Вплив дорожньої мережі на ведення бою.
Дорожня мережа звичайно містить у собі всі наявні на місцевості автомобільні і залізничні, караванні шляхи, в'ючні і пішохідні стежки, а також сезонні дороги (автозимники, санні і нартові шляхи); у воєнний час до дорожньої мережі відносяться також колонні шляхи. Найбільш важливе значення для військ у сучасній війні мають автомобільні і залізничні. Чим більше доріг на місцевості і чим вище їхня якість, тим доступніша вона для дій військ.
Дорожня мережа дуже впливає на вибір маршрутів і смуг руху, напрямків ударів військ і форм їхнього маневру (обхід, охоплення та інш.), досягнення високих темпів пересування військ необхідно, щоб напрямки пересування (маневру) і ударів військ були добре забезпечені дорогами. У гірській, пустельній, лісисто-болотистій місцевості напрям доріг нерідко визначає основні напрямки бойових дій військ, які ведуться, як правило, уздовж доріг.
Перехрестя доріг, характерні вигини та ін. здавна використовувались військами для орієнтування на місцевості. У сучасній війні значення доріг як орієнтирів зросте ще більше, тому що вони відносно добре будуть помітні на місцевості навіть після ядерних ударів.
У сучасному бою буде потрібно також доставляти військам величезну кількість різних вантажів (озброєння, техніки, боєприпасів, пального, продовольства і т.п.), переважна більшість яких буде доставлятися по автомобільним і залізничним дорогам.
У залежності від свого призначення дороги поділяються на основні (шляхи пересування, маневру, підвозу й евакуації) і допоміжні (під'їзні, об'їзні і запасні).
По напрямку дороги поділяються на фронтальні, що йдуть до фронту і є основними шляхами для пересування військ і виходу їх у вихідні райони, а також для підвозу й евакуації, і рокадні, направлені уздовж фронту , які є основними шляхами для маневру і перегрупування військ.
По приналежності дороги поділяються на фронтові, армійські, бригадні і батальйонні.
Основним показником для оцінки кількості доріг на місцевості, забезпеченість даної ділянки місцевості (району, смуги) і території (країни, театру) є густота дорожньої мережі, тобто довжина автомобільних і залізничних, що приходяться на 100 кв. км площі.
Важливим фактором для оцінки забезпеченості місцевості дорогами є також накреслення доріг (малюнок дорожньої мережі), від якого залежить, наскільки напрями доріг збігаються з основними напрямками дій військ відповідно до виконуваних бойових задач. У практиці бойової діяльності військ можуть бути такі випадки, коли при значній загальній густоті дорожньої мережі місцевість у заданих напрямках може бути забезпечена дорогами недостатньо.
Основними показниками для якісної оцінки дорожньої мережі є:
ширина проїжджої частини;
матеріал покриття;
якість дорожніх споруд;
схили та радіуси поворотів
що впливають на можливу швидкість пропускну здатність доріг.
Обрані маршрути повинні задовольняти наступним вимогам:
проходити по кращих дорогах і найбільш найкоротшим шляхам; минаючи великі населені пункти і залізничні станції;
забезпечувати найбільш високу швидкість руху колон;
бути малопомітними для противника і допускати потайливе пересування військ;
дозволяти швидке розосередження колон;
виключати можливість поразки відразу двох чи декількох колон одним ядерним ударом при проходженні по рівнобіжних маршрутах;
мати поблизу зручні ділянки для розташування на привали і денний відпочинок (нічліг).
Вплив грунтово – рослинного покрову на бойові дії.
Грунт - узагальнена назва верхнього шару земної поверхні. Ґрунти також впливають на всі сторони бойової діяльності військ. Від складу, структури й інших властивостей ґрунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами по ґрунтових дорогах і поза дорогами, умови інженерного устаткування, особливості радіоактивного зараження й інші.
У військовій практиці ґрунт кваліфікується за твердістю ( скельовий та пухкий ), що значно впливає на розміри і терміни проведення фортифікаційного обладнання опорних пунктів і за прохідністю. Усі ґрунти по їхній прохідності для транспортних засобів і бойової техніки можна розділити на три групи.
