2. Технічне завдання

2.1 Найменування та призначення проектованого виробу

.В курсовому проекті розглядається розробка жіночого комплекту дифузного стилю, що складається зі спідниці, жилету та блузи. Цільовим направленням комплекту є молодіжні зустрічі, вечірки у великому місті та сценічні виходи.

В якості основного матеріалу застосовується катон, стрейчова сітка а також оздоблення в якості штучної шкіри. Комплект актуальний для весняно-літнього періоду помірно-кліматичної зони.

Виріб призначений для жінок молодшої вікової групи (18 – 29 років). Середнього та високого матеріального рівня прибутку. Базовий типо-розміро-зріст 176-89-93, I – II повнотні групи.

За умов організації масового виробництва і створення високоякісної конкурентоспроможної продукції можливий експорт.

2.2 Вимоги до проектованого виробу

З метою чіткішого окреслення подальших дій нами було сформульовано основний перелік вимог, що висувається до розроблюваної моделі.

2.2.1 Відповідність основному функціональному призначенню

• термін фізичного старіння 5-6 роки;

• термін морального старіння 2 сезони;

• термін одноразового використання 5 – 6 годин;

• вологість повітря оточуючого середовища не повинна перевищувати 80%, так як це зможе зіпсувати зовнішній вигляд виробу

2.2.2. Відповідність виробу габітусу

• беручи до уваги культурні вимоги, розроблюваний комплект повинен відповідати правилам дрес-коду на урочистих заходах, та одночасно не сковувати рухи;

• даний комплект бажано розробляти на типові розміро-зрости, щоб задовільнити потреби якнайбільшої кількості споживачів;

• комплект розроблений для молодшої вікової групи, отже він повинен бути зручним, оскільки молоді люди ведуть більш рухливий спосіб життя;

• виріб розроблений в дифузному стилі, тому має змогу задовільнити більшу кількість споживачів.

Пропорціями тіла людини називають співвідношення розмірів його окремих частин. Пропорції тіла змінюються залежно від віку, статі, вони різні у людей навіть в межах однієї статевої-вікової групи. Тип пропорції тіла замовника – мезоморфний – нормально складений, типовий, середній тип, що займає проміжне положення між доліхоморфним та брахіморфним типами.

Осанка. Форма спини може бути нормальна, сутула, пряма. Форма спини замовника – незначно сутула (з вигином хребта в праву сторону. Усі перераховані ознаки статури визначають візуально, на око. Різні сполучення цих ознак утворюють різну зовнішню форму тіла людини. Відповідно до цього виділяють різні типи статур. Класифікацію типів статури становлять в основному з урахуванням характеристики ступення розвитку та розподілу жировідкладень на окремих ділянках тіла, розміру і форми живота, та ін…

Залежно від ступеня розвитку та розподілу жировідкладень на окремих ділянках тіла виділені три основні та одна додаткова групи статур. Замовник відноситься до 1 групи та до нормального типу статури. В 1 групу входять варіанти фігур з більш-менш рівномірним розподілом жиру на тілі. Залежно від кількості підшкірно-жирової клітковини. Нормальний тип характеризується середнім розвитком м’язів і жировідкладень, циліндричною

грудною клітиною, прямим злегка заокругленим животом, широким тазом.

Для кожного з типів статури характерно певне, звичне для нього положення тіла позі стоячи без напруги окремих м’язових груп, що називаються поставою. Є три основні типи постави: нормальна, перегиниста, сутула. Поставу конкретної фігури визначають по формі зовнішнього контуру спини, коли розглядають фігуру в профіль з відстані. Замовник відноситься до сутулого типу постави.

Характеристика основних частин тіла.

Розміри і форма окремих частин тіла, відомості про довжину та обхват грудей дають певне уявлення про зовнішню форму тіла людини, але вони не відображають особливості морфологічної структури тіла. Для детальної розробки конструкції та підбору моделі необхідно мати дані про будову окремих частин тіла: тулуб, шия, верхні та нижні кінцівки.

