Вплив річок на бойові дії військ

Водні об'єкти — річки, канали, озера, водоймища — значно впливають на бойові дії військ. Особливо велику роль у цьому грають річки, що досить часто зустрічаються на всіх театрах воєнних дій. Як у минулому, так і в даний час тактика й оперативне мистецтво розглядають річки як природні перешкоди на шляху руху військ; природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони; шляхи сполучення, придатні для транспортування військ і вантажів; джерела водопостачання військ; орієнтири для авіації і т.д.

Характер і ступінь впливу річок на бойові дії військ залежить від їх кількості (густоти) у даному районі, розташування (напрямку відносно один одного) і властивостей кожної окремої річки як перешкоди: особливостями її долини і заплави, шириною і глибиною русла, характером дна, швидкістю плину, характером оборони противника на річці, наявністю гідротехнічних споруджень, а також часом року і станом погоди.

Важливими елементами кожної річки є її долина і заплава. У деяких випадках форсування річки ускладнюється необхідністю подолання глибокої річкової долини чи широкої заболоченої заплави. Так, наприклад, улітку 1943 р. війська 21-й армії Західного фронту, успішно, розвиваючи наступ, опанували м. Єльня і просувалися в напрямку Орші. На шляху зустрілася р. Мерея. Судячи з карти, вона мала ширину всього 8 — 12 м. Серйозного значення їй не надали, розвідку її не організували. Але, коли війська підійшли до річки, шлях їм перетнула заболочена заплава шириною 160 — 230 м. Після минулих дощів вона виявилася непрохідною для танків і колісних машин. На інженерні роботи для подолання цієї перешкоди потрібно було дві доби.

Велика ширина річки сповільнює темпи переправи військ, зосередження сил і засобів на протилежному березі й утрудняє ведення ефективного вогню з вихідного берега по супротивнику для підтримки військ, що переправляються. На широкій ріці війська, що переправляються, тривалий час знаходяться на воді і тому в більшій мірі піддаються вогневому ураженню противника.

Річки по ширині русла поділяють ні вузькі (до 60 м), середні (від 60 до 300 м) і широкі (більш 300 м).

Вузькі річки перетинаються частинами і підрозділами мотопіхотних військ з використанням штатних переправних засобів. При цьому використовують наявні на ріках мости, чи броди, обладнують переправи.

Середні річки форсують з використанням штатних і допоміжних переправних засобів. На таких ріках, як правило, застосовуються мостові і поромні переправи.

На широких ріках можливі усі види переправ; вони обладнуються за участю інженерних військ. Форсування дуже широких гирлових ділянок рік, а також проток і заток здійснюється, як правило, десантно-поромним способом із залученням кораблів військово-морського флоту.

По глибині річки звичайно поділяють на мілкі (до 1,5м) і глибокі (більше ніж 1,5м).

Мілкі річки війська перетинають убрід і за допомогою найпростіших табельних і підручних переправних засобів.

При форсуванні річки військами убрід велике значення має характер ґрунту дна. Тверді кам'янисті і піщані ґрунти є більш сприятливими у відношенні прохідності, чим м'які мулисті. Ґрунт дна русла залежить від геологічної структури району і швидкості плину річки. У гірських ріках дно, як правило, кам'янисте, галечникове, а в рівнинних — піщане, глинисте чи мулисте. Чим більше швидкість плину, тим твердіший ґрунт дна річки.

Річки другої групи сухопутні війська форсують в основному на переправних засобах, танки можуть форсувати під водою по дну річки, а БТР і БМП вплав.

Взагалі застосування поромних переправ з табельних засобів можливо при глибині річки не менш 1 м

Швидкість плину впливає на вибір переправи. Від неї залежить тривалість рейсу десантних поромних засобів, а також глибина броду і можливість переправи танків під водою. Знання швидкості плину необхідно при установці загороджень у руслі річки, наприклад мін, і при наведенні наплавних мостів.

При переправі бойової і транспортної техніки убрід під водою важливе значення має характеристика берегів русла — їхня крутість, висота і щільність ґрунту.

Для сучасної транспортної техніки і переправних засобів крутість спусків і виходів з води не повинна перевищувати 10—12°. Круті, стрімчасті береги зрізують і зміцнюють їхню поверхню. Спуски і виходи з річки влаштовуються за допомогою землерийних машин, танків з бульдозерним устаткуванням чи вибухових речовин.

Найбільш зручними для форсування вважаються ділянки річки, що мають доступні схили долини і береги русла, рівну незаболочену заплаву, скриті підступи і гарне маскування. Вихідний беріг річки в цьому місці повинний панувати над протилежним, щоб забезпечити зручність спостереження за переправою й організацію прикриття переправи вогнем танків і артилерії прямою наводкою, а також забезпечення вогневої підтримки наступу військ на протилежному березі.