Створений нд – це сума споживання Сп і заощадження з

Д = Сп+ З

Де заощадження також є функцією доходу З = З(Д)

З двох останніх формул випливає: Сп + І = Сп+ З

Якщо І = З, рівність І(РВст) = З(Д) є справедливою.. Це ще раз свідчить про важливість дотримання певних пропорцій в економіці для рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Адже головна складність полягає у тому, що заощадження та інвестиції залежать від різних чинників.

Я кщ І = З, цн означає, що заощадження та інвестиції перебувають у стані рівноваги. За яких же умов досягається їхній рівноважний стан? Основною умовою є досягнення рівноважного доходу.

Отже, слід визначити рівноважний рівень доходу, за якого заощадження та інвестиції врівноважуються, тобто збігаються.

К

З,І Товарно-матеріальні З

запаси

Е1

І

І

Е

З Д0 Д1 Д* Д

З рис 28 видно, що в міру зростання доходу заощадження збільшуються. Розмір національного доходу Д1, який відповідає точці перетину кривої заощадження і кривої інвестиції, і є тим рівнем, на якому сформувалася рівновага між заощадженням і передбачуваними автономними інвестиціями І ( інвестиціями, що не залежать від рівня доходу і є за будь-якого його рівня постійною величиною). Зазначений рівень доходу вищий за Д0 (коли автономні інвестиції не розглядаються як складова сукупних витрат). Пряма К відповідає природному (потенційному) рівню доходу Д*. Вона проходить правіше точки Е1. Це підтверджує положення Дж.Кейнса про те, що рівноважний рівень доходу Д можливий і за неповної зайнятості.

(417)

Проте заощадження та передбачувані інвестиції не завжди збігаються. Якщо за якогось певного рівня доходу д заощадження З первищують інвестиції І, це означає, що масштаби заощадження в країні перевищують масштаби інвестування . Йдеться про те, що частина товарів перестала знаходити збут, і збільшуються товарно-матеріальні запаси (або непердбачувані інвестиції). Якщо заощадження З виявляться меншими за інвестиції І, то зросте споживання. Адже низькі заощадження зумовлюють високе споживання. Це означає, що наміри бізнесу не збігаються з рівнем заощадження, що склався на певний період. Якщо непердбачувані інвестиції в товаро-матеріальні цінності почнуть зменшуватися – це означає, що формуються сприятливі умови для бізнесу щодо розширення виробництва.

Отже, можна зробити такі висновки. Величина товарноматеріальних цінностей відрізняє передбачувані інвестиції від фактичних інвестицій (заощаджень). Товарно-матеріальні запаси виступають балансуючим елементом, зміни якого зумовлюють рівноважний рівень доходу. Тільки за таких умов заощадження збігаються з інвестиціями.

Інвестиції завжди перебувають у взаємообумовленості та взаємодії із споживанням, заощадженням і доходом. У цьому ланцюгу важливе значення має взаємозв’язок інвестування і заощадження. Цій проблемі приділялась велика увага в різні періоди розвитку економічної теорії, про що свідчать дослідження різних економічних шкіл та економічних моделей: класичної, неокласичної, кейнсіанської тощо.

Коротко зупинимося на головних відмінностях класичної та кейнсіанської моделей щодо визначення макроекономічної рівноваги.

По-перше. В класичній моделі тримвале безробіття уявлялось неможливим. Гнучке регулювання цін і відсотковї ставки відновлювалопорушену рівновагу. В кейнсіанські моделі рівність інвестицій і заощадження може досягатися і за умови неповної зайнятості.

По-друге. Класична модель передбачає існування гнучкого цінового механізму, що органічно властивий ринку. Дж. Кейнс визнав зазначений постулат сумнівним. Адже підприємці при падінні попиту не знижують ціни, а скорочують виробництво. Звідси – безробіття, соціальні конфлікти тощо.

По-третє. За кейнсіанською моделлю заощадження є передусім функція доходу, а не тільки рівня відсоткової ставки, як стверджують представники класичної теорії.