Тулуб – це найбільш велика частина тіла, що визначається за формою грудної клітини, розмірами і формою плечового схилу, грудей.

Тип форми грудної клітини замовника – циліндричний, нормальної ширини. По величині вигинів спина – середньо виражена повздовжня кривизна спини, що має рівномірну велечину вигинів всіх відділів хребта.

Шия це частина тіла, розташована між основою голови та плечей. Форма січення шиї замовника – в основі наближається до еліпса, трохи протиснутого з боку спини по вертикальному діаметру. По довжині шия нормальна, залежно від товщини нормальна. За формою бічної поверхні – циліндрична.

Форма верхніх кінцівок залежно від положення повздовжньої осі та передпліччя замовника – нормальна. Положення плеча щодо тулуба – прямовисна. В залежності від ступеня розвитку м’язів і підшкірно жирового шару руки у замовника не мускулисті. Форма нижніх кінцівок в залежності від положення осей стегна та гомілки у замовника – нормальна.

Розмірні ознаки фігури замовника та вибір прибавок

Форма та розміри одягу дуже різноманітні й залежать від його виду та призначення, а також функціональних, естетичних, експлуатаційних вимог та моди.

Зручність під час конструювання одягу визначається його антропометричною відповідністю формі та розмірам тіла людини, а також характеру рухів, які найчастіше виконуються.

Одяг не може бути точною копією тіла людини. Та частина тіла, де одяг прилягає щільно, називається опорною поверхнею.

Нижче опорної поверхні між одягом та тілом утворюється повітряний прошарок, який забезпечує вільне дихання та рухи, створює об'ємну форму одягу відповідно до конструктивного формлення зручності. Тому одяг виготовляють більшим за розміром тіла людини. Різниця між розмірами одягу та відповідними розмірами тіла людини називається прибавкою.

Для побудови креслень деталей виробу необхідні не тільки розмірні ознаки фігури, але й прибавки на вільне облягання.

Прибавка на вільне облягання складається з двох частин – мінімально необхідної прибавки на вільне облягання та декоративно-конструктивні.

Величини складових частин прибавки залежать від ряду факторів: методів та конструктивного моделювання, визначаючи кінцевий результат побудови лекал, і неоднакового вимірювання розмірів окремих частин тіла в

динаміці, вирішення силуетної форми обраної моделі та ін.

Для даного виробу рекомендованою тканиною є сатин. Для пошиття цієї моделі потрібно використовувати саме сатин, тому що він середньої важкості і при пошитті надасть виробу гарного вигляду.

Розрахунок та побудова конструктивної базової основи моделі

№ За/ п	Назва конструктивної ділянки	Умовне позначення ділянки креслення	Розрахункова формула	Розрахунок, см
1	2	3	4	5

Побудова базисної сітки

1	Побудувати прямокутний кут		А1	–	–
2	Лінія талії		А1Т1	Дтс1+Пдтс
3	Лінія стегон		1С1 Т	0,45*Дтс1
4		Ширина пройми	Г1Г2	(Сг3+Пг)-[(Шг1+Пшг1)+(Шс+Пшс)]
5		Ширина спинки	ГГ1	Шг1+Пшг1
6		Ширина пілочки	Г2Г3	Шс+Пшс
7		Перевірка ширини базисної сітки	ГГ3	Сг3+Пг

Побудова основи спинки

1	Ширина горловини спинки	А1А7	1/3Сш +Пшг
2	Глибина горловини спинки	А1А6	0,15Сш*Пгг
3	Ширина плечового зрізу	А7П1	Дуга Шп і Впкпс
4	Відхилення середнього зрізу спинки	Т1Т4
5	Довжина виточки	А8в
6	Розхил виточки	А8А9
7	Подовження плечового зрізу		дуга дуга
8	Оформлення верхньої частини пройми		З'єднати П2, О4, О5, О2.
9	Оформлення середнього зрізу спинки		Залежить від моделі та силуету
10	Оформлення бічного зрізу		З точки О2 опустити вниз вертикальну лінію

