18

Тема 5. Спживання, заощадження та інвестиції

1. Споживання і заощадження: сутність, функції, співвідношення з доходом.

2. Інвестиції: сутність, стимули, детермінанти, співвідношення із заощадженням і доходом

Чухно, 470-

1. Споживання і заощадження: сутність, функції, співвідношення з доходом

(Чухно, 407)

Малиш, 62

Споживання, заощадження та інвестиції – це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічну рівновагу та зростання національного доходу. Власне тому макроекономічний аналіз рівноваги передбачає детальний розгляд споживання, заощадження, інвестицій, їхньої взаємообумовленості та взаємодії.

Споживання і заощадження.

Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S): Y = C + S

Але, пам’ятаючи, що слід розрізняти Y – дохід та Y' = Y – T – частина доходу, яка залишилася після сплати податків, або використовуваний дохід, то Y' = Y – T = C + S

Споживання (С – consumption ) – це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту.

Заощадження (S – savings ) це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин

Споживання – це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження – друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання.. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання

S = Y - C

Споживання, заощадження і доход. Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощаження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження в свою чергу, залежить від суб’єктивного та об’єктивних чинників:

• “психологічної” схильності людей до споживання і “психологічної” схильності людей до заощадження;

• рівня доходу та його розподілу;

• запасу багатства, ліквідних активів;

• рівня цін;

• відсоткової ставки тощо.

(408)

Ще Дж.Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, відповідно до якого психологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходу зростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.

Схильність людей до споживання – відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність дос поживання.

Середня схильність до споживання (APC - average propensity to consume) використовується для того, що показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення чистого доходу, що використовується для споживання С до всього національного доходу Y:

Схильність до заощадження – це відображення бажання людей не все спожити, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження

Середня схильність до заощадження (APS – average propensity to save) використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. APS – це відношення частини доходу, що не споживається S, до всього національного доходу Y:

Гранична схильність. Сам термін “граничний” або “маржинальний” відповідно до теорії гранчної корисності економісти використовують у значенні “додатковий”. Отже, якщо середня схильність оперує поняттми “споживання”, “заощадження”, “національний доход” , то гранична схильність – поняттями – “додаткове споживання”, “додаткове заощадження”, “додатковий НД”. Тому розгляду граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження має передувати з’ясування сутності додаткового доходу, його головних складових, а потім уже – співвідношення додаткового споживання і додаткового доходу, додаткового заощадження і додаткового доходу.

Додатковий доход Y – це та частина сукупного доходу Y, на яку він змінився за певний період. Його можна визначити як різницю між обсягом сукупного доходу Y на кінець періоду Y_кп і початок певного періоду Y_пп:

Y = Y_кп – Y_пп

Додатковий доход, як і сукупний, набуває двох форм – додаткового споживання і додаткового заощадження:

Y = C + S, де

Y - приріст використовуваного доходу

C – приріст споживання

S – приріст заощадження

Такий розподіл додаткового доходу здійснюється у певній пропорції, яка сприяє збільшенню обсягу особистих та сімейних доходів, їхній диференціації, зміні статусу людей тощо.

Додаткове споживання С як складова додаткового доходу Y – це додаткова сума грошей, яку населення витрачає на придбання матеріальних благ і послуг..

Проте це не означає, що люди, доходи яких збільшилися, їстимуть більше: як правило, вони споживають кращі, якісніші продукти харчування, оскільки мають можливість платити за товар більшу ціну. Є межа у витратах на харчування зі зростанням доходів людей. Більш-менш постійними є витрати на житло. Витрати на одяг, взуття, автомобілі, відпочинок, розваги зростають значно швидше, ніж доход. Це говорить про те, що їхня частка в загальних витартах збільшується.

Додаткове заощадження S – це додаткова сума грошей, яку домашні господарства не витрачають на придбання та споживання товарів і послуг, а заощаджують.

