25

Змістовний модуль 2. Організація та регулювання міжнародної торгівлі

Тема 7. Методи міжнародної торгівлі

1. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми.

2. Торгівля через лізингові компанії.

3. Міжнародні товарні біржі.

4. Міжнародні товарні аукціони.

5. Міжнародні тендери (торги).

6. Міжнародні вистави / ярмарки.

1. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми

   1. Сутність та види посередницьких операцій.

Під торговельно-посередницькими розуміють операції, пов’я­зані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.

Торговельне посередництво охоплює значне коло послуг з пошуку закордонного контрагента, підготовки і здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій сплати товару покупцем, здійснення транспортно-експеди­торських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних та інших заходів з просування товарів на зовнішні ринки, здійснення технічного обслуговування та інших операцій.

Сьогодні посередницькі функції значно розширилися, що пов’язано зі зростанням ролі торговельно-посередницької ланки в міжнародній торгівлі. Розшири­лося і надання різноманітних видів послуг, серед яких слід виокремити: операції з організації збуту — пошук контрагентів, підписання угод від імені продавця, надання гарантій сплати товару покупцем, проведення рекламних кампаній та дослідження ринків; транспортно-експедиторські операції, операції з транспортування і страхування вантажів; фінансування торговельних операцій; надання технічних послуг, здійснення післяпродажного технічного обслуговування; збір, обробка та надання інформації про стан і тенденції розвитку регіональних товарних ринків.

Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Основні види торговельного посередництва та їх характеристика представлені в табл. 1.

Таблиця 1

ОСНОВНІ ВИДИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

Операція	Об’єкт посередництва	Ступінь залежності посередника	Характер взаємовідносин
Перепродаж товарів	Засоби виробництва, споживчі товари, сировина	Незалежний, частково залежний	Діє від власного імені та за свій рахунок
Консигнація	Товари, сировина	Частково залежний	Діє від власного імені, але за кошти консигнанта
Обмін	Товари, сировина	Частково залежний	Діє від імені та за рахунок третьої особи
Агентські операції	Усі види товарів і послуг	Частково залежний	Діє від імені та за рахунок принципала
Брокерські операції	Усі види товарів і послуг	Залежний	Діє від імені та за рахунок третьої особи
Лізингові операції	Обладнання, транспортні засоби, машини, складські приміщення тощо	Незалежний	Діє від власного імені та за рахунок учасника торгів
Біржові операції	Біржові товари (близько 70 найменувань)	Незалежний	Діє від власного імені та за рахунок учасника торгів
Аукціонні операції	Аукціонні товари (6—7 груп)	Незалежний	Діє від власного імені та за рахунок третьої особи
Тендери	Обладнання, об’єкти будівництва	Залежний	Діє від імені та за рахунок імпортера
Виставки	Усі види товарів і послуг	Незалежний	Діє від власного імені та за рахунок третьої особи

Залежно від характеру взаємодії між експортером і торговим посередником і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські (рис. 1).

Рис. 1 Види міжнародних посередницьких операцій

Операції з перепродажу здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого належать операції, в яких торговий посередник стосовно експортера виступає як покупець, що купує товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій розсуд на будь-якому зарубіжному ринку і за будь-якою ціною. Відносини між експортером і такого роду посередником припиняються після виконання сторонами своїх обов’язків за договором купівлі-продажу. Назви таких посередників різноманітні, що зумовлено торговельними звичаями різних країн. Так, у Великобританії та США такі посередники дістали загальної назви купці (merchants), торговці чорними металами — стокхолдери (stockholders), торговці какао — дилери (dealers), а у Німеччині такі посередники мають назву хендлерн (handlern).

Найчастіше такий тип посередників називається дилерами.

До другого виду належать операції, за яких експортер і торговий посередник підписують договір про продаж товарів на певній території та на конкретний термін з глибокою деталізацією всіх інших аспектів угоди. Назви торговців за таким договором мають свої особливості в романо-германській та британській галузях права. У Великобританії та США вони дістали назву дистриб’юторів (distributors), а у Німеччині — фетрагсхендлерн (vetragshandlern).

Дистриб’ютори займаються продажем товарів від власного імені та за власний кошт. Вони самостійно відповідають за всі види ризиків, пов’язаних із псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупця.