Побудова основи пілочки

1	Ширина горловини пілочки	АА2	АА2=Сш/3+0,5
2	Глибина горловини пілочки	АА3	АА2+1	з'єднати точки А2 та А3 дугою
3	Ширина плечового зрізу	А4П	Дуга Шп і Впкп
4	Лінія висоти грудей	АГ	Вг+П
5	Центр грудей	ГЦ=Цг
6	Розхил нагрудної виточки	Бб1	2*(Сг2 – Сг1)+1/2	З'єднати точкиА74 та точку Гв
7	Подовження плечового зрізу		Шп+Пшпл
8	Оформлення верхньої частини лінії пройми
9	Ширина виробу по лінії стегон		СС1 (СС+Пс)

Розрахунок та побудова конструктивної основи моделі

Розробка конструкції – це конструкція, яка складається з основних деталей: спинки, переду - пілочки, рукава. Розробляється для одягу певного виду та силуету, з урахуванням прибавок на вільне облягання, узгоджених з напрямом моди, властивостей матеріалу, товщини пакету матеріалів (для верхнього одягу), на основі якої можуть бути отримані деякі базові моделі.

Одяг в цілому та його окремі частини створюють в готовому вигляді помірно об'ємну, простірну поверхню. Викроюють деталі одягу із плоских матеріалів, наприклад, трикотажу чи нетканих матеріалів. Тому основна задача конструювання одягу – отримати із плоского матеріалу оболонок тіл просторової норми та вирішення оберненої задачі, тобто згинаня частин поверхні одягу на площину, - побудова розгорток деталей одягу.

Розгортка поверхні – це геометрична фігура отримана на площині.

Оскільки принципи, на яких базується система крою, і сьогодні лежать на основі багатьох методів та методик побудови одягу, особливе значення та перегляд цих методів.

Для побудови розгорток даної моделі нами було обрано індивідуальну систему.

Розмірні ознаки типової фігури розміром

№ за/п	Найменування розмір­ної ознаки	Умовне позна­чення розмірної ознаки	Величина розмірної ознаки, см
1	2	3	4
1	Напівобхват шиї	Сш
2	Напівобхват грудей	Сг3
3	Напіобхват талії	Ст
4	Напівобхват стегон	Сс
5	Ширина грудей	Шг
6	Ширина грудей 1	Шг1
7	Центр грудей	Цг
8	Ширина плеча	Шп
9	Довжина рукава	Др
10	Довжина талії спинки	Дтс1
11	Довжина талії переду	Дтп1
12	Висота грудей	Вг
13	Висота плеча коса спинки	Впкс
14	Висота плеча коса переду	Впкп
15	Ширина спинки	Шс
16	Висота бочка	Вб
17	Обхват плеча	Оп

Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі

Дефекти одягу виникають по різним причинам та зовнішньо виявляються у вигляді зморшок, перекосів, натягувань, утрати рівноваги стану виробу в цілому та окремих його частин.

Конструктивні дефекти виникають через невідповідність розмірів та форми виробу розмірам та формі постаті людини. Вони виявляються в одязі у вигляді горизонтальних, вертикальних та нахилених складок та зморшок, кутових заломів.

Технологічні дефекти виникають через викривлення конфігурації конструктивних ліній внаслідок невірного розкрою деталей швацьких виробів, через невідповідність сполучених розмірів зєднання деталей, зміщення монтажних надсічок.

Основними показниками правильної посадки виробу на статурі людини є рівновага основних деталей виробу, узгодженість їх між собою, зручність. У виробах з правильною посадкою завдяки відповідності розміру та форми опорних поверхонь тіла людини відсутні зморшки та залами, а ті частини одягу, які розташовані нижче опорних поверхонь, спадають вільно та невимушено.

Конструктивні й декоративні лінії мають розташовуватися вздовж деталей вертикально, а ті що йдуть упоперек – горизонтально.

Конструктивні дефекти зазвичай умовно поділяють на три основні групи:

– до першої групи відносять дефекти, спричинені неточністю створення загальної форми конструкції;

– друга група містить такі дефекти, як невідповідність одягу статурі у стані спокою;

– третя група – це дефекти, які не відповідають статурі в динаміці.

