Зазначена функція є спадною, адже чим вищий рівень реальної відсоткової ставки рВст, тим нижчий рівень інвестицій і.
%
І
Рис. 3. Функція інвестиційного попиту
Невідсоткові чинники, що впливають на інвестиції: — витрати на основний капітал; Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки. — податки на підприємця; Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту ліворуч, а зменшення податків – праворуч. — технологічні зміни; Прискорення НТП зміщує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки. — очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних – ліворуч.
Рис. 4. Вплив невідсоткових чинників на інвестиції (на слайді)
Мультиплікатор (множник) інвестицій.
Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані. (або стимульовані)
Автономні інвестиції – це інвестиції, які не залежать від рівня доходу.
Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд: I = e – dr, де
I – автономні інвестиційні витрати
e – автономні інвестиції, які визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних копалин);
d – емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка;
r– реальна відсоткова ставка.
Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульованими (або індуційованими, тобто інвестиціями, які залежать від рівня доходу), величина яких зростає із зростанням ВВП. Оскільки інвестиції фінансуються з підприємницького прибутку, а останній зростає із зростанням сукупного доходу Y, то і інвестиції збільшуються із зростанням Y
Додатну залежність інвестицій від доходу може бути представлена у вигляді функції:
I = e – dR + γY, де
γ – гранична схильність до інвестування;
Y – сукупний дохід
Гранична схильність до інвестування – частка приросту витрат на інвестиції у будь-якій зміні доходу:
Мультиплікатор інвестицій, mI – це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ∆Yза умови збільшення автономних інвестицій на ∆I
>1,
∆Y = • ∆I
Зв'язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином:
Заощадження за класичною моделлю також залежать від ставки відсотка
З = З (РВст)
Рівноага між інвестиціями і заощадженнями визначається завдяки гнучкій ставці відсотка. Проте за кейнсіанською моделлю заощадження – це функція доходу, а не реальної відсоткової ставки
З = З(Д)
Отже, інвестиції є фунцією відсоткової ставки, а заощадження – функція доходу. Цим, власне, кейнсіанська модель і підкреслює, що динаміка інвестицій і заощаджень визначається різними чинниками.
Абстрагуючись від державний витрат і чистого експорту, взаємодію інвестицій, заощадження і доходу можна подати у вигляді такої формули:
І(РВст) = З(Д)
(416)
це можна пояснити на основі структури використовуваного і створеного національного доходу Д:
використовуваний НД визначають як суму витрат на споживання Сп та інвестицій І.
Д = Сп + І
Де споживан ня Сп є функцією доходу Сп = Сп(Д)