Державний історико-культурний заповідник «Більськ»

38600, Полтавська обл., селище Котельва,

вул.Чапаєва,21тел.(8-250- 9-22-04)

На території Полтавської області знаходиться один із найвизначніших археологічних об’єктів культурної спадщини України – Більське городище скіфської доби VІІ – ІІІ ст. до н.е.

У 2006 році виповнилося 100 років від початку археологічних розкопок на унікальній пам’ятці. Широка відомість Більського городища як значного економічного, політичного і культурного центру скіфської доби стала приводом до створення на його території історико-культурного заповідника „Більськ”. Сесію Полтавської обласної ради затверджена програма створення та розбудови історико-культурного заповідника, використання пам’яток найдавнішої культурної спадщини Більської округи.

У межах заповідника добре збереглися не тільки фортифікаційні споруди, значні групи курганів скіфської доби, а й давньоруські городища, майдани, рештки промислових виробництв. Тут же розташовано чимало природних об’єктів з рідкісними рослинним світом та історичними ландшафтами. Серед них Ковпаківський дендропарк, Барвінкова гора, дуб Г.Сковороди, гідрологічні пам’ятки – Більське джерело та Більське городище.

ЗАКАЗНИКИ ПОЛТАВЩИНИ

Артополот (гідрологічний заказник)

Розташування: Лохвицькому районі Полтавської області між селами Піски (Лохвицький район), Пісочки та Гаївщина, охоплюючи долини річки Сули та її лівої притоки – річки Артополот

Найближче місто: Лохвиця

Площа: 507,4 га

Заснований: 1982р

Артополо́т — гідрологічний заказник, являє собою болотний масив.

Має важливе водоохоронне значення, біоцентр природного ядра Сулинського екологічного коридору. Характеризується високими ресурсними показниками для деяких лікарських рослин, має созологічне значення як місцезнаходження рідкісного виду – косариків тонких.

Територія заказника передана під охорону Пісківської сільської ради – 449,9 га та Лохвицький держагролісгоспу – 57,5 га.

На території заказника в обмежених обсягах дозволена господарська діяльність — випас худоби на 100 гектарах і сінокос на 20.

Байрак (гідрологічний заказник)

Байра́к — гідрологічний заказник. Болотний масив.

Розташування: Березоточа Лубенського району

Найближче місто: Лубни

Площа: 179,1 га

Заснований: 1984р

Заказник "Червонобережжя"

"Червонобережжя" має незвичайні ландшафти, багатий рослинний і тваринний світ. Цей ландшафтний заказник знаходиться в Лубенському і Чернухинському районах Полтавської області уздовж річки Удай. Площа заказника – 805 га. Місцевість має вельми мальовничий вигляд – річка тут утворює петлю і відмежовує територію Червонобережжя від рівнини.

Рослинний покрив заказника дуже своєрідний, він представлений лісами – дубовими, сосново-дубовими і старими насадженнями сосни. Тут вона була висаджена майже півстоліття тому. Є і болотяні ділянки – вони збереглися в затоні річок, в східній частині заказника.

Основу трав'яного покриву представляє зірочник ланцетовидний. Зустрічаються тут і «червонокнижні» види рослин. Всього у флорі заказника виявлено 7 видів з Червоної книги України - лілія лісова, півники борові, гніздівка звичайна, коручка морозниковидна, ковила периста, сон чорніючий, сальвінія плаваюча. Є лікарські рослини - звіробій і материнка, буквиця і алтея.

Богатий своїм різноманіттям і тваринний світ Червонобережжя. Землі заказника здавна уподобали дикі свині, косулі. Дуже багато птахів, близько 50% зі всіх, що мешкають на Україні. Тут зустрічаються такі рідкісні види, як сірий журавель, лебідь-шипун. У лісовому масиві є рідкісні види хижого птаха - сокіл чеглик і сокіл осоїд.

Малоперещепинський заказник

Розташування: біля села Великого Болота Новосанжарського району

Найближче місто: Мала Перещепина

Площа: 640 га

Заснований: 1980р

Малопереще́пинський зака́зник - болотний заказник державного значення.

З довоєнних часів цей болотний масив охоронявся спочатку як заповідник, а потім — як ботанічний заказник загальнодержавного значення. Болото розташоване в солончаковій улоговині, тому його рослинність під впливом засолення дуже відрізняється від звичайних боліт лівобережного Лісостепу.