Для найменування контрактів, в яких перепродавець організує збут товарів виробника на певній території, в англійській мові вживається термін «distributorship», у французькій — «concession commerciale» або «concession de vente» та у німецькій — «Vetra­gshandlervertrag» або «Eigenhandler vertrag». Однак у практиці часто використовуються терміни «agent» (агент), «commercial agent» (комерційний агент), «general agent» (генеральний агент), хоча в комерційному праві ці терміни мають різне значення. Поняття «importer» або «general importer» іноді вживаються для того, аби підкреслити, що дистриб’ютор відповідає за організацію збуту в конкретній країні.

Міжнародною торговельною палатою (МТП) розроблені Типовий дистриб’юторський контракт МТП (публікація № 518) та Керівництво з укладання міжнародних дистриб’юторських угод (публікація № 441). У цих документах зазначається, що дистриб’ютор не є простим перепродавцем, діючим як оптовий торговець, він має тісніші зв’язки з виробником.

У документах Міжнародної торговельної палати також підкреслюється, що дистриб’ютор не є посередником, він — дилер, який закуповує товари для подальшого їх перепродажу від свого імені.

Поширення у міжнародній торгівлі набули також комісійні операції, контрагентами в яких виступають комісіонер (посередник) і комітент. При здійсненні таких операцій комісіонери отримують право пошуку партнерів і підписання з ними контракту від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця (комітента), який бере на себе комерційні ризики. У договорах комісії обумовлюються:

• мінімальні і максимальні ціни при імпорті та експорті товарів;

• терміни постачання обумовлених партій товару;

• граничні технічні і якісні характеристики товару;

• відповідальність комітентів перед комісіонерами і комісіонерів перед комітентами;

• розміри і порядок виплати комісійних винагород.

Комісіонери можуть самостійно виступати у ролі продавців чи покупців товарів для їх подальшого перепродажу. Експортна комісійна операція у даному разі складається з двох послідовних угод купівлі-продажу між комітентом і комісіонером, з одного боку, і комісіонером та третьою особою — з іншого. При таких операціях комісіонер переказує гроші комітенту лише після отримання їх від покупця, одержуючи прибуток у вигляді різниці між ціною купівлі товару у комітента і ціною реалізації покупцеві (така методика практикується фірмою Avon), або зафіксований у договорі комісії розмір винагороди у вигляді відсотків від суми угоди (така методика практикується фірмою Oriflame).

Агентські операції у міжнародній торгівлі полягають: у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента (торгового, комерційного); здійснення фактичних та юридичних дій, пов’язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції здійснюються на основі більш чи менш тривалої угоди, що дістала назву агентської. Комерційна агентська угода — найпростіший і, напевно, найпоширеніший спосіб організації продажу товарів у зарубіжних країнах.

Агент у більшості випадків є юридичною особою, яка зареєстрована у торговельному реєстрі. Хоча агент і зобов’язаний діяти у межах повноважень, визначених в агентській угоді, він не підлягає прямому контролю та нагляду з боку принципала. Незалежність агента полягає в тому, що він не є суб’єктом трудових відносин з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2—5 % від вартості контракту).

Міжнародна торговельна палата розробила Типовий комерційний агентський контракт МТП (публікація № 496) та Керівництво з укладання комерційних агентських контрактів (публікація МТП № 410), які складені з урахуванням практики міжнародної торгівлі, а також принципів, що визнаються більшістю національних законодавств у сфері агентських угод.

Брокерські операції здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між заінтересованими сторонами — клієнтами. Такі посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають стороною угоди; вони лише надають необхідну інформацію заінтересованим сторонам, які беруть на себе зобов’язання за угодою. На відміну від агента, брокер не перебуває у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Його головне завдання полягає в тому, щоб знайти покупця для продавця (і навпаки), а також сприяти підписанню контракту між ними. Посередники з такого роду обмеженими функціями в англо-американському праві називаються брокерами (brokers), німецькому — маклерами (maklers), а у французькому — куртьє (curter).

Брокерські, або маклерські, операції з підготовки угод зводяться до надання замовнику комерційної інформації про стан ринку, пошуку контрагента та ведення з ним переговорів на основі отриманих від клієнта матеріалів (специфікації, прейскурантів тощо), підготовки проекту контракту, направленню кожній стороні підписаних відповідним чином примірників контракту, доставки сторонам іншої документації щодо здійснення угоди.

Винагороду за посередництво брокер, як правило, одержує від тієї сторони, яка звернулася до нього першою. Така винагорода дістала назву брокерідж. Її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3 % вартості угоди.