Моделювання деталей виробу

Моделювання – творчий процес створення нової моделі з урахуванням її призначення, зовнішнього вигляду людини та властивостей тканин.

Під час моделювання деталей виробу моделі було визначено – технічне моделювання, яке представляє собою процес розробки креслень деталей одягу відповідно до ескізу даної моделі (перенесення моделюючих особливостей з ескізу моделі на креслення).

Технічне моделювання І виду – прості перетворення деталей креслення одягу, коли зберігається конфігурація основних ліній та силуету, до яких відносяться: перенесення виточок в різні направлення, проектування складок, драпіровок, членування деталей, кокетки та рельєфи різноманітних форм моделювання комірів, лацканів, борту, дрібних деталей.

Існує два методи перенесення виточок – метод шаблонів і моделювання на площині.

Метод шаблонів полягає в тому, що на креслення основи наносять нову лінію виточки в залежності від ескізу. Креслення розсікають по новій лінії виточки від зрізів до центру виточки не доходячи на 1-2 мм до кінця. Виточку основи закривають, а в цей час відкривається по лінії розрізу.

Метод на площині можна виконати двома способами:

– спосіб дуг (засічок);

– спосіб трикутника.

До технічного моделювання ІІ виду відносять прийоми, що дозволяють змінити форми силуету нової моделі відносно первиних креслень; паралельне або конічне звуження або розширення різних деталей, розробка драпіровок та підрізів. Такі перетворення можуть бути виконані як із застосуванням членування деталей креслення так і без них.

До технічного моделювання третього виду відносять перетворення базової конструкції одягу одного покрою на інший (одяг з вшивним рукавом перебудувати на одяг з рукавом реглан).

Для даної моделі сукні було вибрано паралельне та конічне розширення деталей.

Розробка конструкторської документації

Конструкторська документація на модель розробляється з метою впровадження моделі у виробництво.

При розробці документації на швейні вироби необхідно дотримуватися технічних умов, які представлені у державних та галузевих стандартах.

До конструкторських документів відносять графічні та текстові документи, що в сукупності або окремо визначають будову і склад виробу, а також містять всю необхідну інформацію щодо розробки, виготовлення, контролю, прийому, експлатації та ремонту.

Конструкторські документи в залежності від стадії розробки розділяють на проектні (технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект) та робочі.

Технічне завдання – це конструкторський документ, що встановлює призначення і вхідні дані, необхідні для розробки нової моделі. В технічному завданні пропонуються показники якості та техніко-економічні вимоги до нової моделі, а також стадії розробки конструкторської документації та її склад.

Вихідними даними для розробки технічного завдання на жіночий комплект є:

– найменування виробу;

– призначення;

– характеристика умов використання;

– статево вікова група.

Технічна пропозиція – це сукупність конструкторських елементів, які необхідні для розробки нового виробу і містять необхідні технічні та техніко-економічні розрахунки доцільності випуску нової моделі. Технічна пропозиція розробляється на основі аналізу технічного завдання.

Технічна пропозиція розбивається на слідуючі етапи робіт:

1. Підбір моделей-аналогів.

2. Оцінка моделей аналогів.

3. Оцінка технічної пропозиції.

На основі технічного завдання та аналізу моделей аналогів складається технічна пропозиція.

Ескізний проект – це сукупність конструкторських документів, що містять принципові конструкторські рішення, а також дають загальне уявлення про призначення, основні параметри та габаритні розміри.

На стадії розробки ескізного проекту розробляють різні варіанти виробів та його складових частин.

При розробці ескізного проекту виконуються наступні роботи:

– розробляється декілька варіантів;

– проводиться їх конструкторська розробка ;

– оцінка виробу на технологічність;

– загальна оцінка виробу за показниками стандартизіції та уніфікації.

При виконанні ескізного проекту нової моделі проводиться також аналіз ескізів та вибір варіанту моделі. Зображення подається в кольорі, вигляд спереду і ззаду.

