37. Радіаційна та фізична безпека

Основними радіоактивними ізотопами є йод-131, цезій-137, церій-95 і стронцій-90.

Глобальною екологічною катастрофою стала аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р.

Під впливом кліматичних факторів (вітер, опади) та діяльності людини радіоактивні ізотопи поступово мігрують і охоплюють все більші площі. У вигляді пилу та розчинних сполук вони потрапляють у продовольчу сировину і харчові продукти.

Зараз від 75 до 95% річної дози радіаційного забруднення населення України отримує з продуктами харчування та питною водою.

Найбільш забруднена радіоізотопами сировина тваринного походження — м'ясо, молоко, риба, яйця та дикорослі ягоди і особливо гриби. Це пояснюється тим, що цезій і стронцій утворюють стійкі сполуки з білковими речовинами і накопичуються в організмі тварин, птахів і риби. При переробці цієї сировини ізотопи переходять до складу готової продукції. В ряді

випадків відбувається їх концентрування.

Так, в сушених, згущених і концентрованих молокопродуктах, у сичужних сирах, ковбасних виробах, сушеній та в'яленій рибі, сушених овочах і фруктах, а особливо в сушених дикорослих ягодах і грибах вміст радіонуклідів зростає в 3-10 разів у порівнянні з вихідною сировиною.

Радіоактивні ізотопи мають різнобічну шкідливу дію. Як важкі метали, вони виявляють токсичну дію на імунну та ферментні системи, на генетичний апарат, сприяють канцерогенезу.

Слід зазначити, що інтенсивність негативного впливу залежить від дози опромінення. Чим вище доза, тим скоріше і відчутніше ушкодження. Але навіть поодинокий радіоактивний розпад може викликати в організмі серйозні порушення. Тому безпечних доз радіації не існує. Будь-яке, навіть найменше радіоактивне забруднення може бути фатальним для організму.

Основними способами захисту сировини і продуктів від радіоактивних забруднень є їх укриття від пилу, осадів, ґрунтових вод, систематичне прибирання, миття, чищення від механічних та хімічних забруднень. Забруднену сировину в залежності від рівня радіоактивності молена повністю або частково використовувати на переробку. Основні заходи щодо зменшення радіоактивних забруднень — очищення сировини від покривних частин (листя, шкірка, луска), видалення кісток, вимочування та відварювання сировини.

Необхідно враховувати те, що механічно пошкоджена сировина, нестандартна за розміром (дрібна і велика), з залишками ботви потенційно має більший вміст радіонуклідів, а тому більш небезпечна. У сировині тваринного походження найбільший вміст ізотопів мають кістки, хрящі та внутрішні органи.

З дозволу органів санітарно-радіологічного контролю помірно забруднена сировина може бути використана як домішка до незабрудненої при її переробці. Радіологічний контроль сировини і харчових продуктів здійснюється органами і установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, відомчими ветеринарними, аг-рохімічними та виробничими лабораторіями і службами. Він проводиться як в сільськогосподарських, так і на переробних підприємствах.

Для виявлення радіоактивних забруднень використовують портативні переносні прилади реєстрації випромінювань (дозиметри, радіометри, лічильники тощо).

Фізичну небезпеку харчових продуктів можуть створювати тверді сторонні предмети, що потрапляють до сировини, проміжних та готових продуктів на всіх етапах виробничого ланцюга — від збирання врожаю до споживання продуктів.

Так, бите скло, шматочки металу, деревини, кісток можуть спричиняти порізи, внутрішні травми, інфекції та хвороби. Ці предмети потрапляють в продукти з тари, технологічного обладнання, під час транспортування та зберігання. Камінці, шматки пластмас, тканин, паперу можуть бути причиною удушення, інфекцій, поламання зубів, необхідності хірургічного

втручання для видалення. Вони можуть потрапляти до продуктів в разі недбалого контролю за очищенням, сортуванням та переробкою сировини, відмови або неналежного регулювання обладнання на підготовчих операціях та з інших причин.

Для запобігання виникненню фізичної небезпеки необхідне суворе дотримання загальних правил виробничої та гігієнічної практики на всіх етапах виробничого ланцюга, в тому числі і на харчових підприємствах.