4.Форми і системи оплати праці.

Охарактеризуйте тарифну систему.

Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів:

• тарифна сітка;

• тарифна ставка;

• схеми посадових окладів;

• тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона являє собою сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка – розмір оплати визначеного розряду залежно від складності і кваліфікації, розцінки за одиницю праці (виконаної роботи). Опис робіт і їх характеристика (вимоги) наведені в тарифно-кваліфікаційних довідниках (ТКД). Районні коефіцієнти враховують важкі умови праці.

Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики використовуються для розподілу робіт залежно від їх складності і працівників відповідно до їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки і є основою формування та регулювання (диференціації) зарплати.

Види тарифних ставок.

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні і місячні (оклади).

Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітнику встановлюється у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію.

Денні тарифні ставки встановлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів та ін.), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Як визначаються розміри тарифної ставки І та інших розрядів?

Ставка І розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки та компенсаційні виплати.

Годинна тарифна ставка І розряду (ТС₁) визначається шляхом ділення мінімальної заробітної плати (ЗП_мін) на середню кількість робочих годин місяця (t):

Тарифні ставки інших розрядів (ТС_і) визначаються множенням тарифної ставки першого розряду (ТС₁) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

, грн.

Наприклад, для того, щоб розрахувати тарифну ставку третього розряду, необхідно тарифну ставку першого розряду помножити на тарифний коефіцієнт третього розряду:

Використовуються дві форми оплати: відрядна і погодинна.

Відрядна форма включає такі системи: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна.

Погодинна відповідно: проста почасова, почасово-преміальна, за посадовими окладами.

• Погодинна оплата праці передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації.

• При простій погодинній оплаті заробіток розраховується за формулою:

,

де t_ф – фактично відпрацьований працівником час за певний період (місяць), год.; ТС – годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.

Годинна тарифна ставка за розрядом робітника визначається за формулою:

,

де ТС_міс – місячна тарифна ставка працівника, що визначається за тарифно-кваліфікаційними довідниками; ЗП_мін – мінімально гарантований розмір заробітної плати для даної категорії працівників у певній галузі національної економіки; Ф_д – місячний фонд робочого часу працівників:

,

де Д_р.м. – кількість робочих днів у місяці; t_р – тривалість робочого дня, год.

• Погодинно-преміальна система враховує ще й премію, доплати (Д) за досягнення певних кількісних або якісних показників:

, грн.

де Д – сума преміальних доплат за досягнення певних кількісних або якісних показників:

, грн.

• Різновидом погодинно-преміальної є система оплати праці за посадовими окладами. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, прибиральники та ін.).

• Відрядна форма оплати праці проводиться за нормами та розцінками, встановленими виходячи з розряду виконуваних робіт, причому розряд є підставою для надання працівникові можливості виконувати роботу відповідної складності. Основні умови застосування відрядної оплати праці: наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються обліку, встановлення обґрунтованих норм виробітку.

• При прямій відрядній системі заробіток працівника ( ) розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції (Q_пр) та розцінки за одиницю (Р):

Розцінка (Р) визначається діленням тарифної ставки відповідного розряду роботи (ТС_і) на норму виробітку (НВ):

• При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить від результатів праці працівників, які ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку:

,

де ТС – погодинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.; t_ф – фактично відпрацьована кількість годин; К_вн – коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками, що обслуговуються.

• При відрядно-преміальній:

де Д_в – сума преміальних доплат:

, грн.

де П₁ – відсоток доплат за виконання плану; П₂ – відсоток доплат за кожен відсоток перевиконання плану; П_пп – відсоток перевиконання плану:

, %,

де Q_ф і Q_пл – відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

• Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми ( ), за звичайними відрядними розцінками (Р), а робіт, виконаних понад нормативний рівень ( ), – за підвищеними розцінками (Р_і):

Застосування цієї системи обмежуються, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства.

• При акордній системі оплата встановлюється не за окремі операції, а за весь комплекс робіт в цілому з визначенням кінцевого строку і вимог.

У яких випадках застосовується погодинна оплата праці?