Лекала – це технічний документ, який визначає форму, конструктивні розміри деталей, технічні умови та їх технологічну обробку та розкрій.

За способом одержання розрізняють: похідні лекала (будуються на основі креслень основних лекал). До них відносять лекала деталей верху (підборт, верхній комір, кишені, обшивки, пояси та інше), лекала підкладки (пілочка, спинка, рукав), лекала прикладу (клейові для обшивок, пілочки та спинки);

4. – Складання еталонного ряду.

5. Розробка варіантів нових моделей.

6. Вибір оптимального варіанту.

лекала-оригінали – це лекала виготовлені на базових розмінностей;

– лекала-еталони – виготовлені на основні лекал оригіналів, шляхом технічного розмноження на різні розміри та зрости;

– робочі лекала – використовуються безпосередньо в технологічному процесі (для розкрою, перевірки крою). Виготовляються по лекалах еталонах.

В індивідуальному виробництві застосовуються лекала базових конструкцій. Під час розкрою передбачають припуски на шви, а також припуски на підгонку виробу по фігурі замовника.

При розробці безпосередньо лекал оригіналів, які повністю відповідають оригіналу зразка моделі базового розміру були використані слідуючі величини на шви:

Специфікація лекал – це документ, що вказую склад розробленої конструктивної документації, кількість одиниць використаних матеріалів, деталей крою та виконується відповідно до виду матеріалу.

Розрахунок собівартості виготовлення моделі

Як підсумок представлено розрахунок економічних витрат усіх матеріалів, що були використані під час розробки даної моделі у вигляді таблиці.

Ціна, грн

ВИСНОВКИ

Під час розробки курсового проекту було закріплено та систематизовано знання із спеціальності "технік-конструктор" з дисципліни "Основи конструювання виробів".

Одержали знання розвинули навички до самостійної роботи та творчого пошуку. Також була змога розширити свої теоретичні знання, уміння самостійно опрацьовувати спеціальну літературу та наукові джерела. Було поглиблено знання з актуальних питань сучасного конструювання одягу, оформлено власні дослідження та проведено власний пошук щодо обраної теми; розвинено уміння аналізувати та узагальнювати власні спостереження. Добре закріплено знання щодо оформлення конструкторської документації у відповідності до вимог ЄСКД.

У вступі стисло надається характеристика сучасного стану швейної промисловості, сформовано основні задачі, які необхідно вирішити для забезпечення ефективної роботи підприємства. Для цього було використано інформацію з періодичних видань (журнал "Легка промисловість" та інтернету), знання, набуті під час вивчення відповідних дисциплін.

У науковому дослідженні творчого процесу була змога дослідити виникнення та розвиток актуального у наш час оздоблення виробів, такого оздоблення як складок та драпіровок. Класичного стилю та зокрема блуз цього стилю; та ознайомитися з сучасними існуючими напрямками та тенденціями моди. Це дало змогу легко обрати дану модель.

Було обрано стиль ‘дифузний’. Саме цей стиль може цілком вдало охарактеризувати людину як особистість.

У другій частині даного проекту, а саме – ескізній розробці моделей надано обгрунтування виробу, матеріалів, фурнітури та оздоблення. Подано повну характеристику фізико-механічних, гігієнічних та технологічних властивостей рекомендованих матеріалів, зразки яких подано в "конфекційній карті" додатку А.

У третій частині курсового проекту обгрунтовано вибір методики конструювання базової основи та її особливості, переваги та недоліки. В підрозділі про тілобудову замовника надано всі особливості фігури, вікові та повнотно-розмірні ознаки споживача, для якого пропонується розробка моделі. В моделюванні деталей виробу надано детальну характеристику всіх його видів. Окрема подана характеристика усіх змін по деталях креслення на яких проведено моделювання. В розробці конструкторської документації складено специфікацію лекал та деталей крою. Надано характеристику розкладки лекал на тканині з урахуванням виду та властивостей матеріалу відповідно обраній моделі. Заключним етапом курсового проекту являється калькуляція собівартості даного проекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТУРАТУРИ