§ 53. Означено-особові речення

Всі двоскладні речення належать до означено-особових, бо

діюча особа (підмет) у них виражена окремим словом (чи

словосполученням) і розкрита з граничною ясністю. Але означено-

особові речення бувають і односкладні.

Односкладним означено-особовим реченням

називається таке речення, в якому головним членом є дієслово

першої або другої особи, що одночасно виступає і виразником

дії чи стану і — потенціально — виразником тієї чи іншої

діючої особи, наприклад: 1. Розплющую очі і раптом бачу у

вікнах глибоке небо і віти берез (Коц.). 2. Оживляєм гори, води.

вибудовуєм заводи (Т.). 3. Для радості життя, для щастя

Батьківщини твори, завжди твори! (С).

У наведених реченнях немає словесно вираженого суб'єкта

дії (я, ми, ти, ви), але підстановка особи можлива як у думці,

так і в мові, тобто наявність суб'єкта дії відчувається в

особовій синтетичній формі дієслова — головного члена,

підкачується її особовою флексією -ю, -у, -єм і т. д.1 (див. наведені

приклади).

Односкладні означено-особові речення вживаються:

4) В діалогічній мові, де й без підмета-займенника

зрозуміло, до якої особи відноситься дія, виражена особовим

дієсловом — до говорящего чи до співрозмовника, і де, крім того,

часто усунення особи можна пояснити тим, що її згадувано в

попередніх реченнях, наприклад:

Савка. / довго думаєш тут сидіти?

Тиміш. Посиджу ще (одступає).

С а в к а. То куди ж тікаєш?

Тиміш. Кажіть, звідсіля почую (Вас).

2) В поетичній, зокрема афектній, патетично-урочистій

(схвильованій) Мові. У таких реченнях відсутність підмета,

вираженого займенником, диктується, з одного боку, вимогами

ритмомелодики, з другого — потребою надати вислову

більшої напруженості, наприклад: За всіх скажу, за всіх пере-

болію... Глибинами не етану, не змілію, верхів*ями розкриле-

но росту (Т.).

Головний член односкладних означено-особових речень

буває виражений:

а) дієсловом першої особи однини і множини теперішнього

або майбутнього часу (найчастіше в розповідних реченнях),

наприклад: 1. Яворів насаджу біля дому та черешень — хай

шумлять у цвіту (Шпорта). 2. Задуваємо домни, сієм хліб

на роздоллі, своє щастя несем на плечі (Шпорта);

б) дієсловом другої особи однини теперішнього або май-

1 Проф. Є. М. Галкіна-Федорук такі речення називає реченнями

з нульовим підметом («Русский язык в школе», № 2, 1947, стор. 6—8).

103

бутнього часу (найчастіше в питальних реченнях), наприклад:

1. Бачиш ліс на горизонті? 2. Може, на зорі літатимеш

сині? (Пригара). Також у реченнях, до складу яких входить

звертання: Брате мій, пам'ятаєш дні весни на світанні

волі? (Т.).

Дієслова минулого часу або умовного способу головним членом означено-

особового речення не виступають, бо відсутність особових закінчень у цих

формах дієслів робить конче потрібним уживання підмета. Підмет може бути

відсутній тільки тоді, коли сама дія або контекст показують, хто є суб'єктом

дії, вираженої дієсловом-присудком минулого часу або умовного способу.

В таких випадках речення є неповним, наприклад: Уверх по Дунаю поспішно

відпливали кораблі, навантажені державним добром. Пливли проти течії по

темному важкому Дунаю, як по хмарі (Гонч.);

в) дієсловом наказового способу другої особи однини та

множини (в спонукальних реченнях), особливо, коли до їх

складу входить звертання, наприклад: 1. Вдар словом так,

щоб аж дзвеніло міддю (Т.). 2. Славте мову цю чудову на

оновленій землі! (Т.). 3. Живи, Україно, наш зоряний

сад! (С);

г) дієсловом наказового способу першої особи множини.

Як правило, такі речення не мають займенника ми, тобто

бувають односкладними. Вживаються вони в закликах, в

політичній ліриці; в складі їх часто бувають звертання, наприклад'.

1. Згуртовані станьмо на цілій планеті (Шпорта). 2.

Комсомольці, в безкласове прокладаймо мости! (Т.). Також

дієсловом дійсного способу майбутнього простого часу, вжитим у

значенні наказового способу, .наприклад: Зведем заводи,

плав річок загатим, здобудемо мільйони тонн руди!

(Шпорта). Такі означено-особові речення досить поширені в

діловому стилі мови (в офіціальних виробничих зобов'язаннях),

наприклад: Здамо у жовтні 70 000 квадратних метрів жител!

(З газ.).

Односкладні означено-особові речення не слід змішувати з

односкладними узагальнено-особовими реченнями, в яких

головний член теж може бути виражений дієсловом дійсного

способу першої особи однини або# множини; наприклад,

узагальнено-особовими є речення: ...їду-їду—нема сліду (Н. тв.).

Здобудемо освіту, побачим більше світу (Н. тв.). Вони

вживаються в народній творчості. Не маючи прямого стосунку до

даної конкретної особи, вони набувають узагальненого

значення: дія тут стосується до багатьох осіб. (Про це див. ще § 52,

«Узагальнено-особові речення»).

Односкладні означено-особові речення слід вважати

повними, бо, як було зазначено раніше, діюча особа (підмет) у них

підказується самою особовою формою дієслова — головного

члена. Неповним воно буває тоді, коли із змісту самого

речення або з даної обстановки чи ситуації ми можемо встановити

відсутнє в ньому дієслово в особовій формі. Наприклад: Ми-

104

коло! Після відпочинку — за книжку, за уроки! (відсутнє

берись!), «Ну ще!» — Дем'ян благає знов (Гл.) (відсутнє

їж).

2.2. Неозначено-особовими називають такі односкладні речення, в яких дійова особа мислиться неозначено, а головний член виражений дієсловом 3-ої особи множини теперішнього або майбутнього часу або формою множини минулого (давноминулого) часу дійсного способу: Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О.Гончар).

Неозначено-особові речення можуть виражати: 1) дію особи, що не відома мовцеві і не суттєва на даний момент для мовця: За літо школу відремонтували, завезли новенькі парти, від яких іде якийсь надзвичайний запах і наповнює всю школу (О.Донченко); 2) дію особи, яка відома для мовця, але він не називає її в силу певних причин: Кажуть про вимогливість, повідомляють про знову нові закони, що постійно приймаються, а все залишається на тих самих місцях (З газ.); 3) дію особи, яка не може бути точно названою мовцем: Дивись, а то там на ярмарку все вкрадуть (О.Ковінська); 4) дію, витворювану самим мовцем, але при цьому мовець не вважає необхідним наголошувати на джерелі такої дії: Знай, брате мій, що тебе завжди чекають, сподіваються і мріють про зустріч з тобою (М.Лазорський). Інколи такі речення кваліфікують як означено-особові на тій підставі, що форму 2-ої особи в них можна замінити формою 1-ої особи: Пиши, як тобі кажуть // Пиши, як тобі кажу. Синонімічність таких конструкцій не означає їх тотожності: форма неозначено-особових речень зручна для маскування дійової особи, а неозначеність (хоча б і в невеликій мірі) - семантична властивість неозначено-особових речень. Крім того, формальні ознаки (форма 3-ої особи множини) також свідчить на користь визнання таких речень неозначено-особовими; 5) дію, що витворюється конкретною особою, яка не називається з метою її неозначеності: Мені наказували, забороняли, ставили проблеми, але ніхто не запропонував навіть присісти (Гр.Тютюнник).