристосуваннями, приборами та обмежувальними загорожами;

- робочі машини та виробниче обладнання  - це верстати чи апарати, включаючи всі пристосування, приладдя, прибори та обмежувальні загорожі до них, а також фундамент, на якому змонтовані об’єкти;

- транспортні засоби – це об’єкти транспортних засобів з усіма пристосуваннями;

- інструменти та інвентар  - це предмети, які мають самостійне значення і не є частиною будь-якого інвентарного об’єкта.

Цілі оцінки вартості машин та обладнання, що зумовлюють необхідність її проведення, визначаються на базі Національних стандартів оцінки за такими напрямами:

1. Оцінка та вартісний аналіз потенціалу підприємства.  

2. Оформлення застави під певну частину рухомого майна.

3. Страхування машин та обладнання як майна підприємства.

4. Передача машин та обладнання в оренду, лізинг.

5. Визначення бази оподаткування.

6. Визначення інвестиційної вартості машин та обладнання.

7. Оцінка вартості машин та обладнання, що імпортується.

8. Оформлення майна , як внеску до статутного фонду.

9. Банкрутство підприємства.

10. Ліквідація та утилізація машин та обладнання.

11.  Примусова конфіскація.

12. Оцінка для цілей розподілу майна.

13.  Продаж зайвих для виробництва машин та обладнання.

Ідентифікація, технічна характеристика машин та обладнання виконується в такий послідовності:

1. Розробляється техніко-економічна характеристика та зовнішній огляд машин та обладнання, що дають змогу визначити загальний фізичний стан об’єкта оцінки, експлуатаційну готовність, надійність, безпечність роботи.

2. Визначається якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, залежать від повноти необхідної інформації.

3. Визначаються зовнішні та внутрішні джерела інформації:

- зовнішні: номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, що необхідні для ідентифікації та технічної характеристики машин та обладнання;

- внутрішні: інвентарні картки, технічні паспорти, стандарти та технічні умови, документи бухгалтерського обліку.

Методи оцінки машин та обладнання, що використовуються в оціночній діяльності представлені в таблиці 9.1.

Таблиця 9.1.

Методи оцінки машин та обладнання

Витратний підхід	Порівняльний підхід	Дохідний підхід
Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкта Метод індексів та аналізу Метод по елементного розрахунку витрат Метод визначення собівартості за нормативами Метод угруповань	Метод прямого порівняння Метод статистичного моделювання Метод розрахунку за питомими ціновими показниками Метод проценту відновленої вартості	Метод дисконтування чистих доходів і прямої капіталізації доходів Метод рівновеликого аналога

Якщо вартість машин та обладнання знизилася внаслідок втрати конкурентоспроможності на ринку, падіння ринкового попиту порівняно з аналогами, то це визначає їх техніко-економічне старіння.

Втрату корисних якостей машин та обладнання, що спричинені природними явищами, або знос їх конструктивних елементів під час експлуатації під впливом зовнішніх негативних факторів визначає матеріальний знос машин та обладнання.

Види старіння машин та обладнання визначаються за такими напрямами:

• технологічного старіння, що є наслідком науково-технічного прогресу та виявляється у знеціненні машин та обладнання порівняно з новими аналогами;

• функціонального старіння, що є знеціненням машин та обладнання в результаті невідповідності її параметрів і характеристик техніко-економічному рівню, який забезпечує потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність машин та обладнання;

• економічного старіння, що є знеціненням машин та обладнання та зумовлене впливом зовнішніх факторів;

• техніко-економічного старіння, що визначає сукупний знос, або суму втрати вартості машинами та обладнанням під впливом усіх видів старіння.