9

Тема 8. Ринок праці

1. Ринок праці та його рівновага

2. Неокласична та кейнсіанська теорії ринку праці

1. Ринок праці та його рівновага

Б. 288

Ринок праці – це система соціально-економічних відносин між роботодавцями та найманими працівниками з приводу купівлі-продажу трудових послуг за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту і пропозиції.

Отже, об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є трудові послуги.

Суб’єктами на цьому ринку є:

• продавці, тобто ті, хто шукає роботу за наймом, та ті, хто вже надає трудові послуги;

• покупці, тобто ті, хто пропонує робочі місця найманим працівникам (роботодавці).

Мотиви поведінки обох суб'єктів ринку праці зумовлені одним параметром – ставкою заробітної плати

Інше джерело

Ринок праці займає центральне місце серед ринків виробничих ресурсів. На цьому ринку домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу, а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит на робочу силу. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці визначається заробітна плата, рівень зайнятості і безробіття, а в кінцевому підсумку – обсяг виробництва товарів і послуг.

Б, 295

Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а порушення рівноваги – неповну (безробіття) або надлишкову зайнятість.

Різні економічні школи не мають єдиного підходу щодо трактування проблем ринку праці. Тому розглянемо класичну, кейнсіанську та сучасні концепції, оскільки кожна з цих концепцій є ситуативною, тобто час від часу в економіці складається певна ситуація, теоретичне осмислення якої відрізняється в концепціях різних економічних шкіл та напрямів.

Перш ніж аналізувати відмінності різних концепцій, розглянемо в загальному вигляді ринок праці як взаємодію попиту і пропозиції.

Особи, які хочуть працювати за наймом, пропонують свої трудові послуги L(labour - leibə) з метою отримання доходу у формі заробітної плати. Варто зазначити, що найманого працівника цікавить не номінальна (W), а реальна (W/P) заробітна плата, оскільки саме вона визначає рівень його споживання та добробуту.

У найзагальнішому плані зростання реальної заробітної плати (W/P) супроводжується зростанням пропозиції праці (L^S)

Рис. 1. Залежність пропозиції праці від рівня реальної заробітної плати

З рис. 1 зрозуміло, що зростання РЗП від (W/P)₁ до (W/P)₂ супроводжується зростанням пропозиції праці від (L^S)₁ до (L^S)₂ і зростанням зайнятості від L₁ до L₂

Така поведінка найманого працівника пояснюється насамперед тим, що за інших однакових умов погодинна ставка реальної заробітної плати спонукає їх працювати більше, тобто більше праці пропонувати на ринок.

Окрім зазначеного така поведінка пояснюється і ефектом заміщення, який виникає тоді, коли за високої погодинної ставки заробітної плати вільний час оцінюється як потенційний збиток. Година дозвілля за високої погодинної ставки РЗП стає все дорожчою, і працівник замість дозвілля надає перевагу праці.

Але така реакція пропозиції праці на зростання ЗП не є безумовною. Подекуди зростання РЗП може спричинити зменшення пропозиції трудових послуг. Така поведінка найманих працівників пояснюється такими факторами:

• якщо працівники не мають активного інтересу в зростанні доходів, вони зменшують пропозицію праці;

• ефектом доходу, який виникає тоді, коли висока ЗП розглядається як джерело можливості збільшити час дозвілля, вільний час. Це зменшує пропозицію праці.

Відтак, конфігурація кривої пропозиції праці, зумовлена ефектами заміщення та доходу, виглядає інакше.

Рис 9.5 у Базилевича (с. 297)

Окрім названих, на пропозицію праці впливають такі чинник:

• чисельність населення;

• частка працездатного населення в загальній чисельності населення;

• середня тривалість робочого часу (за тиждень, місяць, рік);

• якісний склад економічно активного населення за рівнем кваліфікації та структурою тощо.

Проаналізувавши пропозицію праці та чинники, що на неї впливають, розглянемо явище попиту на праці.

Попит на працю визначається граничним доходом від продукту праці. Це означає, що підприємець максимізує прибуток за умови, що ставка РЗП (W/P) дорівнює граничному продукту праці (MRP_L)

Рис. 2. Графік граничного продукту праці й доходу

З рис. зрозуміло, що реальній ставці ЗП відповідає обсяг праці L_0. Фігура KNL₀O – це величина сукупного доходу. Він складається з доходу від праці – прямокутник NL₀O

та доходу від капіталу чи інших факторів – трикутник KN

Якщо реальна ставка ЗП буде нижчою від , то попит на працю зростатиме і гранична продуктивність праці буде змінюватися. Це означає, що функція попиту на працю L^D є ідентичною функції граничної продуктивності праці.. за умови незмінного обсягу капіталу функція попиту на працю матиме вигляд : L^D = L^D , де - ставка реальної заробітної плати.

Отже у короткостроковому періоді, коли обсяг капіталу є незмінним, попит на працю (L^D) залежить тільки від ставки заробітної плати.

У довгостроковому періоді попит на працю перебуває під впливом змін рівня розвитку технологій та обсягів капіталу.

Рис. 3. Функція попиту на працю у короткостроковому періоді

Досі ми розглядали явища попиту і пропозиції трудових послуг як відокремлені одне від одного. Тепер розглянемо їх взаємодію.

Часткова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих попиту на працю та пропозиції праці.

Рис. 4. Часткова рівновага на ринку праці

В макроекономічній теорії по-різному пояснюється механізм функціонування ринку праці. При цьому найбільш рельєфно щодо цього питання конкурують між собою дві теорії: неокласична та кейнсіанська.