2. Інвестиції: сутність, стимули, детермінанти, співвідношення із заощадженням і доходом

413

Інвестиції. Це друга найважливіша складова сукупного попиту Адже зростання економіки може зумовлюватися розширенням вкладень у виробничі чинники (фізичний капітал, людський капітал, інтелектуальний капітал), більш ефективним використанням ресурсів (коли виробництво високоефективне). Якщо фізичний капітал зростає завдяки інвестиціям (вкладенням у засоби праці та предмети праці), то людський капітал збільшується за рахунок збільшення чисельності населення, числа зайнятих у виробництві, а також завдяки інвестиціям, або вкладенням капіталу в освіту, набуття професіоналізму, наукові дослідження тощо).

Термін “інвестиції” походить від латинського слова “investio”, що означає “вкладати”. У найбільш широкому тлумаченні інвестиції є вкладенням капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу має бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання існуючих засобів на споживання в поточному періоді. Щоб винагородити інвестора за ризик, відшкодувати йому втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції – це “економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату” (Клас Екдунд. Ефективна економіка). “Інвестувати означає купувати якесь добро заради того доходу, якого ми від нього чекаємо у майбутньому” (Дж.Кейнс.Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”)

І це безперечно так. Адже інвестиції є додатковими вкладеннями підприємства у свою діяльність для отримання додаткового доходу. Це, як правило, пов’язано з придбанням нових машин, споруд, будівель, транспортних засобів, а також будівництвом шляхів, мостів та інших інженерних споруд, підготовкою висококваліфікованих фахівців, перепідготовкою спеціалістів, науковими дослідженнями, науковими розробками тощо. Проте не будь-яка купівля є інвестуванням. Наприклад, купівля акцій є не інвестування, а тільки переміщення грошового капіталу від одного власника до іншого; акціонерний капітал, який корпорація отримала в результаті продажу своїх акцій і вкладає в процес розширення виробництва, є інвестиціями. Слід при цьому розрізняти купівлю-продаж акцій на первинному і на вторинному ринку.

Отже, інвестування – це вкладення такого капіталу приватною фірмою або державою, що здатне розширювати і/або модернізувати процес виробництва та входить до складу виробничих витрат. Останні є найперспективнішою формою витрат фірми, оскільки поліпшують її виробничі можливості та приносять додатковий доход. Наприклад, підприємство інвестує, купуючи чинники виробництва (не тільки-матеріально-речовий, а й особистий чинник виробництва). Таким чином, інвестиції – це вкладення в капітал як фізичний, так і людський.

Сукупність практичних дій з реалізації інвестицій називають інвестиційною діяльністю (або інвестуванням), а осіб, котрі здійснюють інвестиції, – інвесторами.

А, 98

Основні типи інвестицій:

• виробничі інвестиції

• інвестиції у товарно-матеріальні запаси (ТМЗ)

• інвестиції у житлове будівництво

(414)

Джерелом інвестицій є неспожита частина доходу, яку заощадили домогосподарства і підприємства. Заощадження – це доход за вирахуванням податків і витрат на особисте споживання. Заощадження ми визначили так званим залишковим методом. Тобто подали їх як залишок тієї величини вільного від податків доходу, з якої врахували витрати на споживання. Щоправда, не в усіх моделях таким методом визначають заощадження. Наприклад, у класичній моделі зазначеним методом визначається споживання, а не заощадження: споживання є залишком тієї суми вільного від податків доходу, з якої були зроблені заощадження.

Заощадження здійснюють одні економічні агенти, а інвестиції можуть робити зовсім інші економічні суб’єкти. Заощадження багатьох домашніх господарств є джерелом інвестицій Проте домогосподарства, як і окремі люди, не роблять капіталовкладення, або інвестування, що пов’язане з реальним приростом капітального добра суспільства. При цьому “заощаджувач” та “інвестор” не поєднуються в одній особі. Заощадження домогосподарств використовуються для інвестування в основному через канали банківської истеми. Джерелом інвестицій є також накопичення підприємств, які функцонують у різних сферах суспільного виробництва. У цьому разі “заощаджувач” та “інвестор” уже збігаються. Значення заощаджень домогосподарств, які одночасно не є підприємницькими фірмами, дуже велике, але незбігання процесів заощадження та інвестування призводить національну економіку до нерівноважного стану. Отже джерелами інвестування є як власні , так і позикові кошти.

Мета інвестування полягає в отриманні додаткового доходу. Вона реалізується тільки тоді, коли норма очікуваного доходу пепрвищує відсоткову ставку (плату за інвестиції).

(415)

Чинники, що зумовлюють передбачуваі інвестиції. Розміри перебачуваних інвестицій залежать від багатьох чинників, серед яких доцільно виділити такі:

• очікувана норма доходу від планованих інвестицій. Очікувана норма доходу – це відношення чистого доходу до інвестованого капіталу, помножене на 100%. Якщо, на думку інвестора, очікувана норма доходу занадто низька, то інвестування не буде.

• відсоткова ставка. Інвестор при прийнятті рішення завжди виходить з альтернативних можливостей капіталовкладень, серед яких вирішальним практично завжди є і буде рівень відсоткової ставки. Інвестор може вкласти свій капітал у розширення виробництва, або розмістити його в банку. Якщо вдсоткова ставка виявиться вищою за очікувану норму доходу, то інвестиції не будуть здійснені, а якщо відстокова ставка буде нижчою за очікувану норму доходу, то підприємці будуть реалізовувати інвестиційні проекти. Відсоткова ставка здебільшого висока. Висока ставка робить інвестиції дорогими і непривабливими, а отже зменшує їхні розміри, скорочує виробництво, зменшує зайнятість, доходи і сукупний попит; низька ставка – авпаки;

• податки і податковий клімат в країні. Інвестування залежить від рівня податків. Занадто високий рівень оподаткування не стимулює інвестування . Високі податкові ставки, зменшуючи очікуваний доход, знижують норму очікуваного доходу.

• рівень інфляції на рік. Інвестиційні процеси дуже сильно реагують на темпи інфляції. В умовах галпуючої інфляції інвестиційні проекти не викликають інтересу. В цьому разі перевага буде на боці спекулятивних операцій.

Взаємообумовленість і взаємодія заощадження S, інвестицій і доходу Y.

Відомо, що інвестиції І – функція відсоткової ставки

І = F(r)

При цьому важливо зазначити, що відсоткова ставка має бути скоригована на річний рівень інфляції. Йдеться про реальну відсоткову ставку r, що кількісно визначається як різниця між номінальною відсотковою ставкою i та рівнем інфляції на рік π

r = i – π,

де r – реальна відсоткова ставка

i – номінальна відсоткова ставка

π – рівень інфляції на рік