4. Переоцінка основних засобів

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" передбачено, що підприємство може здійснювати переоцінку об'єкта основного засобу, якщо залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Величину суттєвості доцільно вказати в обліковій політиці підприємства для кожної групи основних засобів окремо.

Переоцінена первинна вартість та переоцінена сума зносу визначаються множенням первинної вартості та суми зносу на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість.

Індекс переоцінки = справедлива вартість / залишкову вартість.

Первинна вартість «А» Індекс переоцінки = Переоціненій первинній вартості .

Сума зносу * Індекс переоцінки = Переоціненій сумі зносу.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то переоцінена залишкова вартість дорівнює первинній вартості плюс справедлива вартість без врахування суми зносу об'єкта. При цьому для таких об'єктів, що продовжують використовуватись, обов'язково визначається ліквідаційна вартість.

Інформація про суми дооцінки, уцінки основного засобу заносяться до регістрів аналітичного обліку.

При наявності дооцінки об'єкта основного засобу в сумі перевищення уцінки попередньо зробленої, сума дооцінки в межах попередньої уцінки включається до доходу, а сума перевищення - на збільшення додаткового капіталу.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до суми нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, щороку) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об'єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

У визначенні справедливої вартості об'єкта основних засобів зацікавлена передусім адміністрація підприємства (або його власник), тому вирішення питання про проведення переоцінки залежить від них. Процес оцінки справедливої вартості рекомендується проводити, якщо в звітному році мали місце значні коливання вартості основних засобів. Доцільно проводити переоцінку найбільш дорогоцінних об'єктів основних засобів, тому що значне викривлення реальної вартості основних засобів негативно впливає на показники фінансового стану підприємства.

5. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Для обліку основних засобів Планом рахунків призначено рахунок 10 "Основні засоби" з відповідними субрахунками. За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження основних засобів на баланс підприємства, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта, що приводить до майбутніх економічних вигод, сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом рахунку відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Не відносяться до основних засобів та не підлягають відображенню на рахунку 10 "Основні засоби" предмети, терміном служби менше одного року. У фінансовій звітності вартість основних засобів, їх знос, та залишкова вар­тість відображаються в рядках 030, 031, 032 форми №1 та форми №1-м.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по коленому інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних кар ток обліку основних засобів - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю. Інвентарна картка містить дані про технічні можливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.

Інвентарним об'єктом вважається закінчена будова з усіма до неї пристосуваннями або окремий конструктивно відособлений предмет, що виконує самостійні функції.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за ним протягом усього строку його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, якими оформлюють наявність та рух об'єкта.

На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг. Заповнення інвентарних карток та книг здійснюється на основі первинних документів по надходженню, переміщенню, вибуттю основних засобів. Для пооб'єктного обліку основних засобів у місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів, в яких вказується інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта.

Використання основних засобів погіршує їх стан. Суб'єкти підприємницької діяльності для забезпечення зберігання експлуатаційних якостей і ефективності використання та подовження строку використання основних засобів запобігають погіршенню стану основних засобів, здійснюючи поточний, капітальний ремонт, реконструкцію основних засобів та інше їх покращення. У П(С)БО 7 "Основні засоби" немає визначення терміна "поліпшення" основних засобів, але є своєрідна розшифровка, яку можна розглядати як перелік операцій з їх поліпшення. Так, у стандарті є перелік операцій з поліпшення основних засобів, зокрема: "Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо)".

Для того щоб відобразити в бухгалтерському обліку операції з поліпшення основних засобів, необхідно чітко переконатися в тому, що це операції з поліпшення, а не витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкта.

В бухгалтерському обліку включення витрат на поліпшення до складу поточних чи капітальних пов'язане з поняттям економічна вигода, якщо витрати не збільшують майбутньої економічної вигоди, а лише підтримують об'єкт у робочому стані, їх відносять до поточних; якщо витрати збільшують майбутні економічні вигоди, їх відносять до складу капітальних. Поточні витрати відображаються за дебетом рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загально виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" тощо. В другому випадку витрати накопичують на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Важливою складовою частиною витрат на поліпшення основних засобів є матеріальні ресурси, також до складу витрат належать витрати на оплату праці працівників, які беруть участь в операціях щодо поліпшення основних засобів, і відповідно відрахування на соціальні заходи. Якщо роботи з поліпшення основних засобів виконують підрядним способом, до складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, за певних обставин може бути включено і податок на додану вартість.

Це відбувається, коли підприємство, що здійснює операції з поліпшення основних засобів:

- не є платником податку на додану вартість; -використовуватиме основні засоби в операціях, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок:

• продажу;

• ліквідації;

• безоплатної передачі іншим підприємствам;

• обміну на інші активи;

• внеску до статутного капіталу інших підприємств.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Операція продажу основних засобів передбачає отри­мання доходу за проданий об'єкт. Дохід від реалізації основних засобів відображається на кредиті субрахунку 742 "Дохід від реалізації необоротних активів". За дебетом цього рахунку відображається сума непрямих податків.

Сума зносу списується в дебет субрахунку 131 "Знос основних засобів", а залишкова вартість списується на витрати періоду в дебет субрахунку 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів". У дебет цього субрахунку списуються також усі витрати, пов'язані з реалізацією об'єкта основних засобів.