У центральній частині болота суцільні зарості утворює очерет звичайний. Глибина води в заростях очерету сягає 1м. Ближче до периферії, де глибина води значно менша (10-15см), на фоні очеретяної стінки виділяється смуга нижчої рослини (близько 1см)— бульбокомишу морського. Це один із головних індикаторів засолення води. До заростей бульбокомишу домішуються острівки куги Табернемонтана, яка також солелюбна рослина.

Широкою смугою, де вже не стоїть вода на поверхні, а тільки видавлюється ногою, розкинулись зарості тризубця морського, ситника Жерарда. Прилеглі лучні ділянки характеризуються невеликою різноманітністю у рослинному покриві, бо тут зростають тільки солелюбні рослини — осока розсунута, покісниця розставлена, лисохвіст здутий, скорзонера дрібноквіткова, кульбаба бессарабська, айстра солончакова. Ці ділянки подекуди прикрашають поодинокі екземпляри лучно-болотної орхідеї — зозулинця болотного. Окремі плями, рожеві під час цвітіння, утворює низенька рослина— молочка приморська. У кількох місцях болото оточують фрагменти специфічної рослинності із угрупувань стелюшка морського та содника простертого.

У підводному світі Малоперещепинського болота є також дивовижні рослини-хижаки. Це альдрованда пухирчаста та пухирник звичайний. Їх темно-зелені стебла занурені у воду і лише під час утворення надводних квітконосів рослини спливають на поверхню. Альдрованда пухирчаста — релікт третинного періоду, рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України, має лише два місцезнаходження на Полтавщині. Друге — у водоймах Борівського ботанічного заказника. Пухирник звичайний — рідкісна рослина, що охороняється в області. Зрідка на мілководді можна побачити незвичайні жовті квітки, що підносяться над водою. У товщі води на болоті мешкає ще одна рідкісна для України рослина — цанікелія стеблиста, характерна для слабозасолених водойм. Влітку на синьому плесі заказника можна зустріти латаття біле.

Ще понад 10 років тому у північно-східній частині заказника вказувались невеликі блюдця з характерними північними видами рослин, які є рідкісними для Полтавщини. Навколо цих ділянок зростав плавун булавовидний, а на самих сфангових купинах можна було побачити незвичайну незелену рослину — росичку круглолисту. У 20-х 20 століття роках відомий полтавський вчений-натураліст М.І.Гавриленко знайшов на Полтавщині журавлину болотну.

Тваринний світ болота також надзвичайно різноманітний і привертає увагу зоологів. М.І. Гавриленко протягом кількох десятиріч вивчав дивовижний тваринний світ Малоперещепинського болота і майже кожного року робив тут невеликі зоологічні відкриття. Саме тут ним знайдена на гніздуванні індійська очеретянка, найближче поселення якої знаходиться на півдні України, де вона мешкає в очеретяних заростях узбереж Азовського та Чорного морів.

Ще два види птахів, характерних для північних районів, облюбували засолені луки навкруги болота — кулик ходулочник та дерехвіст степовий. Цікаво, що саме на луках поблизу болота довгий час існувало найбільше із відомих на материковій Україні поселення ходулочників, в якому в різні роки гніздилось від 80 до 120 і навіть 160 пар. Дерехвіст степовий, близький родич ходулочника, досить часто поселявся в цих місцях, хоча типовими місцями його мешкання є приморські солончаки.

Кілька років тому очеретяні зарості болота заселив ще один мешканець плавнів півдня України — синиця вусата. В останні роки в межах болота сформувалось одне з найбільших на Полтавщині поселення гуски сірої. Збільшилась чисельність рідкісних раніше лебедів-шипунів. Частіше, ніж і інших місцях, тут поселяється ще один рідкісний птах — норець сірощокий. В невеликій кількості гніздяться на болоті і красені журавлі сірі. У значній кількості зупиняються тут і різноманітні водно-болотні птахи, такі як качки, мартини, крячки, кумки, чаплі під час сезонних перельотів. Саме цей факт, а також досить висока чисельність гніздових птахів, дозволила вченим запропонувати внести Малоперещепинське болото до водно-болотних угідь національного значення.

Не можна обійти увагою і виключно велике мисливське значення болота, що і стало причиною створення його межах Полтавською обласною радою мисливців і рибалок приписного мисливського господарства. Із мисливських тварин на болоті мешкають свиня дика, лисиця звичайна, собака єнотовидний, різні водно-болотні птахи — лиска, качка, гуска, норець, кулик, чисельність яких особливо зростає в сезон літньо-осінньої міграції. Із рідкісних тварин, які раніше вважалися мисливськими, тут же збереглися видра річкова, горностай, можливо, норка європейська. околиці болота відвідує лось, звичайно є козуля та заєць сірий.