Гранична схильність до споживання характеризує (MPC - marginal propensity to consume), c' – це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою

Графічно це зображують нахилом кривої споживання: крутий нахил означає високу MPC, а плавний – низьку. Математично MPC – це числове значення кута нахилу лінії споживання.

Гранична схильність до заощадження (MPS - marginal propensity to save) s - це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю:

Взаємодія MPC MPS. Оскільки частина кожної грошової одиниці (наприклад, гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то

MPC + MPS = 1

Як ж співвідноситься споживання з доходом у реальній дійсності: споживання повністю збігається з доходом, є тільки частиною доходу чи, можливо, зовсім не залежить від доходу?

По-перше, в реальній діяльності суспільства споживання не збігається з доходом. Адже MPC, як уже говорили, є величиною меншою за одиницю: MPC  1. Це означає, що споживання становить тільки частину доходу. Отже функцію споживання можна подати у вигляді такої формули:

С = F(Y)

По-друге, існує споживання і при нульовому рівні доходу. Виникає питання: за рахунок чого в цьому разі здійснюється споживання? Воно може здійснюватись за рахунок продажу накопиченого майна, а також за рахунок позичок. При цьому важливо зазначити, що споживання, яке не залежить від рівня доходу, називається автономним (C₀).

З урахуванням автономного споживання функція набуває виду

C = C₀ + c'(Y-T), де

с₀ – автономне споживання (за рахунок позичок, заощаджень, субсидій)

С C = c₀ + c'Y

C = c'Y

C₀

0 Y

Рис. 1. Функція споживання

Найпростіша функція заощадження має вигляд

S= F(Y)

або S = - C₀ + (1-c')(Y-T),

де (1 – c') – гранична схильність до споживання

Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощаджень

C C = Y

Функція споживання

C = C₀ + c'(Y-T)

C₀

Ф ункція заощадження

45° S = -C₀ + (1 – c')(Y-T)

Y

- C₀

Більш забезпечені люди і сім’ї заощаджують більше, ніж менш забезпечені, і не лише відносно, а й абсолютно. Найбідніші сім’ї зовсім не мають заощаджень, або, як кажуть, мають нульове чи ще гірше – негативне (від’ємне) заощадження. Нульове заощадження означає, що домашнє господарство споживає все, що заробляє. Про негативне, або від’ємне заощадження говорять тоді, коли домогосподарство (чи окрема людина) споживає більше, ніж заробляє. У цьому разі споживання можливе за рахунок або позичених грошей, або заощаджених раніше , або підтримки держави.

М, 65

Фактори споживання та заощадження:

Головним фактором, від якого залежить величина споживання і заощадження, є доход. Як правило, зі зростанням доходу населення зростає як споживання, так і заощадження.

При цьому за умов стабільного економічного зростання MPC має тенденцію до зниження, а MPS – до зростання.

За умов інфляції MPC має тенденцію до зростання, а MPS – до зниження.

При нестабільному стані економіки і відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання. Це зумовлює швидке зростання попиту. В таких умовах своєрідним видом заощадження є придбання населенням такх товарів, як ювелірні вироби, нерухомість, автомобілі тощо.

Заощадження мають певний вплив на споживання. Якщо в одних людей вони є, а в інших їх немає, то перші можуть споживати, не маючи боргів. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. Заощадження, звичайно, накопичують тривалий час. Їхній ефект у нормальних економічних умовах розвитку країни не зумовлює різких змін обсягу споживання.

Споживаючи і заощаджуючи, люди виходять не тільки і не стільки із ситуації сьогодення , скільки з довготермінових тенденцій розвитку (передбачуваної динаміки своїх доходів, змін в особистому житті, змін умов життя в країні тощо).

Заощадження в економічній діяльності суспільства тісно пов’язане з таким явищем і процесом, як інвестування. Сутність інвестицій та особливості їхнього взаємозв’язку із заощадженням і доходом розглянемо у наступному параграфі.