Погодинна оплата праці застосовується:

• За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів.

• Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).

• Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм можна досягти через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції (наприклад, випробовування продукції, термічне оброблення і металопокриття виробів та ін.).

Як можна розподілити заробіток при колективній оплаті праці?

При використанні колективної (бригадної) системи оплати праці спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадні розцінки. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з таких методів:

• Метод годино-коефіцієнтів – використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл заробітку проводиться в такій послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г-К_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

,

де t_фі – фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником, год./міс.; К_і – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника; m – кількість членів бригади, особ.

б) визначають суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (ЗП_1Г-К):

;

в) заробіток кожного окремого робітника визначається шляхом множення зарплати, що припадає на 1 годино-коефіцієнт, на кількість коеф.-годин, відпрацьованих даним робітником:

• Метод коефіцієнта виконання норм – використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

а) визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку (ЗП_{бр 100%}) за формулою:

,

де t_фі – фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником; TС_і – годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.

б) знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

в) заробітну плату і-го робітника обчислюють:

• Метод коефіцієнта трудової участі. Сутність цього коефіцієнта полягає в тому, що кожному робітникові бригади встановлюється коефіцієнт, який характеризує ступінь його участі у виконанні загального завдання. На підприємствах КТУ застосовується для розподілу відрядного приробітку, всіх видів премій, доплат та інших видів колективної оплати. Даний коефіцієнт може коливатися від 0 до 2.

Послідовність розрахунку заробітку члена бригади за допомогою КТУ має бути такою:

а) визначення тарифного заробітку кожного члена бригади – множенням погодинної (денної) тарифної ставки кожного робітника на відпрацьовану ним кількість годин (днів);

б) розрахунок відрядного приробітку бригади – із загального заробітку віднімається сума тарифної заробітної плати;

в) визначення суми заробітку бригади, яка підлягає розподілу за допомогою КТУ (тільки відрядний приробіток тощо).

Методика розподілу заробітку за допомогою КТУ може бути різною:

У бригадах, в яких розряди робітників і відпрацьований ними час неоднакові, розподіл необхідно здійснювати з урахуванням тарифної заробітної плати кожного робітника. Сума, яка підлягає розподілу, ділиться на суму добутків тарифного заробітку кожного члена бригади на присвоєний коефіцієнт і множиться на добуток присвоєного коефіцієнта і тарифного заробітку кожного робітника.

У бригадах, укомплектованих робітниками одного розряду, котрі, однак, фактично відпрацювали різний час, сума, яка підлягає розподілу, ділиться на суму КТУ-годин всієї бригади. Одержана величина множиться на кількість КТУ-годин кожного робітника.

Визначення загального фонду оплати праці.

Загальний фонд оплати праці підприємства складається з фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної оплати праці.

Фонд тарифної заробітної плати погодинників ( ) обчислюється за формулою:

, грн.

де Ч_і – кількість погодинників, що працюють в і-тих умовах праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), особ.; Ф_ді – дійсний фонд часу роботи одного погодинника при і-тих умовах праці, год./рік; TС_1і – годинна тарифна ставка погодинника першого розряду при і-тих умовах праці, грн./год.; К_сер.і – середній тарифний коефіцієнт погодинників при і-тих умовах праці, який визначається за формулою:

,

де Ч_j – кількість погодинників j-го розряду; К_j – тарифний коефіцієнт j-го розряду.

Фонд тарифної заробітної плати відрядників (Ф_т.відр.) визначається за формулою:

, грн.

де Т_і – сумарна трудомісткість робіт по і-тих умовах праці, нормо-год./рік; TС_1і – годинна тарифна ставка відрядника першого розряду при і-тих умовах праці, грн./год.; К’_сер.і – середній тарифний коефіцієнт відрядників при і-тих умовах праці, який визначається за формулою:

,

де Т_j – трудомісткість робіт по j-му розряду, нормо-год.

Просумувавши фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і доплати по преміальних системах, одержують фонд основної заробітної плати. Додавши до цього фонду інші види доплат, одержують годинний, денний, місячний і річний фонди оплати праці.