Визначення мети використання міжбанківського кредиту:

якщо міжбанківський кредит використовується як постійне джерело ресурсів, слід скласти спеціальні графіки їх залу­чення та обслуговування;

якщо міжбанківський кредит використовується нерегуляр­но, лише з метою підтримання нормативів ліквідності, необхідне постійне розширення переліку «дружніх» бан­ків з метою формування пулу, члени якого домовляються про надання один одному кредитів на пільгових умовах.

2. Оцінка власної кредитоспроможності банку з метою визна­чення можливості досягнення цілей залучення ресурсів за раху­нок міжбанківських кредитів.

3. Визначення обсягу коштів, що залучаються за рахунок отримання кредитів інших банків.

Під час визначення обсягу міжбанківських кредитів, які пла­нує отримати банк, потрібно виходити з розрахованої потреби банку в недепозитних ресурсах та можливості їх формування з альтернативних джерел.

2. Вибір ефективних форм міжбанківських кредитів, що за­лучаються банком.

Цей вибір визначається такими умовами:

• цілями використання кредиту;

• періодом планового використання міжбанківських кре­дитів;

• визначеністю строків початку та закінчення використан­ня отриманих міжбанківських кредитів;

• можливістю забезпечення кредиту, що залучається банком.

2. Вивчення та оцінка умов міжбанківських кредитів:

• максимальний строк кредиту;

• валюта кредиту;

• рівень та вид процентної ставки;

• умови виплати процентів;

• умови виплати основної суми боргу;

• форми забезпечення кредиту.

6. Оцінка вартості міжбанківських кредитів.

Така оцінка здійснюється на основі умов кредитних догово­рів та передбачає такі елементи розрахунку, як процентна став­ка, ставка податку на прибуток, рівень витрат з укладення угод тощо:

де В_МБК - вартість міжбанківського кредиту; ПВ_МБК - процентні

виплати за кредитом; В - витрати на укладання кредитних

угод відносно суми угоди, од.; СБ - сума міжбанківського

кредиту; ПП - ставка податку на прибуток, од.

За результатами оцінки вартості міжбанківського кредиту ви­значається порівняльна ефективність залучення ресурсів з цього джерела у зіставленні з іншими альтернативними джерелами їх залучення.

7. Укладення кредитних угод.

8. Забезпечення умов ефективного використання міжбанків- ських кредитів.

Якщо міжбанківський кредит залучається для проведення активних операцій, рівень кредитної ставки за ним має бути меншим, ніж рівень рентабельності операцій, для здійснення яких він залучається.

7. Організація контролю за поточним обслуговуванням та погашенням отриманих кредитів.

Поточне обслуговування міжбанківських кредитів полягає у своєчасній сплаті процентів за ним відповідно до умов укладених договорів. Ці платежі включаються до платіжного календаря банку та контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.

Управління емісією боргових цінових паперів. Головною ме­тою управління емісією боргових цінних паперів банку є забезпе­чення залучення необхідного обсягу коштів шляхом випуску та розміщення на первинному ринку цінних паперів цього виду.

Передумови ефективного управління:

• високий рівень іміджу банку на ринку цінних паперів;

• ефективна політика залучення ресурсів, що є основною для визначення строків, масштабів і ціни емісії;

• використання методів регулювання поточного курсу влас­них цінних паперів на ринку цінних паперів;

• пріоритетна орієнтація на опціонні облігаційні позики, що дає змогу уникнути витрат на їх подальше погашення шляхом обміну на звичайні або привілейовані акції.

Управління залученням ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів складається з таких основних етапів:

1. Вивчення можливостей ефективного розміщення борго­вих цінних паперів, емітованих банком.

Вибір емісії боргових цінних паперів як альтернативного дже­рела недепозитних ресурсів банку може бути зумовлений, насам­перед, низькою вартістю цього виду залучених ресурсів та мож­ливістю швидкого розміщення планової емісії.

Обидві ці умови пов'язані зі станом кон'юнктури ринку цін­них паперів та рівнем інвестиційної привабливості боргових цін­них паперів, що планується емітувати. Тому принципове рішен­ня про їх емісію може бути прийняте лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури ринку цінних паперів та оцінки інвестиційної привабливості цих цінних паперів.

Аналіз кон'юнктури ринку цінних паперів містить: характерис­тику стану попиту і пропозиції за борговими цінними паперами різних видів; характер обігу боргових цінних паперів інших бан­ків; умови їх емісії, динаміку цін їх котирування, обсягів продаж боргових цінних паперів нових емісій та ряду інших показників.

Результатом проведення такого аналізу є виявлення діапазо­ну вартості залучення ресурсів з даного джерела, визначення рівня чутливості реагування ринку цінних паперів на появу но­вої емісії боргових цінних паперів банку та оцінка потенціалу поглинання ринком цієї емісії.

Оцінка інвестиційної привабливості власних боргових цінних паперів здійснюється з позицій можливих умов їх емісії та мож­ливого кредитного рейтингу на ринку цінних паперів. Під час оцінювання визначаються мінімальні параметри умов емісії, що забезпечують високий рівень їх інвестиційної привабливості по­рівняно з борговими цінними паперами інших емітентів, що зна­ходяться в обігу.

2. Визначення цілей залучення ресурсів за рахунок емісії бор­гових цінних паперів:

використання облігацій як постійне джерело коштів;