1. Ґрунти, доступні для руху транспорту поза дорогами в будь-який час року і при будь-якій погоді. До них відносяться кам'янисті (галечникові, щебенисті, гравійні) і піщані ґрунти у вологому стані (у сухий час року вони труднопрохідними для колісного транспорту).
2. Ґрунти, що допускають рух військ тільки в суху погоду влітку й у морозний період узимку. До них відносяться лесові, глинисті, суглинні, супіщані, солончакові і торф'яні ґрунти. Ці ґрунти володіють сильною пильністю, що негативно позначається на роботі машин, умовах спостереження і маскування колон машин на марші. Крім того, при русі машин по місцевості, зараженої радіоактивними речовинами, створюється загроза додаткового зараження.
При 30—40% вологості глинистих і суглинних ґрунтів швидкість руху танків на рівнинній місцевості зменшується в 3 — 4 рази, а колісні машини при вологості ґрунтів більш 30 просуваються з великим зусиллям.
Ґрунти, практично непридатні для руху військ поза дорогами в період року коли немає морозів. До них відносяться сильно зволожені супіщані й глинисті ґрунти, мокрі солончаки і леси, а також торфовища.
Дуже заволожені ділянки місцевості із шаром в’язкого ґрунту глибиною понад 30 см називають болотами, які кваліфікуються за прохідністю:
прохідні;
важко прохідні;
непрохідні.
Основні типи рослинності – деревинна, кущова, трав’яниста. З усіх видів рослинності ліс має найважливіший вплив на бойові дії. Сукупність деревинної рослинності висотою 4 метра та більше і товщиною (діаметром) 5 см та більше називають лісом.
Організація бойових дій в лісі залежить від його основних характеристик: породи дерев, віку лісу, висоти і товщини дерев, форми, повноти, густоти насадження й упорядженості лісу.
Від породи дерев залежать властивості лісу, що маскують особовий склад і техніку у різну пору року. У літній період найбільш повні природні маски від повітряного візуального, аерофотографічного і радіолокаційного спостереження утворять листяні ліси. Хвойні ліси зберігають свої властивості, що маскують, в однаковому ступені і влітку й узимку.
При визначенні прохідності лісу танками й автомобілями прийнято вважати, що ліс прохідний без валки дерев у тому випадку, якщо на 100 кв. м приходиться 3 дерева і менше. Можна також керуватися наступними даними: автомобілі і танки проходять ліс вільно, якщо діаметр дерев 20см, а середня відстань між деревами більш 8 м, при середній відстані 6—8 м — з зусиллям, а якщо відстань менше 6 м, — з поваленням дерев.
Товщина (діаметр у сантиметрах) окремих дерев, що звалюються танком при русі на нижчій передачі, може бути приблизно прийнята рівною вазі танка в тоннах. З розгону (при русі на вищій передачі) танк може валити дерева товщиною, рівною потроєній вазі танка, вираженій у тоннах. На підйомах здатність танків валити дерева зменшується. При крутості схилів 6—8° лісові масиви із середньою товщиною дерев 10—15 см тяжко прохідні для різних типів бойових машин.
Ці властивості лісу у великому ступені залежать також від рельєфу місцевості, річкової мережі, що розчленовує лісові масиви, характеру ґрунтів, а також від зволоженості території і сезону року. Особливо сильно ці показники впливають на прохідність лісової території в безморозний період року. Узимку прохідність лісу багато в чому залежить від глибини сніжного покриву, а у лісі він завжди більший, ніж на відкритій місцевості
Лісові масиви зменшують дальність видимості і тим самим ускладнюють спостереження, знижують дальність радіозв'язку й ефективність вогню стрілецької й артилерійської зброї; вони утрудняють також орієнтування, цілевказання, коректування вогню і прицільне бомбометання.
У той же час ліс володіє гарними властивостями, що маскує, і сприяє схованому розташуванню і маневру військ, а також організації стійкої оборони.