85. Назвіть способи укладення шлюбу

Існувало три способи укладення шлюбу:

• урочистий релігійний ритуал за участю жерців і 7 свідків, супроводжуваний жертвопринесенням (в найдавніше час). Такий спосіб укладання шлюбу був привілеєм патриціїв і називався "конферраціей"

• уявна покупка чоловіком своєї майбутньої дружини у її батька за правилами, встановленими для придбання цінних речей ("манципація нареченої"). Цей спосіб укладання шлюбу вважається плебейським. Даний спосіб називається "коемпція" і в I в. н.е. перетворюється на фікцію і потім зникає;

• шлюб "sine manu", тобто без влади чоловіка, полягав без всяких формальностей. Даний вид шлюбу розвинувся з давньої форми укладання шлюбу під назвою узус. Він полягав у застосуванні до області шлюбних відносин строку давності.

З розвитком права йшов процес відмирання або послаблення ролі старих форм укладення шлюбу. Паралельно йому відбувалося затвердження неформального скоєння шлюбу шляхом простого угоди, за яким повинен був, однак, необхідно слідувати deductio feminae in domum nuptias [4].

86. Яким було становище дружини в давній римській сім’ї?

Шлюб це союз чоловіка і жінки, спільність всього життя, єднання божественного і людського права». Між тим в усі часи рабовласницької держави дружина, жінка ніколи не займала рівного з чоловіком, мужем становища. Вона завжди знаходилася в залежності від батька, чоловіка, брата, опікуна тощо.

У ранній період римської історії правильний (законний) римський шлюб називався cum manu (шлюб з чоловічою владою). За цим шлюбом жінка потрапляла в повну залежність від чоловіка чи домовладики, якщо чоловік сам знаходився під владою батька. Вона була на становищі дочки у батьків свого чоловіка, втрачала родинні зв'язки зі своїми батьками і родичами. Влада чоловіка в цьому шлюбі була безмежна.

Найбільш поширеною і простою формою укладання шлюбу був usus, тобто шлюб внаслідок безпосереднього проживання жінки у домі чоловіка протягом року. Але вже Закони XII таблиць допускали можливість укладання шлюбу, за яким дружина не підпадала під повну владу чоловіка. Жінка мала право перешкодити встановленню влади чоловіка, покидаючи дім чоловіка на три доби підряд (usurpatio trinocti), цим самим перериваючи перебіг давності володіння.

Поступово на зміну шлюбу xum manu приходять новий шлюб без влади чоловіка sine manui, і вже в класичний період римського права він остаточно витісняє шлюб з чоловічою владою. При шлюбі без чоловічої влади дружина виходить з-під необмеженої влади свого чоловіка. Вона або зберігала за собою статус особи свого права, або продовжувала перебувати під владою свого батька. Чоловік за умов шлюбу sine many не мав влади над жінкою, яка зберігала свою особисту і майнову незалежність.

87. Коротко охарактеризуйте usus як спосіб укладення шлюбу в Римі.

При шлюбі у формі usus («за звичкою, давності»), жінка, яка прожила невідлучно в будинку свого фактичного чоловіка один рік, признавалася його законною дружиною, що перебувала в його manus. При цьому важливе значення мало саме вираження наміру стати чоловіком і дружиною, інакше таке спільне проживання вважалося конкубінатом. Така форма укладення шлюбу була особливо популярна у римлянок, тому що жінка дуже просто і законно могла звільнитися від панування свого чоловіка: їй варто було провести три ночі в році поза домом. Шлюб в такій формі рідко укладався вже Цицерона, та законами Августа був формально скасований.

88. Сім’я — це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об’єднання осіб, пов’язаних спільним побутом, взаємною допомогою та моральною відповідальністю.

В стародавньому Римі існувало два види сім’ї (споріднення):

Агнатське споріднення. Суть такої сім’ї полягала в тому, що всі її члени підпорядковувалися владі єдиного домовладики, який називався особою свого права. Всі підпорядковані йому родичі називалися агнатами. Кровний зв’язок не мав тоді жодного значення. Тому, якщо дівчина виходила заміж, вона переходила до іншої сім’ї і ставала персоною чужого права щодо нового домовладики. Таким чином, за правовим статусом вона прирівнювалася до братів та сестер свого чоловіка.

Що стосується попередньої сім’ї, то з нею вона втрачала всілякі юридичні зв’язки і не могла бути навіть спадкоємницею своїх кровних батьків. Агнатське споріднення зберігалося і після смерті домовладики.

Агнати могли бути пов’язані між собою і кровними зв’язками, але юридичне значення мало лише підпорядкування одному певному домовладиці. Причому агнатське споріднення визначалося тільки по чоловічий лінії, оскільки йшлося про підпорядкування батьку сімейства.

Звичайно такий стан речей не міг тривати довго. З розвитком суспільства виникає новий вид сім’ї — сім’ї, що базувалася на когнатському спорідненні.

Когнатська сім’я базувалася на кровному спорідненні. Якийсь час ці два види сім’ї існували паралельно, що вносило велику плутанину у сімейні правовідносини, але згодом когнатське споріднення витіснило агнатське.