12.Дослідіть пропозицію та закон пропозиції. Функція пропозиції. Аналіз зміни пропозиції загалом та величини (обсягу) пропозиції.

Усі продавці прагнуть одержати на ринку найвищу ціну, і чим вище буде ціна, тим активніше вони будуть намагатися продати більшу кількість товару, тобто збільшувати пропозицію.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, що виробник може і здатний виробити і запропонувати на ринку за певною ціною з ряду можливих протягом певного періоду. Закон пропозиції відображає суттєвий причинно-наслідковий зв’язок між ціною і кількістю товарів і послуг: за інших однакових умов зростання цін на товари веде до збільшення кількості товарів, яку хочуть і можуть вивести на ринок виробники. Він показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж за низькою ціною. Його графічне зображення ілюструється кривою пропозиції.

Крива пропозиції показує ту кількість товарів і послуг, що готові продати виробники за певною ціною. Як і у випадку з попитом, за вертикаллю відкладається незалежна перемінна ціна, за горизонталлю – залежна – пропозиція, що позначається буквою S (supply). Ця крива має позитивний кут нахилу (рис. 5.3). Під впливом зміни ціни відбувається зміна величини (обсягу) пропозиції.

При побудові кривої пропозиції економіст виходить з допущення, що ціна виступає найголовнішою детермінантою. Однак крива пропозиції, так само як і крива попиту, зв'язана з допущенням «за інших рівних умов», тобто з неціновими детермінантами: ціни на ресурси; технологія виробництва; податки і дотації; ціни на взаємопов’язані товари; очікування щодо зміни цін; число продавців на ринку. Під впливом нецінових детермінант відбувається зміна в пропозиції (рис. 5.4).

Р Р

Q Q

Рис. 5.3. Крива пропозиції Рис. 5.4. Зсув кривої пропозиції

Функція пропозиції в узагальненому вигляді: Q_S = f (P, R, T, N, B, K). де Р – ціна, P, R, T, N, B, K – нецінові детермінанти. Дану функцію можна задати лінійно – Q^s = -a + bP.

13. Проаналізуйте взаємодію попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.

Наступним елементом механізму саморегулювання ринкової економіки є ціна. Ринковий механізм приводить до того, що виробники пропонують рівно стільки товарів, скільки необхідно споживачу. У цьому випадку попит і пропозиція збігатимуться, і ринок перебуватиме у рівноважному стані. Інакше кажучи, за даної ціни величина пропозиції дорівнюватиме величині попиту.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 5.5).

Якщо ринкова ціна Р¹ буде вище рівноважної, то при такій ціні обсяг попиту складе Q^D₁, тоді як обсяг пропозиції – Q^S₁. У цьому випадку на ринку існуючий надлишок (Q^S₁ – Q^D₁) буде знижувати тиск на ціну Р¹. Якщо ж реальна ринкова ціна виявиться нижче рівноважної (Р²), обсяг попиту (Q^D₂) буде вище за обсяг пропозиції (Q^S₂), що викличе появу дефіциту. Надлишок попиту буде підвищувати тиск на ціну Р². У першому випадку цей тиск буде виявлятися через конкуренцію продавців, у другому – через конкуренцію покупців. Такий підхід до опису рівноваги називають рівновагою за Л.Вальрасом.

S

D

надлишок пропозиції

D

S

Р Р

Р²

P¹

E Р^Е

Р^Е

Р¹

P²

дефіцит

Q Q

Q^S₂ Q^D₁ Q^E Q^S₁ Q^D₂ Q¹ Q^E Q²

Рис. 5.5. Рівновага на ринку Рис. 5.6. Рівновага за А.Маршаллом

Існує також пояснення рівноваги за А.Маршаллом. Маршалл виходить з того, що продавці перш за все реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції. Чим більший цей розрив, тим більше стимулів для збільшення пропозиції. Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю і тим самим сприяє досягненню рівноважної ціни (рис. 5.6). Короткостроковий період краще характеризувати моделлю Л.Вальраса, довгостроковий – моделлю А.Маршалла.

Моделі, що описують економічні процеси, поділяються на статичні і динамічні. У статичних моделях фактор часу не враховується. Цей спосіб розгляду називається порівняльною статистикою. Саме його в основному застосовують при аналізі встановлення рівноваги на ринку. Але цілком можливо зосередитися і на переходах від одного рівноважного положення до іншого, використовуючи динамічний підхід. Хоча метод порівняльної статистики не враховує в явному виді фактор часу, непряме його включення стає можливим за допомогою обліку розходжень у швидкості пристосування пропозиції до змін у попиті. Розглядають три періоди: миттєвий, в якому всі фактори виробництва розглядаються як постійні; короткий (короткостроковий) період, в якому одна група факторів розглядається як постійна, а інша як змінна; тривалий (довгостроковий) період, в якому усі фактори виробництва змінні. Стабільністю рівноваги називають здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише своїх внутрішніх сил.

З поняттям ринкової рівноваги пов’язане й таке важливе явище, як надлишок покупця і надлишок продавця. Споживчий надлишок є різниця між максимумом того, що готові були б заплатити споживачі і тією величиною, що вони фактично сплачують за ринковою ціною. Надлишок продавця – це різниця між тією величиною, що він фактично одержав, продавши товар за ринковою ціною, і тим мінімумом, на який він охоче погодився б.