Отже, рівновага в масштабі суспільства, рівновага між між сукупним попитом і сукупною пропозицією потребує дотримання рівноваги обсягів заощадження та інвестицій. Проте позитивне вирішення цієї проблеми ускладнює та обставина, що інвестиції є функцією відсотка, а заощадження – функцією доходу. Зазначену проблему можна вирішити за допомогою мультиплікаційного ефекту, тобто ефекту, одержаного від державного регулювання економіки.

(418)

16.5. Мультиплікатор

Поняття мультиплікатора. Слово “мультиплікатор” у перекладі з латинської мови означає множник. Саме поняття “мультиплікатор” і його принцип були вперше описані в економічній теорії англійським економістом Р.Каном в 1931 р, ще до появи роботи Дж.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” 1936р. За Кейнсом мультиплікатор – це числовий коефіцієнт, який показує залежність змін доходу від змін інвестицій.Мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, що показує, у скільки разів зміниться (зросте чи зменшиться) національний дохід при певній конкретній зміні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій. З приводу цього Дж.Кейнс зазначив, що у разі, коли здійснюються додаткові інвестиції, отримуваний доход зростає на суму, яка в k разів перевищує суму, на яку збільшені інвестиції

Модель мультиплікатора. Залежність, яку відбиває мультиплікатор, можна виразити такою нормативною моделлю:

МП = Приріст НД / Приріст І

Або МП = Д / І

Цю залежність можна проілюструвати простим прикладом. Припустімо, що приріст інвестицій становить 200 тис грн, а приріст доходу Д, зумовлений додатковими вкладеннями – 600 тис грн. Тоді мультиплікатор дорівнюватиме

МП = 600 /200 = 3

Це означає, що 1 грн інвестицій І дала приріст 3 грн доходу д Зазначена модель мультиплікатора МП, будучи статичною, показує разовий вплив дії інвестицій І на величину доходу Д. Отже мультплікаор є тим коефіцієнтом або числом, на яке слід помножити приріст інвестицій, щоб дати прогнозні оцінки майбутньому зростанню НД. Це можна виразити такою нормативною моделлю:

Д = МП  І

(419)

Для визначення стану рівноваги економіки доцільніше використовувати іншу модель мультиплікатора, яка грунтується на повторюваності ефекту первинних інвестицій:

Мпе = 1 / 1 – ГССп

Ефект мультиплікаційного процесу Мпе прямо пропорційно залежить від величини ГССп: зі зменшенням ГССп зменшується Мпе, зі збільшенням ГССп збільшується і Мпе.

Оскільки 1 – ГССп = ГСЗ, то ефект мультиплікатора можна подати через граничну схильність до заощадження

Мпе = 1 / ГСЗ

Розглянемо механізм його дії. Нехай стан макроекономічної рівноваги досягається за рівня національного доходу Д = 9 млн грн. При зазначеному рівні доходу Д споживання Сп становить 6 млн грн, а заощадження З – 3 млн грн, обсяг інвестицій І – 3 млн. Отже

ГСЗ = 3 / 9 = 1/3

На одному з сегментів ринку з’явилися можливості для нових інвестицій у розмірі 1 млн грн на доповнення до вже здійснених у сумі 3 млн грн. Виходячи з теорії мультиплікатора, визначимо розмір доходу, за якогоекономіка перебуватиме у стані рівноваги Для цього визначаємо мультиплікаційний ефект

Мпе = 1/ГСЗ = 3

Мультиплікаційний ефект означає, що збільшення інвестицій І на 1 млн грн зумовлює приріст доходу Д на 3 млн (1 млн грн * 3), і що економіка досягає стану ріноваги при розмірі доходу Д 12 млн грн (9 млн + 3 млн) у нашому прикладі кожна гривня, вкладена в інвестиції, була мультиплікована у 3 грн доходу Д. Різниця між приростом доходу Д та приростом інвестицій І дорівнює вторинним споживчим витратами (3 млн – 1 млн грн = 2 млн) які отримані за рахунок мультиплікаційного ефекту

