2) Показники, що визначають техніко-технологічний рівень виробництва:

• рівень автоматизації та механізації виробництва;

• коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

• середній вік технологічного устаткування;

• рівень прогресивності технологічних процесів;

• середній вік технологічних процесів;

• коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;

• фондоозброєність праці;

• енергоозброєність праці;

• механоозброєність праці;

• коефіцієнт використання сировини й матеріалів;

• рівень утилізації відходів виробництва;

• рівень забруднення навколишнього середовища;

• питома вага екологічно чистої продукції.

3) Показники, що визначають організаційний рівень виробництва:

• рівень спеціалізації виробництва;

• рівень кооперації виробництва;

• коефіцієнт змінності роботи технологічного устаткування;

• час на виконання замовлення;

• час на розроблення та запуск у виробництво нового виду продукції;

• укомплектованість штатного розкладу фірми, %;

• питома вага основних виробничих робочих у загальній кількості всіх працівників підприємства, %;

• плинність кадрів за рік, %;

• втрати робочого часу, %;

• показник травматизму;

• коефіцієнт пропорційності часткових виробничих процесів за потужністю;

• коефіцієнт безперервності виробничих процесів;

• коефіцієнт паралельності виробничих процесів;

• коефіцієнт прямоточності виробничих процесів;

• коефіцієнт ритмічності виробничих процесів;

• рівень підготовки виробництва, його обслуговування та оперативне управління;

• прогресивність застосованих технічних засобів та інформаційних технологій в управлінні підприємством.

Відстежування динаміки цих показників по підприємству, аналіз їхнього рівня порівняно з вітчизняними й зарубіжними конкурентами, виявлення найкращої практики дають змогу компанії оцінювати рівень свого потенціалу, можливості чи загрози, які обумовлюються її організаційно-технічним станом, адекватність ОТР перспективам і амбіціям підприємства.

Обчислення впливу реалізованих заходів на основні показники діяльності підприємства здійснюють, як правило, за такими показниками:

1. Підвищення продуктивності праці (В_t) за рахунок упровадження організаційно-технічних заходів, %:

,

де V₁ – об’єм товарної продукції, грн.;

Ч₁ – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік, що передує впровадженню заходів, осіб;

Σ ΔЧ_t – зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу в t-му році, осіб.

2. Відносне вивільнення чисельності промислово-виробничого персоналу:

,

де Т₁, Т_t – затрати праці (трудомісткість) на одиницю продукції до впровадження заходів в t-му році, год.;

N_t – обсяг виробництва продукції в t-му році, од.;

Ф_п – плановий фонд робочого часу одного робітника за рік, год;

K_в.н – коефіцієнт виконання норм часу.

3. Зниження матеріальних витрат:

,

де М_t, М₁ – матеріальні витрати на одиницю продукції в t-му році та році, що передує впровадженню організаційно-технічних заходів, грн.

4. Зміна фондовіддачі у результаті впровадження організаційно-технічних заходів, %:

,

де Р_пр – приріст товарної продукції підприємства у результаті впровадження заходів, %;

Р_о.ф – приріст середньорічної вартості основних виробничих фондів, пов’язаних з упровадженням заходів, %.