Розділ 9. Оцінка цілісного майнового комплексу
9.1.Методичні підходи до оцінки цілісного майнового комплексу
Цілісний майновий комплекс створюють підприємства чи комплекс виробничих підрозділів, які за своїм певним призначенням беруть участь у виробничо-господарський діяльності з випуску продукції. В цілісний майновий комплекс підприємства включаються структурні підрозділи, що можуть бути виділені в самостійні об'єкти з подальшим складанням бухгалтерського балансу і можуть бути зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності.
Підприємство – це цілісний майновий комплекс, що використовується для виконання підприємницької діяльності. Підприємство володіє майном, що визначається нерухомими, рухомими речами та нематеріальними об’єктами: земельні ділянки, будівлі, споруди, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, право на торгову марку та інші права. Підприємство як цілісний майновий комплекс є нерухомістю [ 1, с.71].
Нерухоме майно (нерухомість) – це земельні ділянки, а також об’єкти, що розташовані на земельних ділянках. Їх переміщення неможливо без їх знецінення та зміни призначення. Режим нерухомої речі може бути поширеним законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти тощо. Рухоме майно - це речі, які можливо повільно переміщувати у просторі [ 1, с.76].
Нематеріальні речі – це об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності, що створюють громадянські права і обов’язки, в тому числі особова майнова власність. Конституцією України визначено, що життя і здоров’я людини, його честь і достоїнство, недоторканність и безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Важлива роль в складі нематеріальних об’єктів належить інформації та технологіям її використання.
Регулювання оцінки цілісного майнового комплексу виконується на основі таких нормативних документів:
Методика оцінки майна»;
Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;
Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна»;
Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»;
Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»;
Міжнародні стандарти оцінки.
Оцінка цілісного майнового комплексу за правилами Національного стандарту №3 виконується на основі таких процедур:
1) виконується аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;
2) аналізується ринок продукції та поточна частка ринку продукції цілісного майнового комплексу, перспективи діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;
3) аналізується ринок сировини і матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;
4) аналізуються правові засади провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення, наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;
5) аналізуються економічні результати виробничо-господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, а також його майновий та фінансовий стан на дату оцінки та за період, що передує цій даті;
6) прогнозуються економічні результати виробничо-господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється і потреби підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.
Отримані висновки аналізу за правилами Національного стандарту покладають в основу припущень, що використовуються під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу.
Для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються витратний (майновий), дохідний і порівняльний (ринковий) методичні підходи. Особливості використання методичних підходів до оцінки цілісного майнового комплексу визначені в Національному стандарті № 3 [5].
Витратний (майновий) підхід використовується для визначення вартості цілісного майнового комплексу у випадку його ліквідації за рішенням власника або суду у порядку встановленому чинним законодавством. Основним методом витратного підходу є метод накопичення активів.
Метод накопичення активів передбачає, що ринкова вартість активів підприємства визначається за відрахуванням зобов’язань.
Дохідний підхід використовується для урахування позитивних результатів на момент оцінки поточного фінансового стану підприємства та прогнозних показників його виробничо-господарської діяльності. Основними методами дохідного підходу є метод дисконтування грошового потоку (непряма капіталізація) и пряма капіталізація.
Метод дисконтування грошового потоку дає точний прогноз майбутніх доходів за кожний рік обґрунтованого прогнозного періоду, який є обмеженим в часі.
Пряма капіталізація забезпечує вибір моделі доходу, зокрема чистого грошового потоку за період часу та визначення ставки капіталізації.
Порівняльний (ринковий) підхід використовується за умовами, коли угоди купівлі-продажу об’єктів-аналогів вже були проведені на ринку. Основними методами порівняльного підходу є метод ринку капіталу та метод ринкових угод.
Метод ринку капіталу визначає ринкову капіталізацію цілісного майнового комплексу, що представлена як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства на загальну кількість таких акцій.
Метод ринкових угод ґрунтується на припущенні, що ринкова вартість об'єкта оцінки визначається як результат фінансово-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється та оцінка відповідних мультиплікаторів. Величина мультиплікатора за методом ринкових угод визначається як середня арифметична величина відношення продажної ціни аналога оцінки до кількісного значення обраного показника.