Межу розгортання мультиплікатора визначає гранична схильність до заощадження ГСЗ: чим менша ГСЗ, тим більший мультиплікатор . У міру наближення граничної схильності до 1 збільшується затухання мультиплікаційного ефекту. Мультиплікаційний процес припиняється саме тоді. Коли ГСЗ дорівнює 1, тобто коли приріст заощадження З дорівнюватиме приросту доходу (? Д : З = Д)

(421)

Отже, доход зростаиме доти, доки обсяг інвестицій не зрівняється з обсягом передбачуваних заощаджень. Рівновага між аощадженнями З та інвестиціями І (З=І) досягається в результаті рухливості попиту і пропозиції. Проте вона можлива не завжди і не в кожній ситуації, оскільки насправді є багато чинників, які цьому не сприяють. А це ще раз вказує на те, що розглянутий ефект мультиплікатора є ефектом короткотермінової економічної рівноваги.

За моделлю кейнсіанського МП збільшення інвестицій зумовлює розширення обсягів виробництва і зростання рівня зайнятості, а зменшння інвестицій – навпаки. Йдеться про те, що МП дії двояко: або розширює НД, або звужує його. Це залежить від розширення чи звуження будь-якого компонента сукупного попиту. Відсутність рівноваги між передбачуваним інвестиціями і заощадженнями може призвести до таких двох негативних для функціонування національної економіки ефектів, як інфляційний і дефляційний розрив.

Інфляційний розрив виникає тоді, коли передбачувані інвестиції первищують заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості, тобто І З.

Дефляційний розрив характерний для такої ситуації, коли заощадження, які відповідають рівню повної зайнятості, перевищують потреби в інвестиціях, тобто З  І

Ефект МП може вивитися тільки в умовах економіки неповної занятості. Адже, якщо всі ресурси суспільства використовуються повністю, то звідки може взятися додаткова робоча сила і виробничі потужності? В еокноміці, що досягла рівня природного випуску, ефект мультплікатора не зможе працювати на розширення доходу, а виявиться тільки у підвищенні загального рівня цін, тобто інфляції. Це означає, що при аналізі мультиплікаційних ефектів важливо знати, в якій фазі економічного циклу перебуває економіка країни.

Сучасні економісти розглядають мультиплікаційний процес у часі, тобто використовують динамічну теорію мультиплікатора. За цією теорією мультиплікація вже не розглядається як короткотерміновий акт, а отже МП ефект є ефектом не коротокотермінової, а довготермінової загальної економічної рівноваги.

Динамічна модель МП показує вплив державних асигнувань на процес відтворення не тільки і не стільки в момент їхнього використання, скільки в ті періоди, коли виявляється власне вплив зроблених державних витрат.

Сучасні економісти стверджують, що мультиплікацію можуть викликати не тільки екзогенні чинники (наприклад, державн асигнування), а й ендогенні (внутрішні) чинники. Це підтверджують такі нові види МП, як МП споживання, кредитний, податковий, банківський тощо.

(422)

Акселератор. У мультплікаційному процесі чільне місце посідає принцип акселератора. Його сутність полягає в тому, що збільшений доход, отриманий в результаті мультплікуючого впливу початкових інвестицій, приводить до зростання попиту на споживчі товари. Галуз, що випускають споживчі товари, розширюються, що зумовлює зростання попиту на товари виробничого призначення (засоби праці та предмети праці). Зміни у попиті на споживчі товари викликають значно суттєвіші зміни в попиті на товари виробничого призначення. Йдеться про те, що принцип акселератора стосується зміни попиту на готовий продукт. Він показує, що попит на інвестиції може бути викликаний зростанням продажу і доходу.

Акселератор можна визначити за такою нормативною моделлю:

А = Іt / Дt – (Дt-1)

Іt – зростання нових інвестицій

Дt – величина доходу за період t

Дt-1 – величина доходу за період, що передує періоду t

Акселератор – це коефіцієнт, який відбиває залежність між інвестиційним та споживчим попитом. Він допомагає пригальмувати (побороти) затухання мультиплікаційного процесу. Ультиплікатор та акселератор у поєднанні можуть забезпечити постійне зростання.