Загальна характеристика експерименту

Експеримент – спільна діяльність досліджуваного і експериментатора, організовується експериментатором і направлена на вивчення особистості досліджуваного.

Експерименти проводяться для перевірки гіпотез про наявність причинно-наслідкового зв'язку між двома явищами. Гіпотези типу: «Якщо змінити А, то і В зміниться»

Експеримент – це єдиний активний метод дослідження, оскільки він передбачає організацію впливу на досліджуваного. Вплив організовується експериментатором.

Решта всіх методів дослідження вивчає реальність, таку як вона є.

У експерименті реальність створює сам психолог, залежно від своїх цілей.

У будь-якому експерименті мінімум 2-а етапи:

1. Експериментальна дія, його організовує експериментатор різними методами:

   1. фізичний вплив (шум, температура);

   2. хімічний вплив;

   3. психологічний вплив (бесіда, тренінг, гіпноз);

   4. соціально-психологічний вплив (навколо досліджуваного розігрується експеримент).

2. Вимірювання результатів дії. Для вимірювання використовують будь-які методи – тести, бесіду, спостереження

Головна вимога до експерименту – це відтворюваність його результатів будь-яким експериментатором.

Проведення експерименту за допомогою схеми наукового дослідження

1. Постановка проблеми.

2. Висунення гіпотези.

3. Робота з літературою.

4. Підбір методик для проведення дослідження.

5. Вибір об'єкту (люди, тварини і ін.).

6. Проведення дослідження.

7. Обробка результатів дослідження (часто за допомогою методів математичної статистики).

8. Підтвердження або не підтвердження висунутої гіпотези.

1. якщо гіпотеза підтверджена – дослідження закінчується і робляться висновки;

2. якщо гіпотеза не підтверджена, то висувається нова гіпотеза і дослідження проводиться наново, до тих пір, поки чергова гіпотеза не буде підтверджена.

Класифікація форм наукового дослідження

1. За методами:

   1. теоретичні – аналіз літератури, уявні дослідження;

   2. емпіричні – використовуються методи які дозволяють взаємодіяти з реальними досліджуваними (тести, спостереження, бесіда).

2. За практичним застосуванням результатів:

   1. фундаментальні – направлені на отримання знань про світ незалежно від їх практичного застосування (вивчення природи, інтелекту);

   2. прикладні – направлені на вирішення практичних завдань (розробка методів підвищення успішності молодших школярів).

3. За цілями:

   1. пошукові дослідження – мета – отримання нових фактів в ситуації, коли заздалегідь не відомо, взагалі в цій області є якісь факти чи ні (Колумб відкрив Америку);

   2. уточнюючі дослідження – мета – уточнення раніше отриманих фактів;

   3. відтворююче дослідження – мета – підтвердити раніше отримані факти;

   4. критичне дослідження – мета – спростувати раніше отримані знання.

Наукова проблема. Визначення і характеристика

Наукова проблема – це питання яке дослідник ставить перед природою, але відповідь на яке шукатиме сам. І одночасно це напрям пошуку відповідей на питання. Причиною виникнення наукових проблем є недостатність знань у дослідника. Наукова проблема виникає в той момент, коли дослідник стикається з незнанням чого-небудь. Бувають приватні і загальні наукові проблеми.

Формулювання наукової проблеми здійснюється в 3-и етапи:

1. З'ясування браку знань (коли дослідник стикається з тим, що він не знає).

2. Формулювання наукової проблеми на буденній мові (у такому формулюванні наукова проблема – не вирішувана).

3. Формулювання наукової проблеми в термінах конкретної науки, в рамках якої передбачається шукати відповідь на неї.