Тема 4. Ризик та ціна капіталу.

1. Ціноутворення на фінансовому ринку.

2. Види і функції цін.

3. Зміна вартості грошей у часі.

4. Оцінювання вартості капіталу.

Контрольні питання

1. Ціна як мірило вартості товару.

2. Завдання ціноутворення на фінансовому ринку.

3. Фактори впливу на рівень цін на фінансовому ринку.

4. Види цін на фінансовому ринку.

5. Функції ціни на фінансовому ринку.

6. Методи ціноутворення, які використовують на фінансовому ринку.

7. Які методичні підходи використовують при формуванні ціни на фінансові активи?

8. Що таке вартість капіталу?

9. Що таке теперішня та майбутня вартість грошей?

10. Економічна сутність нарощування і дисконтування.

11. Простий і складний відсоток.

12. Як визначається вартість позикового капіталу?

13. Як визначається вартість власного капіталу?

Тести

1. Відносні ціни:

а) виражають вартість товару в абсолютній кількості грошових знаків;

б) виражають вартість товару через вартість іншого товару;

в) це ціни, які представлені на ринку, незалежно від того, визначаються вони попитом і пропозицією чи встановлюються урядом.

2. Завданням ціноутворення на фінансовому ринку є:

а) відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

б) реалізація конкретних цілей ціноутворення;

в) врахування дії сукупності різноманітних факторів;

г) усе вищезазначене;

д) правильна відповідь у пункті а).

3. До специфічних факторів ціноутворення на фінансовому ринку належать:

а) інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку;

б) тип, вид цінного паперу і термін його обігу;

в) рейтинг та ділова репутація емітента;

г) усе вищезазначене;

д) правильна відповідь у пункті а).

4. Аналітичний метод ціноутворення на фінансовому ринку:

а) передбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон'юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу;

б) ґрунтується на використанні аргументованих висновків експертів (спеціалістів у цій галузі) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента або ціну певної фондової операції;

в) базований на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії, варіації, застосуванні кореляційного та регресивного аналізу;

г) усе вищезазначене.

5. Капіталізацією відсотків називається:

а) процес нарощування за складними відсотками;

б) приєднання нарахованих відсотків до суми початкового вкладення;

в) перерахунок витрат та вигід для кожного розрахункового періоду з використанням ставки дисконту.

6. Вартістю капіталу називається:

а) загальна сума витрат кредитора, пов'язана з наданням кредиту;

б) загальна сума витрат позичальника;

в) загальна сума витрат позичальника, пов'язана з його фінансовою діяльністю;

г) загальна сума коштів, що треба сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу.

7. Вартість капіталу залежить від таких чинників:

а) рівня дохідності інших інвестицій;

б) рівня ризику інвестування;

в) джерела фінансування;

г) усього вищезазначеного;

д) правильна відповідь у пункті б.

8. Бета-коефіцієнт використовують у:

а) ціновій моделі капітальних активів;

б) моделі прогнозованого потоку дивідендів;

в) моделі прибутку на акцію.

9. Фінансові ризики належать до:

а) чистих ризиків;

б) спекулятивних ризиків;

в) майнових ризиків;

г) політичних ризиків.

10. Найпоширенішим способом зниження фінансового ризику є:

а) диверсифікація;

б) страхування;

в) лімітування;

г) придбання додаткової інформації про вибір та результати.

11. Хеджування — це:

а) прийняття ризику на себе;

б) переуступка ризику;

в) усунення ризику;

г) ігнорування ризику.

12. Інвестиційний ризик — це:

а) ймовірність того, що проект не буде реалізовано;

б) ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат у ситуації невизначеності умов інвестування;

в) міра очікуваного рівня дохідності інвестиційного проекту;

г) правильними є відповіді в пунктах а) і б).

13. «Довгий» хедж передбачає:

а) придбання ф'ючерсного контракту для захисту від можливого підвищення цін;

б) продаж ф'ючерсного контракту для захисту від можливого зниження цін;

в) укладання контракту на продаж (покупку) і водночас здійснення ф'ючерсної угоди протилежного характеру;

г) усі відповіді правильні.

14. Для кількісної оцінки ризику використовують показник:

а) чиста теперішня вартість проекту;

б) коефіцієнт вигід/витрат;

в) внутрішня норма рентабельності;

г) середньоквадратичне відхилення.

15. Оцінюваний варіант вкладення у фінансові активи з рівнем допустимого ризику повинен бути відхилений, якщо ймовірність втрати прибутку становитиме:

а) 0,0001;

б) 0,1;

в) 0,01;

г) 0,001.