133.Види федерацій.

Федерації поділяються на договірні і недоговірні

Договірні федерації створюються на основі союзу, об’єднання чи вступу в союз державних утворень чи політичних одиниць, які мають фактичні, але не юридичні ознаки державності. Наприклад ФРН, Швейцарія, Австрія.

Недоговірні федерації мають місце у випадках, коли центральна влада надає значної самостійності адміністративно територіальним одиницям і вони перетворюються в суб’єктів федерації. Такі суб’єкти не мають власних конституцій, їх межі можуть змінюватися актами центральної влади, при цьому думка суб’єктів вислуховується, але має лише консультативний характер.

134.Принципи утворення федерацій.

Федерації утворюються, як правило, за територіальним принципом, або за національним, або з урахуванням обох принципів.Відомо що федерації, побудовані на територіальному принципі, є більш міцними (США, Мексика, Бразилія), аніж ті, в основу яких покладений національний принцип, де зберігається потенційна загроза розпаду саме тому, що національний чинник, який при побудові федерації вимагає врахування показників розселення національних етнічних груп, виконує підпорядковану роль або фактично взагалі ігнорується (приклади колишніх СРСР, ЧССР, СФРЮ).

135.Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб'єктами.

В основі розподілу компетенції між центром і суб’єктами федерації лежить співвідношення 4-ьох елементів: 1) виключної компетенції федерації; 2) виключної компетенції суб’єктів; 3) спільної компетенції федерації і її суб’єктів; 4) повноваження, не охоплені жодним з перелічених елементів.

Можна виділити такі основні варіанти розподілу компетенції:

1. Конституція встановлюється виключною компетенцією федерації, а всі інші питання вирішують її суб’єкти, або може бути встановлювати, які питання суб’єкти федерації не можуть вирішувати (19 пунктів перераховано в Конституції Ефіопії 1994 року).

2. Встановлюється виключна компетенція суб’єктів федерації, в яку фед. органи не можуть втручатися (конституція США, Швейцарії).

3. Конституція встановлює дві сфери компетенції федерації та її суб’єктів (Аргентина, Канада).

4. Вказується компетенція федерації, її суб’єктів і спільна компетенція (конституція Індії, 1949 року).

5. Конституція дає перелік тільки федеральної і спільної компетенції., виключної компетенції суб’єктів не існує. (Нігерія).

136.Конфедерація як специфічна форма правління.

Конфедерація – це постійний союз держав, об’єднаних певною метою чи ціллю.

Це може бути військовий., митний, економічний союз.

Конфедерація може мати свій парламент, главу конфедерації, уряд, але акти заг. органів не діють на територіях держав членів, ці акти вступають в силу тільки після їх ратифікації відповідно органами держав-членів, які можуть їх і відхилити.

Вважається, що в сучасних умовах конфедерацій немає, окремі елементи має британська співдружність, оскільки главою держави вважається британський монарх, представлений генерал-губернатором на місцях (Канада, Ямайка, Австралія), хоча в інших країнах є свої президенти (Індія, Кенія). Подібні елементи притаманні європейському союзу, в якого є свій Європарламент, який обирається безпосередньо громадянами держав-членів.