Фінансовий менеджмент в банку

лекції

Тема 6

Управління зобов'язаннями банку

6.1. Сутність менеджменту зобов'язань банку, його цілі і завдання

Основна мета управління зобов'язаннями банку - забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, ви­значених чинним законодавством.

Для досягнення даної мети є необхідним:

• постійне узгодження обсягів, часових і вартісних харак­теристик пасивних операцій з поточними і прогнозовани­ми активними операціями. Це досягається за допомогою контролю динаміки руху депозитних коштів (особливо короткострокових), що найбільшою мірою сприяють за­безпеченню відповідної ліквідності балансу;

• підтримання резерву вільних грошей на мінімальному рівні;

• використання джерел, що оптимізують витрати на залу­чення коштів (отримання прибутку за рахунок дешевих ресурсів);

• оптимізація процентних ставок за депозитами і ощадни­ми вкладами залежно від строків та інших характерис­тик. Метою цього є забезпечення необхідного обсягу кош­тів за мінімально можливу в даних умовах ціну і, в оста­точному підсумку, максимізація прибутку;

• забезпечення раціонального співвідношення між джере­лами банківських ресурсів та підтримка оптимальної стру­ктури джерел коштів;

• пошук нових джерел коштів.

Значна кількість завдань, які вирішуються в процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінан­сової політики.

Політика залучення коштів являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найефективні­ших форм та умов залучення ресурсів з різних джерел відповідно до потреб банку.

Процес формування політики залучення коштів складається з таких основних етапів:

1. Аналіз залучення та використання ресурсів у попередньо­му періоді.

Мета такого аналізу - вивчення обсягу, складу й форм залу­чення ресурсів та оцінка ефективності їх використання.

Об'єктом аналізу є:

• динаміка загального обсягу зобов'язань банку;

• відповідність динаміки зобов'язань банку темпам зрос­тання капіталу, активів, обсягам кредитної та інвести­ційної діяльності;

• динаміка питомої ваги окремих складових зобов'язань банку;

• визначення співвідношення складових зобов'язань банку за строками залучення ресурсів та оцінка їх відповідності строкам розміщення в активи;

• аналіз складу основних вкладників і кредиторів банку;

• аналіз ефективності використання ресурсів банку в ціло­му та за окремими складовими.

2. Визначення обсягів та структури зобов'язань банку в плановому періоді.

3. Оцінка вартості залучення ресурсів з різних джерел.

Результати такої оцінки слугують основою розробки управ­лінських рішень відносно вибору альтернативних джерел залу­чення ресурсів, що задовольняють потреби банку в них.

Оцінка вартості ресурсів банку має ряд особливостей, голов­ними з яких є:

1. відносна простота формування базового показника оцін­ки вартості. Таким базовим показником, що підлягає по­дальшому коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі процента за депозит, кредит, ставки купона за облігацією. Цей показник прямо обумовлений умовами відповідних договорів (контрактів);

2. урахування в процесі оцінки податкового коректора. Оскільки виплати з обслуговування боргів (процентів за кредит, де­позит тощо) відносяться на витрати, то вони зменшують розмір бази оподаткування, а відповідно, зменшують розмір вартості залучених ресурсів на ставку податку на прибуток;

З)вартість залучених ресурсів значною мірою пов'язана з рівнем кредитоспроможності банку: чим вищий кредит­ний рейтинг банку на ринку, тим нижчою є вартість ре­сурсів, що залучаються цим банком.

Залучення ресурсів з депозитних та недепозитних джерел зав­жди пов'язане зі зворотним грошовим потоком не тільки з об­слуговування боргу, але й з погашення зобов'язань за основною сумою цього боргу.

2. Визначення співвідношення залучених ресурсів, що форму­ються на коротко- та довгостроковій основі.

Розрахунок потреби в короткострокових та довгострокових ресурсах базується на цілях їх використання в плановому пері­оді. Розрахунок необхідного обсягу залучених ресурсів у межах кожного періоду здійснюється за окремими цільовими напрямка­ми їх майбутнього використання.

Головною метою даного етапу є забезпечення узгодження об­сягів і часових характеристик пасивних операцій з поточними і прогнозованими активними операціями.