Lekcia_10

ТЕМА 10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План лекції

1. Значення державного регулювання інвестиційної діяльності.

2. Основні напрямки інвестиційної політики держави.

3. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

1. Значення державного регулювання інвестиційної діяльності

Структурна перебудова, оновлення і розвиток економіки України залежать від ефективності її інвестиційної діяльності.

Обсяг інвестицій в економіку України зменшується з року в рік. Однією з причин є відсутність чіткої інвестиційної політики як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих регіонів.

На сьогоднішній день держава фактично втратила важелі управління та регулювання інвестиціями у виробничу сферу, а для соціальної сфери їх просто немає. Тому поточні та довготривалі інтереси економічних реформ потребують зваженої та обґрунтованої інвестиційної політики як в державній, так і в приватній господарських системах.

Інвестиційний потік, як один з елементів сприяння виходу з кризи, повинен стимулювати особливо середнє та мале підприємництво. Для цього необхідне формування системи державного регулювання та управління інвестиціями.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає в себе як пряме управління інвестиціями, так і регулювання умов інвестиційної діяльності, контроль за її законністю.

Пряме регулювання інвестиційною діяльністю здійснюється державними органами і включає в себе короткострокове та довгострокове прогнозування, визначення умов здійснення конкретних дій по інвестуванню коштів.

В основу державного регулювання інвестиційної діяльності покладено такі принципи:

• послідовної децентралізації інвестиційного процесу;

• збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;

• перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;

• виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;

• фінансування об'єктів, будівництво яких знову розпочинається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;

• надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню і реконструкції діючих підприємств;

• здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;

• розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;

• удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;

• впровадження системи страхування інвестицій.

Державні пріоритети в інвестиційній діяльності:

• розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

• соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів виробництва товарів широкого вжитку та послуг для населення, а також, конкурентоспроможної продукції, що поставляється на експорт;

• розвиток агропромислового комплексу;

• прискорення розвитку медичної та мікробіологічної промисловості.

2. Основні напрямки інвестиційної політики держави

Цілі і принципи регулювання інвестиційної діяльності випливають з загальнодержавної економічної політики і її складової - інвестиційної політики.

Державна інвестиційна політика - це діяльність держави, що спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та господарських умов для інвестування в основний капітал, формування підприємствами та організаціями необхідних фінансових засобів для інвестиційного розвитку, а також підтримка гнучкої кон'юнктури на ринках капіталу та інвестиційних ресурсів. В цілому вона спрямована на відтворення і збільшення основного капіталу на новій технологічній базі.

Метою інвестиційної політики є ресурсне забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці і процесів економічного зростання.

Стратегічною метою інвестиційної політики є:

• створення сприятливого інвестиційного клімату;

• стимулювання притоку капітальних вкладень у виробництво;

• інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки;

• мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання;

• стимулювання процесів розвитку виробничої сфери;

• забезпечення зростання валового внутрішнього продукту;

• створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів.

У відповідності до мети головними завданнями інвестиційної політики є:

• збільшення обсягу інвестиційних ресурсів за рахунок всіх джерел фінансування (кредитні ресурси комерційних банків, активи приватних та іноземних інвесторів, кредитні лінії, бюджетні та власні кошти);

• визначення пріоритетних напрямів використання капіталовкладень, в тому числі державних в межах бюджету розвитку;

• забезпечення ефективного використання капітальних вкладень, удосконалення їх відтворювальної і технологічної структури.

Державна інвестиційна політика повинна сформувати в країні сприятливий інвестиційний клімат, який характеризують такі умови:

• можливості і потреби реальної економіки у високорентабельних вкладеннях;

• наявність національних заощаджень і їх мобілізація в інвестиції;

• доступність кредитів для підприємств;

• приплив іноземних капіталів.

Посиленої уваги вимагають проблеми ринку капіталів, його функціональної інфраструктури, запровадження ефективної системи страхування інвестицій, розвитку спільного інвестування, зокрема недержавних пенсійних та страхових фондів, лізингу вітчизняних машин та обладнання для АПК, авіації та міського транспорту, телекомунікацій тощо. Важливим джерелом залучення коштів населення у інвестиційний процес може і повинна стати житлова іпотека.

3. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

В умовах, що склалися на даному етапі в економіці України, існують наступні форми державного регулювання інвестиційної діяльності:

1. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

2. Управління та регулювання державними інвестиціями здійснюється державними та місцевими органами влади та управління і включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

3. Державне регулювання інвестиційної діяльності, проведення інвестиційної політики, направленої на економічний і соціальний розвиток країни здійснюється:

• у відповідності з державними інвестиційними програмами, прямим управлінням державними інвестиціями;

• введенням системи податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

• наданням фінансової допомоги у формі субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

• проведенням зваженої фінансової (в т. ч. амортизаційної), цінової та кредитної політики, виходячи з реального стану економічної системи;

• контролем та дотриманням державних норм та стандартів;

• антимонопольними заходами, роздержавленням та приватизацією власності;

• розвитком конкуренції на інвестиційному ринку;

• розвитком та захистом внутрішнього інвестиційного ринку в межах діючих законодавчих та нормативних актів і міжнародних договорів;

• проведенням експертизи інвестиційних проектів та інших заходів.

4. Широкий перелік заходів державного регулювання інвестиційної діяльності включає економічні та адміністративні методи регулювання інвестиціями.

5. Комплексний характер захисних заходів та гарантій держави в області інвестиційної діяльності, в т. ч. іноземних інвесторів.

Найбільш актуальною проблемою для України є проблема залучення іноземних інвестицій. Серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації національної економіки України іноземні інвестиції мають особливе значення, оскільки без сторонньої допомоги і кредитів, серйозних валютних ін’єкцій з боку розвинутих країн нині прорив у технології, якості, структурній перебудові, вирішенні соціальних проблем неможливий.

Джерелами інвестиційної підтримки можуть бути кредитні ресурси, іноземні інвестиції, позабюджетні кошти, інноваційні фонди тощо. З іншого боку державна підтримка підприємств повинна виступати, як взаємозв'язок між державою та підприємством.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється через систему податків, проведення амортизаційної політики, надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; проведення кредитної політики; державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; регулювання сфер і об'єктів інвестування; регулювання фінансових інвестицій; здійснення інвестицій за межами держави.

Залучення інвестицій можна здійснювати на основі:

• економічно обґрунтованих нормативів амортизаційних відрахувань і створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;

• випуску цінних паперів під конкретні проекти для ширшого залучення коштів підприємств та населення;

• розширення іпотечного кредитування;

• залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних та інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик;

• використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій тощо.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.

2. Удосконалення інвестиційної політики в Україні.

Реферати:

1. Державне регулювання інвестиційного процесу.

2. Розвиток інвестиційних компаній в Україні.

3. Сучасний стан вільних економічних зон в Україні.

4. Основні напрямки грошово-кредитної політики держави в стимулюванні інвестиційних процесів на Україні.

5. Міжнародний валютний фонд, його функції та напрями діяльності.

4