9.6. Приклад розрахунку та вибору електротеплових реле.

Знаходимо струм нагрівального елементу електротеплового реле Іт (А) для кожного двигуна за формулою:

І_т = І_н • (1,2 ÷ 1,3)

де Iп - пусковий струм, А;

для двигуна М1 Іт₁ = Ін₁ • 1,2 = 19,21 • 1,2 = 23,052 А;

для двигуна М2 Іт₂ = Ін₂ • 1,2 = 1,56 • 1,2 = 1,872 А.

По таблиці 23 [6] робимо вибір теплового реле:

для двигуна М1 тип реле ТРН-32;

для двигуна М2 тип реле ТРН-8.

9.7. Зразок вибору магнітних пускачів.

Магнітні пускачі призначені для дистанційного пуску, зупинки і захисту електроустановок.

їх вибирають за такими данними: номінальна сила струму, номінальна напруга та умови експлуатації - потрібне чи не потрібне захищене виконання, чи є потреба в реверсуванні і наявності електричного реле.

При виборі магнітних пускачів треба враховувати такі умови:

1) Номінальна напруга устаткування Ш (В) повинна бути у відповідності з номінальною напругою пускача Ш.пус (В):

U_Н ≤ U_Н.пyc

2. Номінальний струм апарату Ін.пус (А) повинен бути більшим або рівним номінальному струму установки Ін (А).

І_Н.пус ≥ Іп

Ці умови називаються вибором за допустимим нагріванням. В загальні умови входять вид монтажу та стан оточуючого середовища.

9.8. Приклад вибору магнітних пускачів.

Вибір будемо робити знаючи номінальні струми двигунів Ін (А). Користуємось таблицями 38, 23 [6]:

для двигуна МІ при Ін₁ = 19,21 А тип пускача ПМЕ-200;

для двигуна М2 при Ін₂ = 1,56 А типпускача ПМЕ-122.

10. Розрахунок обмоток статора асинхронних двигунів, не маючих паспортних даних.

10.1. Зразок розрахунку.

Досить часто приходиться ремонтувати електродвигуни, в яких відсутня стара обмотка та табличка з технічними даними. Щоб відновити обмотку таких двигунів, потрібен повний розрахунок машини. Нижче приводиться розрахунок для найбільш розповсюджених трифазних двигунів потужністю до 100кВт.

Для визначення числа витків у фазі необхідно попередньо визначити зріз полюсного діління

Q_B = 3,14 • Di • l / 2р мм²,

де l - довжина активної сталі з каналами, мм (мал. 6); Di - внутрішній діаметр статора, мм; 2р - число полюсів.

Число 2р приймають по паспорту (якщо він є) або, виходячи з геометричних розмірів, визначають можливе найменше число полюсів за формулою

де h_c - висота спинки активної сталі статора, мм.

Отриманий результат округляють до найближчого парного числа, враховуючи при цьому, що для найменшого числа полюсів даний електродвигун буде непридатним.

Далі по графікам на мал. 7, 8, 9, 10 визначають число послідовно з'єднаних витків обмотки однієї фази Шф для найбільш розповсюдженої фазової напруги 220В.

Щоб визначити число послідовно з'єднаних витків у фазі з іншою фазною напругою, користуються тими ж графіками, але знайдене значення перераховують по формулі

ω_ф' = ω_ф(U_ф' / 220),

де ω_ф - число витків по графіках;

U_ф' - фазова напруга машини, яка відрізняється від 220В;

ω_ф' - нове число послідовно з'єднаних витків однієї фази, що відповідає U_ф'.

При визначенні числа витків фази ω_ф треба враховувати, що якщо отримане число не ділиться на z₁ / 6, треба прийняти найближче друге число, кратне z₁ / 6, де z₁ - число пазів статора. Число витків в кожній секції визначається діленням числа витків фази на число секцій, де для котушечних та одношарових обмоток число секцій у фазі повинно дорівнювати 1/6 частині усих пазів статора z₁ / 6, a для двошарових обмоток – z₁ / 3.

Число витків фази у всих випадках повинно бути цілим числом та кратним числу z₁ / 6 для одношарових та котушечних обмоток та z₁ / 3 для двошарових і в останньому випадку дорівнювати парному числу.

При використанні з'єднання секцій кожної фази в а паралельних гілок число послідовно з'єднаних секцій в кожній паралельній гілці фази повинно дорівнювати для котушечних та одношарових обмоток 1/6 • α частині усіх пазів статора ((z₁ / 6) • α), а для двошарових обмоток ((Z₁ / 3) • а). У найбільш мілких машинах, де при послідовному з'єднанні число витків у кожній секції нараховується десятками, нема необхідності у використанні декількох паралельних гілок.

Після визначення числа витків фази (особливо, коли немає паспортних даних) перевіряють магнітну індукцію в тілі статора по приблизній формулі:

Вс = 10⁸/2 • F_c • ω_ф < 10000 - 15000 Тл (Вс = 10⁴/2 • Fc • ω_ф ≤ 1 - 1,5 Т),

Вс = 0,01 - 0,015 Т - для двигунів при 2р > 2,

де Fc = h_c • l - переріз спинки статора.

Якщо при перевірці магнітна індукція у тілі статора незначно перевище вказану межу, то число витків потрібно змінити, а потім знову зробити перевірку. Якщо знову будуть розходження, то це означає, що число полюсів вибрано невірно. Тоді потрібно вибрати нове значення числа полюсів та знову зробити розрахунок, користуючись таблицею 3.

Визначивши число витків у фазі, знаходять число ефективних провідників на один паз:

де z₁ - число пазів статора.

Далі визначається повний переріз міді усих провідників паза:

де Sп - площа паза, мм² ; k₃ - коефіцієнт заповнення паза, який можливо визначити з таблиці 1.

Потім визначається переріз кожного провідника без ізоляції:

По таблиці 7, 8, 9 визначають тип дроту та його стандартний діаметр. Потім вибраний дріт перевіряють на допустиму щильність струму δ:

Щильність струму для деяких машин вказана в табл. 2.